МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

ПРОГРАМА

виробничої практики студентів

факультету ветеринарної медицини

Одеського державного аграрного університету

зі спеціальностей:

7.11010101, 8.11010101 «Ветеринарна медицина» та

8.11010102 «Ветеринарно-санітарна експертиза, якість та безпека продукції тваринництва»

Одеса – 2014

Укладачі: Ковбасенко В.М., Чубов Ю.О., Телятніков А.В., Морозов М.Г., Улизько С.І, Розум Л.М., Коренєва Ж.Б., Тодоров М.І., Чорний В.А., Пероцька Л.В.

Рецензенти: заступник начальника Головного управління вет.медицини в Одеській області Мурга О.М., директор Одеської дослідної станції ННЦ «ІЕКВМ» НААН, доктор вет.наук, професор Богач М.В.

Програму виробничої практики розглянуто і затверджено на засіданні методичної комісії факультету ветеринарної медицини Одеського державного аграрного університету. Протокол № 1 від 30 серпня 2014р.

ЗМІСТ

1. Загальні положення 4

2. Організація і керівництво практикою 6

3. Зміст практики 11

3.1. Організація та економіка ветеринарної справи 11

3.2. Епізоотологія та інфекційні хвороби 11

3.3. Паразитологія та інвазійні хвороби 13

3.4. Внутрішні хвороби тварин 14

3.5. Загальна і спеціальна хірургія 15

3.6. Ветеринарне акушерство, гінекологія і біотехнологія

відтворення 17

3.7. Патологічна анатомія 19

3.8. Ветеринарно-санітарна експертиза з основами технології

продуктів тваринництва 20

4. Оформлення документів за виробничу практику 23

5. Підведення підсумків практики 24

6. Додатки 26

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Виробнича практика студентів факультету ветеринарної медицини є невід'ємною складовою частиною навчального процесу підготовки фахівців зі спеціальності 6.110101 «Ветеринарна медицина».

2. Вона проводиться згідно програми, складеної у відповідності з законом «Про ветеринарну медицину України», типовим навчальним планом цієї спеціальності і «Положенням про ведення практики студентів вищих навчальних закладів України», затвердженого наказом Міністра освіти України № 93 від 8 квітня 1993 року.

3. Мета виробничої практики:

• ознайомлення з сучасними методами і формами організації ветеринарного обслуговування тваринництва в господарствах різних форм власності;

• набуття практичних навичок з діагностики, лікування і профілактики захворювань різних видів тварин незаразного, інфекційного та інвазійного походження;

• набуття навичок ветеринарно-санітарного контролю: а) виробництво тваринницької продукції, б) якість харчових продуктів тваринного і рослинного походження, в) якість тваринницької сировини;

• ознайомлення з сучасним станом і вимогами до відтворення поголів'я сільськогосподарських тварин, їх годівлі, утримання і експлуатації;

• ознайомлення з сучасним станом і вимогами до забезпечення охорони праці і збереження навколишнього середовища при виробництві тваринницької продукції і проведенні ветеринарно-санітарних заходів.

4. На основі отриманих в університеті теоретичних знань у студентів на виробничій практиці формують наступні уміння і навички, передбачені кваліфікаційною характеристикою лікаря ветеринарної медицини за спеціальністю 8.110101 - “Ветеринарна медицина”:

• визначення клінічного статусу здорової та хворої тварини;

• планування, організація і здійснення діагностичних та лікувальних заходів відносно незаразних і заразних хвороб тварин;

• здійснення контролю за випуском і реалізацією доброякісних у ветеринарно-санітарному відношенні, екологічно чистих харчових продуктів й сировини тваринного і рослинного походження, за переміщенням, експортом та імпортом тварин і продукції тваринного походження;

• охорони території України від занесення інфекційних хвороб тварин;

• проведення бактеріологічних, серологічних, токсикологічних, біохімічних і радіологічних досліджень біологічних об'єктів на рівні районних державних лабораторій ветеринарної медицини;

• здійснення заходів з профілактики виробничого травматизму, професійних захворювань;

• захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей;

• охорони довкілля при виробництві тваринницької продукції, сировини та проведенні ветеринарно-санітарних заходів;

• організації і управління трудовим колективом установ ветеринарної медицини і відповідних служб окремих господарств;

• використання і пропаганди сучасних досягнень ветеринарної науки і передового досвіду.