Тема 3 Кримінальна психологія. Психологія злочинця

План

1. ОСОБИСТІСТЬ ЗЛОЧИНЦЯ

1.1 Поняття особи та особистості злочинця

1. 2. Психологічна характеристика процесу формування особистості злочинця

1. 3. Соціально-демографічна характеристика особистості злочинця

2. ЗЛОЧИННА ПОВЕДІНКА

2.1. Поняття злочинної поведінки та механізми її формування

2.2. Причини злочинної поведінки

2.3. Методи вивчення причин злочинної поведінки

3. ПСИХОЛОГІЧНІ ТИПИ ЗЛОЧИНЦІВ

3.1. Класифікація злочинних типів

3.2. Психологія окремих категорій злочинів

Вступ

    Тема, яка буде розглядатися, вивчається кримінальною психологією. В свою чергу, кримінальна психологія є галуззю юридичної психології, яка вивчає психологічний механізм правопорушень (злочинів) і психологію правопорушників (злочинців), проблеми утворення, структури, функціонування і розподілу злочинних груп. "Батьківськими" дисциплінами кримінальної психології є в рівній мірі психологія та кримінальне право. Кримінальна психологія з'ясовує ті психічні закономірності, які проявляються в процесі формування злочинної установки особистості, у ході утворення злочинного наміру, підготовки і здійснення злочину. Вона досліджує особистість злочинця, структуру і психологічні особливості злочинних груп. У вітчизняній кримінальній психології відкидається підхід про "природженого злочинця", реалізується діалектичний погляд, в якому повинні враховуватися і біологічне, і соціальне в даній конкретній особистості. При цьому провідне місце у формуванні психологічних особливостей злочинців відводиться соціальним факторам. Навіть суто вроджені і спадкові властивості індивіда не звільнені від впливу макро- і мікросередовища. Але існують і біологічні передумови до протиправної поведінки. До них, зокрема, відносять такі: патологія біологічних потреб; неврастенія, психопатія та інші нервово-психічні захворювання; спадкові захворювання; психофізичні навантаження, конфліктні ситуації, використання нових видів енергії, які призводять до різних захворювань і виступають кримінальним фактором. Таким чином, при вивченні злочинної поведінки необхідно враховувати співвідношення соціального і біологічного в структурі конкретної особистості пам'ятаючи про те, що злочинність зумовлена насамперед соціальними факторами, але завжди слід мати на увазі й індивідуально-психологічні, біологічні особливості особистості злочинця. Особистість злочинця являє собою сукупність соціально значимих негативних властивостей, що утворилися в неї у процесі різноманітних і систематичних взаємодій з іншими людьми. Соціальний характер особистості злочинця дозволяє розглядати його як члена суспільства, соціальних груп або нових спільностей, як носія соціально типових рис. Включення злочинця в активне і корисне групове спілкування - важлива умова його виправлення. У наш час, у зв'язку із збільшенням кількості злочинів, дуже важливим є дослідження та вивчення особистості злочинця, його психології, як до здійснення злочину, у момент його здійснення, так і після скоєння злочину. Мотиви, якими керувався злочинець під час скоєння злочину, допоможуть визначити  причини злочинної поведінки, а отже, встановити причини росту злочинності. У даній роботі досліджувались праці В.В. Бедь, В.І. Андросюка, Л.І. Казміренко, Л.Ю. Кондратьєвої, В. Ф.Пирожкова, М.І. Єнікєєва, А.Ф. Зелінського, Ю.П. Дубягіна та ін. Метою роботи є: визначити тотожність понять "особа злочинця" та "особистість злочинця", розглянути психологічну та соціально-демографічну характеристику процесу формування особистості злочинця, дати поняття злочинної поведінки та встановити механізми її формування, встановити чи впливають причини злочинної поведінки на причини злочинності в цілому, визначити методи вивчення причин злочинної поведінки та розкрити психологічні типи злочинців.