Компресійні переломи хребта
Переломи хребта належать до найважчих ушкоджень опорно-рухового апарату.
Основним завданням лікування компресійного перелому хребта є розвантаження хребта, запобігання подальшій деформації ушкоджених хребців і здавленню спинного мозку, виправлення форми тіла хребця і збереження його функціональної здатності. Серед методів лікування основними е такі: 1) метод одномоментної репозиції з наступною іммобілізацією гіпсовим корсетом; 2) метод поступової репозиції; 3) функціональний метод; 4) оперативні методи. Недолік перших 2 методів полягає в тому, що хворий довгий час повинен носити гіпсовий, а потім знімний ортопедичний корсет, що призводить до іммобілізації корсетом неушко-джених відділів хребта, а тому ставить хребет в умови пасивного розслаблення, обмеження рухомості грудної клітки та її органів, атрофії і слабкості м'язів тулуба.
Значного поширення в практиці лікування хворих набув функціональний метод, який розроблений К. Ф. Древінг. Він характеризується тим, що внаслідок лікування зберігаються функціональні можливості хребта.
Методика проведення Л Г передбачає 4 періоди.
У 1-й період хворого кладуть на спину на жорстку постіль з трохи піднятим головним кінцем. Залежно від рівня ушкодження хребта для його осьового розвантаження накладають витягнення: у разі ушкодження шийного відділу — за тім'яні горби чи за допомогою петлі Гліссона, а в разі ушкодження грудного або поясничного відділу — за пахвові впадини. Під ділянку фізіологічних лордозів підкладають ватно-марльові валики.
ЛГ у цей період за відсутності протипоказань призначають з 3—5-го дня і проводять протягом 10—14 днів. До заняття включають дихальні та загальнорозвиваючі фізичні вправи для дрібних і середніх м'язових груп та суглобів у полегшених умовах (наприклад, поперемінне ковзаючи стопами по площині ліжка), рухи в голінковостопних і променеза-п'ясткових суглобах, витягування прямих рук угору і в різні боки. ЛГ проводять індивідуально по 10—15 хв (мал. 19). Приблизно через 10— 14 днів (суворо індивідуально) хворого переводять у 2-й період за умови, що він може підняти пряму ногу до кута 45°, не зазнаючи при цьому дискомфорту чи болю в ушкодженому відділі хребта.
У 2-й період (до кінця 1-го місяця) основною метою є створення так званого м'язового корсету і підготовка організму хворого до подальшого розширення рухового режиму. Через 2,5 тиж хворому дозволяють перевертатися на живіт за умови збереження прямого положення корпуса. Вправи виконують лежачи на спині та животі. Загальне навантаження зростає за рахунок добору вправ, збільшення числа повторень і терміну занять (до 20 хв). До цих процедур додають вправи для рук, м'язів спини і живота. Активні рухи ногами виконують поперемінне, уже з відри вом від площини ліжка. Якщо хворий, зможе підняти прямі ноги до кута 45° не відчуваючи при цьому дискомфорту чи болю в ушкодженому відділі хребта, його можна переводити у 3-й період лікування.
Мал. 19. Вправи для осіб із переломом хребта в перші дні занять ЛФК
Завданнями 3-го періоду ЛФК є зміцнення м'язів тулуба, тазового дна, кінцівок, поліпшення координації рухів і мобільності хребта. Цсіі період за термінами охоплює 2-й місяць лікування (залежно від характеру і важкості ушкодження). Загальне фізичне навантаження зростає за рахунок подовженості та щільності занять, в. п. лежачи на спині, на животі, з поступовим переходом навкарачки і стоячи на колінах. Призначають вправи з опором і обтяженням, ізометричне напруження м'язів, вправи на координацію, пересування вперед, назад і в сторони. Виконують активні рухи ногами не тільки поперемінне, але й одночасно з відривом від площини ліжка. Для визначення зміцнення м'язів спини враховують час утримання тулуба в позі «ластівка» (лежачи на животі), а для оцінки витривалості м'язів живота фіксують час утримання-в положенні лежачи на спині піднятих під кутом 450 прямих ніг. Пробу вважають позитивною, якщо хворий може утримати прямі ноги протягом 2-3 хв.
Завданнями 4-го періоду ЛФК подальше зміцнення м'язів тулуба, збільшення мобільності хребта, відновлення правильної постави і навичок ходьби. У цей період здійснюється перехід до повного осьового навантаження на хребет. Вставати хворому дозволяють через 45—6б днів після травми. Під час переходу у вертикальне положення хворий не повинен сідати: із положення лежачи на животі він пересувається на край ліжка, опускає одну ногу на підлогу. Потім, спираючись руками, відштовхується від ліжка, випрямлюється й опускає другу ногу. Необхідно слідкувати за тим, щоб спина була пряма. Після адаптації до вертикального положення до заняття ЛГ включають фізичні вправи, які виконують у в. п. стоячи: нахили тулуба назад, у лівий, правий бік, напівприсідання з прямою спиною, почергово відведення і приведення ніг та ін. Призначають вправи, які відновлюють рухові навички, закріплюють правильну поставу і відновлюють навички ходьби. Використовують вправи з гімнастичними предметами, біля гімнастичної стінки.
Наприкінці 3-го місяця після травми хворий повинен ходити протягом 1,5—2 год, не відчуваючи при цьому болю і дискомфорту в ділянці ушкодження. Якщо хворий спроможний це виконувати, йому дозволяють сидіти на стільці. Через 4 міс після травми перевіряють функціональний стан хребта. Якщо клінічне і рентгенівське обстеження дають позитивні результати, хворому пропонують виконати низку вправ у в. п. стоячи: а) руки підняти вгору; б) нахилити тулуб у лівий, правий бік; в) руки витягнути вперед і нахилити тулуб уперед з прямою спиною; г) нахилитися вперед, дістати долонями до підлоги.
Повна консолідація ушкоджених тіл хребців відбувається протягом 10—12 міс після травми, а тому весь цей час необхідно звертати увагу на зміцнення м'язового корсету і поліпшення ресорної функції хребта. Слід постійно слідкувати за поставою хворого, звертаючи увагу на те, щоб у зоні ушкодження зберігалося лордозування.
Під час амбулаторного і санаторно-курортного лікування продовжують застосовувати гімнастику, рекомендується плавання, масаж, дуже обережно призначають елементи спорту, якщо їх використання не спричинює у хворого відчуття дискомфорту.