Перший період (іммобілізацІйнин)

Клінічна характеристика. Період відповідає кістковому зрощенню відламків, яке настає в середньому через 60—90 днів після травми. Клінічно він характеризується гострими проявами травми, початком регенеративного процесу. Застосовують повну або часткову іммобілізацію (гіпсова пов'язка, витяжка, металоостеосинтез). Це знижує психофізичіпій тонус, порушує функції життєво важливих органів і систем організму. Можливі ранні ускладнення: набряк травмованої ділянки, застійні пнемонії, порушення функції травної системи і сечовиділення та ін.

Завдання ЛФК. Підвищення загального життєвого тонусу, поліпшення нервової регуляції, кровообігу, функцій дихання та травлення. Запобігання порушенням, які пов'язані з ліжковим режимом (застійні явища, закрепи та ін.), адаптація всіх систем організму до поступовгш. фізичного навантаження. Поліпшення крово- і лімфообігу в іммобілізованій кінцівці, стимуляція процесів регенерації, профілактика м'язових гіпотрофій, тугорухомості у вільних від іммобілізації суглобах, профілактн. ка контрактур тощо.

Засоби і форми ЛФК. Вправи загальногігієнічного і загальнозміцнювального характеру для нетравмованих суглобів і м'язів спрямовані на забезпечення загальних завдань ЛФК. Дихальні вправи (статичні та динамічні). Вправи для Суглобів і м'язів, розташованих-симетрично до травмованої кінцівки. Посилання імпульсів скорочення (ідеомоторні вправи) і статичне напруження м'язів травмованої кінцівки з метою запобігання порушенню координаційних взаємовідношень м'язів-антагоністів та інших рефлекторних змін, зокрема, м'язового гіпертонусу, який є першою стадією розвитку контрактур. Ізометричне напруження для профілактики м'язових атрофій, підвищення сили і витривалості м'язів та кращої компресії кістки. Вправи з поступовим підвищенням тиску по осі ушкодженої кінцівки за показаннями. Масаж здорової кінцівки і рефлексогенних зон (з 2—3-го дня). На ушкодженій кінцівці — позавогнищевий масаж.

Другий період (постіммобілізаційний)

Клінічна характеристика. Період розпочинається після зняття іммобілізації. Клінічно він характеризується відновленням анатомічної цілості ушкодженого органа (закінчується -хонсолідація ділянки перелому, утворюється первинна кісткова мозоля). Перехід на часткову іммобілізацію (лонгета, знімна гіпсова шина, косинка та ін.). Можуть мати місце виражені порушення функцій ушкодженого органа і всього організму (атрофії, пролежні, зниження функції життєво важливих систем організму, тугорухомість, контрактури).

Завдання ЛФК. У цей час ЛФК спрямована на підготовку хворого до вставання, тренування вестибулярного апарату, навчання пересуватися на милицях, тренування опороздатності здорової кінцівки (у разі ушкодження нижніх кінцівок), нормалізацію постави, підвищення психофізичного й емоціонального тонусу та ліквідацію пізніх ускладнень, відновлення втрачених або порушених функцій травмованого відділу опорно-рухового апарату, відновлення об'єму рухів, зміцнення атрофованих м'язових груп, сприяння швидшому завершенню регенеративних процесів.

Засоби і форми ЛФК. У цей період застосовують загальнорозвиваючі та спеціальні вправи. Фізичні навантаження зростають за рахунок збільшення кількості вправ та їх дозування. Використовують дихальні вправи, вправи в рівновазі, статичні, на розслаблення м'язів, з предметами. Вправи, що відновлюють рух у ригідних суглобах: активні рухи (у межах незначного болю в середньому темпі зі збільшенням амплітуди), вправи на розтягування м'язів, ізометричне напруження м'язів, статичні утримання кінцівки, тренування осьової функції. Вправи з використанням снарядів і пристосувань (ковзаючі площини, роликові візки, блокові пристосування, гімнастична стінка, палиці, булави, гантелі), вправи у воді (ванна, басейн). Загартування. ЛГ поєднують із фізіобальнеотв-рапевтичними процедурами і масажем. Трудова терапія.