Режим № 1 — суворий ліжковий

Завдання режиму: створити оперованому хворому умови для фізичного і психічного спокою, втілити та підтримати впевненість у сприятливому наслідку операції; полегшити діяльність серцево-судинної та дихальної систем, знизити ступінь проявів супутніх захворювань та вікових органічних і функціональних зрушень, поліпшити загальний та місцевий крово- і лімфообіг, поновити порушений механізм дихання (навчити правильно використовувати грудне та діафрагмальне дихання, вміти видалити мокротиння), "запобігти розвитку застійних явищ і рефлекторних спазмів у легенях, малому тазі, тромбозів, емболій, внутрішньочеревних зрощень, атонії кишок, труднощам сечовипускання, надмірному рефлск-торно-больовому щадінню операційної рани тощо.

Зміст режиму. Постійне перебування у ліжку, лежачи на спині, на боці або напівсидячи. Зміну положення хворого, повертання тулуба, туалет та годування проводять з допомогою обслуговуючого персоналу. У разі важкого стану хворих використовують в основному статичні та динамічні дихальні вправи середньої глибини, їх слід виконувати в повільному темпі під наглядом лікаря, інструктора ЛФК, самостійно за індивідуальними завданнями кожні 15—20 хв.

Важливо навчити хворих правильно дихати під час виконання випав ЛГ, безболісно видаляти мокротиння, ефективно використовувати діафрагмальне дихання з метою поліпшити кровообіг у нижньобокових відділах легень та черевній порожнині, усунути застійні явища в печінці, посилити моторну функцію шлунка та кишок, стимулювати відходження газів, сечовиділення лежачи та ін.

Хворому у стані середньої важкості призначають дихальні вправи статичного і динамічного характеру, активні рухи для дрібних та середніх м'язів верхніх і нижніх кінцівок, які поступово доповнюють рухами у великих суглобах кінцівок. Темп рухів повільний. Загальнозміцнюваль-ні вправи поєднують з дихальними у співвідношенні 1:1.

Показання до призначення режиму і його тривалість: 1-ша — 2-га доба після резекції шлунка, накладення гастроентероанастомозу з вагото-мією та дренуючими операціями, ушивання проривної виразки шлунка, у знесилених хворих із ускладненим перебігом захворювання; 1-ша — 2-га доба після апендектомії (проривна і гангренозна форми), операція з приводу великих рецидивних гриж, завороту кишок; 1-ша—2-га доба після видалення жовчного міхура, операції з приводу гострого панкреатиту, після видалення пухлин органів черевної порожнини, позаочеревин-ного простору, видалення нирки, селезінки, після операцій у хворих з наявністю важких супутніх захворювань, а також після операцій, які супроводжувалися значними технічними труднощами і великою втратою крові.

Режим № 2 — розширений ліжковий

Завдання режиму. Забезпечивши відносний фізичний і психічний спокій, створити умови для поліпшення діяльності серцево-судинної та дихальної систем. Підвищити нервово-м'язовий та емоційний тонус організму, мобілізувати цілеспрямованість хворого на одужання. Знизити негативний вплив вимушеного спокою. Сприяти швидкій мобілізації регулюючої функції центральної нервової системи, поновити умовнорефлекторні зв'язки між руховим апаратом, вегетативними центрами та внутрішніми органами, підвищити функціональний стан серцево-судинної, дихальної, травної систем, сечових органів, стимулювати обмін речовин. Запобігти розвиткові вторинних ускладнень (бронхітів, запалень легень, атонії кишок, метеоризму, розходження швів, пролежнів, атрофії м'язів, дистрофії міокарда та ін.). Поліпшити венозний кровообіг і запобігти розвиткові тромбозів та емболій. Стимулювати діяльність травного тракту, сприяючи усуненню явищ парезу шлунка та кишок, запобіганню внутрішньочеревним зрощенням, прискоренню регенеративних процесів та відволіканню хворих від болісних відчуттів, пов'язаних з операцією. Відновити навички самообслуговування. Підготувати хворого до наступних більш активних рухових режимів.

Зміст режиму. Положення хворого: лежачи, напівсидячи, сидячи. У перші години після операції, проведеної під місцевим знеболюванням, дозволяються активні рухи кінцівками з неповним розмахом у повільному темпі. Через 2—3 год після операції можливі повороти тулуба у бік операційної рани, а на 2-гу—3-тю добу за умови відповідних показників дозволяється 3—4 рази на день по 5—10 хв перебування у положенні сидячи. У разі загального задовільного стану і сприятливого перебігу післяопераційного періоду дозволяється підніматись із постелі у 1-шу добу, зокрема, коли є труднощі із сечовиділенням лежачи. Перший перехід у сидяче положення відбувається найчастіше під наглядом і за допомогою обслуговуючого персоналу. Перехід у положення сидячи полегшується після повороту у бік операційної рани за допомогою ліктя опірної руки.

Важливе значення для запобігання різним ускладненням після операцій на легенях, шлунку та кишках має цілеспрямоване використання дихальних вправ, які необхідно призначати хворому за індивідуальною схемою.

З метою запобігання післяопераційним легеневим ускладненням, рефлекторно-больовому щадінню операційної рани, парезу шлунка і кишок хворі повинні виконувати статичні та динамічні дихальні вправи. Особливе значення мають вправи, що посилюють участь у диханні діафрагми. Ці вправи треба призначити якомога раніше після операції, повторюючі:

їх у повільному темпі по 4—5 разів протягом 1 хв через кожні 15— 20 хв за індивідуальними завданнями.

У ранній післяопераційний період необхідно навчити хворих безболісно видаляти мокротиння. Для цього хворий повинен зробити глибокий вдих через ніс і, підтримуючи передню черевну стінку руками, виконати посилений поштовхоподібний видих.

Індивідуалізовану і самостійну ЛГ призначають через 1—2 год після операції, виконаної під місцевою анестезією, або через 2—3 год після операції під наркозом.

Післяопераційну ЛГ повторюють 3—4 рази на добу по 5—7 хв. Вправи ЛГ виконують у повільному темпі з частим використанням дихальних вправ. Співвідношення загальнозміцнювальних і дихальних вправ змінюється з поліпшенням стану хворих (1 :1, 2: 1, 3 : 1).

З метою запобігти застійним явищам у черевній порожнині, стимулювати відходження газів та не допустити рефлекторної затримки сечі корисно призначати вправи для напруження та послаблення м'язів промежини за індивідуальним завданням у положенні лежачи на спині або на боці з приведеними до живота ногами.

Показання до призначення режиму та його тривалість (за умови відсутності загальних протипоказань): 1-ша—3-тя доба після апендектомії з приводу простого апендициту; 1-ша—5-та доба після радикального грижорозтину; 1-ша—4-та доба після резекції шлунка, гастроентеросто-мії, дренуючих операцій; 1-ша—3-тя доба після ушивання проривної виразки шлунка, панкреатиту; 1-ша—6-та доба після видалення жовч:;огс міхура, нирки, селезінки.