16. Товар і ного властивості.

Товарне виробництво працює на ринок , виробляє продукт для обміну.

Товар - це продукт праці, вироблений для обміну ; має дві властивості :

1) здатність задовільняти якусь людську потребу - називається користістю товару, або його споживною вартістю; 2) здатність обмінюватися на інші товари у певних кількісних співвідношеннях - називається міновою вартісю. Ці співвідношення можуть бути різними. Вони не можуть визначатись споживною вартістю різних товарів, так як споживні вартості неспівставимі, задовільняють абсолютно різні потреби.

Загальним для усіх товарів, що робить їх кількісно порівняними, є втілена в них праця. Товари прирівнюються між собою у відповідності з цією кількістю суспільної пращ, яка витрачається на їх виробництво, ^тжс, в основі мінової вартості - витрачена на виробництво товарів суспільна праця, яка утворює вартість товару.

Соживна вартість і вартість, або цінність товару обумовлена двоїстим характером праці, втіленої в товарі. Праця має водночас дві сторони : конкретну і абстрактну працю

З одного боку, праця - це процес створення певного корисного продукту, що неминуче пов"язано з конкретною спеціалізацією робітника, конкретними умовами виробництва, конкретними засобами і предметами праці. Праця, затрачена в певній корисній формі, результатом якої є певна споживча вартість, називається конкретною працею.

З іншого боку, праця - це процес затрат людської робочої сили : м"язів, нервів, тобто якісно однорідних природних сил,незалежно від того, що працівник виготовляє. Такі затрати характеризують працю з кількісного боку і неторкаються її конкретної форми. Тобто, ці затрати виступають як праця взагалі, вони присутні при будь-якій роботі, незалежно від професії працюючого, Праця товаровиробника, взята як затрати людської робочої сили взагалі,

незалежно від її конкретної форми, називається абстрактною працею.

Закон вартості: виробництво і обмін товарів здійснюється на основі їх вартості, величина якої визначається витратами суспільно необхідної праці.

17.Сутність та функції грошей.

Сутність грошей виявляється в єдності трьох їхніх властивостей: 1) гроші виконують роль загального еквівалента, своєрідного "економічного метра", за допомогою якого решта товарів вимірюють свою вартість; 2) гроші набувають загальної споживної вартість, яка полягає у їхній здатності обмінюватися на всі інші товари; 3) гроші виражають певні економічні відносини, які виникають між товаровиробниками з приводу обміну продуктами праці через ринок.

Отже, гроші - це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, завдяки чому у ньому виражається вартість усіх інших товарів і встановлюються економічні відносини між суб"єкгами господарської діяльності.

Сутність грошей розкривається у функціях, які вони виконують. Функції грошей - це дії, які вони здійснюють у ринковій економіці. Класична економічна теорія виділяє такі функції грошей;

• міра вартості - полягає тому, що гроші висловлюють вартість інших товарів. Грошовий вираз вартості товару - ціна.

• засіб обігу — вартість товару оцінюється для того, щоб відбулася його реалізація, і оото, товар повинен перейти від продавця до покупця. І тут гроші виступають у ролі посередника у своїй реальній формі, Тобто вони повинні бути в наявності.

- засіб платежу - з розвитком товарно-грошових відносин гроші стають засобом оплат боргового зобов'язання, коли продавець є кредитором, а покупець - боржником,

- засіб нагромадження - якщо за обміном Т - Г (товар -гроші) не виступає обмін Г Т, то гроші - залишають сферу обігу і створюють скарб. За сучасних умов нагромадження грошей відбувається \ кредитних установах у вигляді кредитних грошей. Поява кредитних грошей пов"язана з функцією грошей як засобу платежу (вексель, чек, банкнота, кредитна картка);

- світові гроші - з розвитком міжнародного поділу праці товарний обіг виходить за рам їси національних кордонів. Відповідно й гроші починають обслуговувати міжнародну торгівлю виходять на світовий ринок.

^ 18.1 роїповиіі обіг та ного закони.

Грошовий обіг - це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує: реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.

Кількість грошей, необхідних для обігу, підпорядковується двом особливим законам. :,

урахуванням перших двох функцій грошей такий закон виражається формулою, в якій кількість грошей залежить від суми цій товарів (що, у свою чергу визначається кількістю товарів і рівнем цін на кожний з них) і швидкості обігу одноіменної грошової одиниці.

г = ц/о,

Де Г - кількість грошових одиниць, необхідних для обігу;

Ц - сума цін товарів;

О - швидкість обороту грошей.

Це загальний закон кількості грошей обігу.

З розвитком функції грошей як засобу платежу ця формула набуває складнішого вигляду. Г = (ЦР - ЦК + ЦІ І - ВР) / О,

Де ЦР - сума цін товарів, визначених для реалізації;

ЦК - сума цін товарів, проданих у кредит (сума цін товарів, платежі по яких виходять за межі даного періоду;

ЦП - сума цін товарів, строки платежів по яких наступили;

ВР - сума взаємних розрахунків (сума взаємопогашуваних безготівкових платежів).

В Україні регулювання грошового обігу здійснюється НБУ.

Форма організації грошового обігу, яка історично склалася в певній країні й законогіпкч, закріплена дероісавою, називається грошовою системою, яка складається з таких елементів:

1. назва національної грошової одиниці;

2. вид грошових знаків і характер їхнього забезпечення;

3) порядок грошової емісії, тобто порядок друкування грошей і випуску їх в обіг;

4. встановлення курсу національної валюти і порядок її обміну на іноземну;

5. наявність державних фінансових інститутів, які здійснюють регулювання грошового обігу в країні.

^ 19. Інфляція, її сутність, види, наслідки.

Інфляція — це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві и порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.

Інфляція може набувати різноманітних форм. 1. Відкрита інфляція розвивається вільно і ніким не стримується. Прихована інфляція — це така інфляція, коли держава вживає заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги.

2. Повзуча інфляція — інфляція, що розвивається поступово коли ціни зростають поступово і незначною мірою (5— 10 % на рік). Галопуюча інфляція — інфляція, коли ціни зростають швидко — на 20—100 % щорічно.Гіперінфляція — інфляція, коли ціни зростають астрономічне — на І 2 % щодня або на 500 % і більше на рік.

3. Збалансована інфляція — інфляція, коли ціни товарів різних^говарних груп відносно олип одного не змінюються. Ціни підвищуються досить повільно й одночасно на більшість товарні і а послуг.ІІезбилинсована інфляція — інфляція, коли співвідношення цін у різних товарних групах змінюється на різні відсотки і по-різному на кожний вид товару.

4. Очікувана інфляція — зазвичай помірна інфляція, яку можна спрогнозувати на будь-який період часу. Неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, зумовленим збільшенням під впливом інфляційних очікувань суспільного попиту населення на споживчі товари товаровиробників — на сировину та засоби виробництва.

5. Інфляція попиту — це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту. Інфляція пропозиції — зростання цін внаслідок підвищення витрат виробництва чи скорочення сукупної пропозиції.

Інфляція — це тяжка хвороба економіки з глибокими соціально-економічними наслідками: інфляція руйнує нормальні господарські зв'язки; капітали переливаються з виробництва у сферу обігу, насамперед у спекулятивні комерційні структури, де вони швидше обертаються і приносять величезні прибутки; порушується нормальне функціонування кредитно-грошової системи; поступово згортаються товарно-грошові відносини й розширюється прямий продуктообмін на основі бартерних угод; інфляція негативно впливає і на міжнародне економічне та валютно-кредипк становище країни. Вона підриває конкурентоспроможність і експорт вітчизняних товарів. Інфляція стримує надходження іноземного капіталу^ знижує офіційний і ринковий курси національної валюти через її знецінення.

20. Сутність ринку, його основні функції та умови розвитку.

Ринок — досягнення всього людства. Ринкове господарство є середовищем, "атмосферою" в рамках і за допомогою якого відтворюються і панують відносини товарного виробництва.

У цілому ринок як економічну категорію визначають:

1) як сукупність економічних відносин, що виникають між суб'єктами економіки з приводу обміну результатами виробництва, товарного і грошового обігу та розподілу умов виробництва (виробничих факторів); 2)як сферу економічних інтересів (потреб) суб'єктів економіки, де відбувається їх зіткнення і взаємодія.

Сутність ринку виявляється через його функції: 1) здійснення остаточного визначення вартості товарів і послуг (ціноутворююча); 2) остаточне узгодження обсягів виробництва і споживання регулююча;; 3) спонукання виробників товарів і послуг знижувати витрати виробництва, підвищувати суспільну корисність товарів і послуг, їхніх якостей та споживних властивостей (спонукальна); 4) забезпечення безперервності всіх сфер суспільного виробництва (інтегруюча); 5) Посилення конкуренції між виробниками товарів і послуг і в межах окремих країн світового господарства (функція розвитку); 6) функція санації, тобто очищення економічної системи

тзі тт ирраЧрь-тг.ікртд V і т^р-ій-гтт^т^'з ГТЯТН'СТХ п)пппис^,млтй ттрпр-з АЛ(=>VЯ^1^^{^}>ьл тгт»чк^^^^^,^тт¹ї' "7^ ИЧГоЬоґІМЯТЧЙНЯ

функція, тобто постійна наявність таких ринкових сигналів, як ціни, ставки за кредит тощо, з допомогою яких можна оперативно вносити зміни у плани господарської діяльності. Для ефективного функціонування цивілізованого ринку потрібні відповідні умови:

1) рівноправність типів і форм власності та форм господарювання; 2) конкурентна боротьба між різними суб'єктами підприємницької діяльності, розвинене антимонопольне законодавство: 3) цобре розвинена система економічного та адміністративного регулювання економіки державою: 4) надійність і доступність всебічної інформації про ринок; 5) наявність ринкової інфраструктури: 6) свобода господарської діяльності; 7) наявність економічно доцільного доступу до джерел фінансування ■ низьких ставок за банківські кредити, сприятливого інвестиційного клімату в країні тощо.

21. Структура та принципи класифікації ринків.

Пізнати ринок як економічну категорію неможливо без глибокого аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається і які взаємодіють між собою. Структура ринку — це внутрішня будова, розміщення, порядок окремих елементів ринку, їх питома вага в загальному обсязі ринку

За об'єктами загальна структура ринку представлена:

і.Споживчий ринок включає ринки продовольчих і непродовольчих товарів, побутових, комунальних, транспортних послуг, послуг освіти, охорони здоров'я, культури.

2. Ринок засобів виробництва - охоплює ринки засобів праці (техніки, обладнання тошо), предметів праці (сировини, матеріалів, палива, енергії тощо).

3. Ринок інновацій — охоплює ринки науково-технічних розробок, нововведень, винаходів. раціоналізаторських пропозицій, патентів, ліцензій.

4. Ринок інформації.

5.Ринок праці — це ринок робочої сили, де продається і купується особливий ресурс — праця.

6. Ринок інвестицій включає в себе ринок грошей і валют, кредитний ринок, ринок цінних паперів.

.V територіальному аспекті виділяють місцеві, регіональні, національний та світовий ринки, також внутрішні і зовнішні ринки.

За формами контакту розрізняють ринки на особистому контакті і безособові ринки. За рівнем насиченості виділяють рівноважний ринок, дефіцитний ринок, надлишковий ринок. За ступенем обмеженості конкуренції розрізняють ринок вільної конкуренції, монополістичний ринок. олігополістич-ний ринок, ринок монополістичної конкуренції,

З позиції відповідності, чинному законодавству існують легальний і нелегальний ринки.

З урахуванням асортименту_ товарів розрізняють замкнутий ринок, насичений ринок, ринок широкого асортименту, змішаний ринок.

За суб'єктами виділяють ринки: покупця, продавця, державних установ, посередницький ринок. На ринку покупця пропозиція перевищує попит, виникає конкуренція між продавцями; більшість сучасних ринків-,— це ринки покупця, На ринку продавця попит значно перевищує пропозицію: існує конкуренція між покупцями, дефіцит товару.

22. Сутність та основні елементи інфраструктури ринку. Функціонування ринку передбачає постійний рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. Для цього потрібні певні організації,які, діючи в рамках закону, обслуговують ринкові

відносини.

Тобто, сучасному ринковому господарству необхідна відповідна інфраструктура (слово „інфраструктура" означає основу, фундамент, внутрішню будову системи) - це сукупність організаційно-правових форм, за допомогою яких здійснюється функціонування й поєднаний и єдине ціле ринкових відносин. Такими формами (елементами) інфраструктури в сучасній економіці є: 1) інститути ринкової інфраструктури:

- на ранку капіталів (фондові біржі, страхові компанії, аудиторські компанії, брокерські контори, комерційні банки,іноваційні фонди, валютна біржа)

- на ринку товарів: (товарні біржі, торгівельні будинки, торговельно-посередницькі фірми. брокерські контори, комерційні центри бізнесу, лізингові компанії, аукціони, ярмарки, страхові фонди, державні інспекції по цінах і стандартах)

- на ринку праці: ( біржі праці, центри підготовки кадрів, державні фонди сприяння зайнятості і підприємництва, пенсійні фонди, фонди зайнятості, фонди милосердя)

2) матеріально-технічна база, 3) складське і товарне господарство, 4) транспортна мережа,

5) система зв"язків та інформація.

Інфраструктура виступає як механізм функціонування підприємства. Отримуючи вироблену продукцію, вона організовує укладання контрактів на постачання, просуває товарні потоки по галузях і регіонах, регулює збут і обслуговування економічної системи

Сучасна інфраструктура ринкової економіки сформувалась у результаті тривалої еколюції товарного виробництва. Разом з цим формувалися й її функції:

- організаційне оформлення ринкових відносин; - полегшення учасникам ринкових відносин реалізації своїх інтересів; - спеціалізація різних суб"єктів економіки, підвищення оперативності її ефективності їхньої роботи; - полегшення форм юридичного й економічного контролю, державного й громадського регулювання ринкових відносин.

23. Механізм ринкового функціонування.

Ринкова економіка - це специфічна соціально-економічна система. Вона, як і будь-яка система, має свій механізм функціонування, який включає в себе чотири елементи:

І.Попит - це форма вираження потреби. На ринку ми маємо справу не з попитом взагалі, а попитом платоспроможним, тобто забезпеченим відповідною сумою грошей.

2. Пропозиція - це сукупність товарів і послуг, які є або в кожний даний момент можуть бути доставлені на ринок.

3. Ціна - це, як було з'ясовано раніше, грошовий вираз вартості. На ринку, як правило, розрізняють три види цін: ціну попиту, ціну пропозиції і ціну рівноваги. Ціна потопу - це гранично максимальна ціна, яку покупці ще згідні платити за товар. Піна пропозиції - це гранично мінімальна ціна, яку продавці ще згідні взяти за свій товар. Ціна рівноваги - це ціна, яка встановлюється при врівноваженості попиту і пропозиції.

4,Конкуренція - це процес суперництва між суб'єктами ринкових відносин за найвигідиіші умови виробництва, реалізації й купівлі товарів та послуг.

Взаємодія названих елементів і являє собою ринковий механізм. Процес його функціонування визначає ступінь ефективності ринкової економіки. Чим же визначається чіткість взаємодії ринкового механізму? Адже; в ньому немає спеціального органу, який би вказував на те, які товари виробляти підприємцю, де йому купувати ресурси, де робітникові працювати. Сам ринковий механізм забезпечує свою стабільність. Він має власний внутрішній порядок, і взаємодія його елементів підпорядкована вимогам певних законів: законам: грошового обігу, вартості, попиту і пропозиції. Особливість функціонування ринкового механізму полягає в тому, що кожний йо: > елемент тісно пов'язаний із ціною, яка служить основним: інструментом впливу на поліп пропозицію. Зокрема, попит знаходиться у зворотній залежності від ціни (закон попиту). Якню ціни на товари зростають, то попит на них зменшується тому, що високі ціни обмежують купівель; і і спроможності людей. При зниженні цін попит зростає. Товарна пропозиція з ціною пов'язана прямою залежністю (закон пропозиції). Із зростанням цін пропозиція збільшується, тому що одиниця додатково виробленої та проданої продукції приносить виробникові додатковий прибуток, і навпаки, якщо, ціни знижуються,..„то виробництво продукції стає менш вигідним і,.скорочується. Відповідно зменшується і пропозиція.

24. Суть конкуренції та її роль в ринковій економіці.

Конкуренція (від лат. конкуро -зіткнення) - це форма економічних відносин між суб'єктами ринкового господарства, в яких виражається суперництво за найбільш вигідні умови виробництва, продажу й купівлі товару. Як і чому виникає конкуренція? Оптимального становища на ринку господарюючі суб'єкти досягають у результаті отримання ними економічної самостійності. Тобто, коли вони отримують право володіння, користування й розпорядження виробленою продукцією.

В той же час економічна самостійність породжує прагнення виділитися серед рівних, довести свої переваги, утвердити своє панування, забезпечити собі більш вигідне становище, більший прибуток і т.д. Це породжує між економічно самостійними й відокремленими господарськими одиницями певне суперництво, боротьбу, яка й отримала назву конкуренції. Це жорстокий і конфліктний метод взаємодії ринкових суб'єктів: досягнення поставлених підприємцем своїх цілей можливе лише за рахунок ураження інтересів інших ділових людей.

В силу своєї суперечливої природи конкуренція несе в собі одночасно як позитивні так і негативні * наслідки й дії. Позитивні наслідки конкуренції: сприяє розвитку НТП; примушує економити ресурси, сприяє зниженню цін; веде до покращання якості продукції й обслуговування споживачів; вирівнює норму прибутковості і рівень зарплати в усіх сферах економіки.

Негативні наслідки: створює умови для безробіття, інфляції та банкрутства окремих підприємців: веде до збільшення диференціації доходів і створює умови для їх несправедливого розподілу; сприяс виникненню економічних криз; виступає важливим фактором монополізації економіки. Конкуруючі суб'єкти поводять себе на ринку по-різному, виходячи з конкретних умов і тих завдань. які вони перед собою ставлять. Можна виділити три основних типи конкурентної поведінки: Креативний тин конкурентної поведінки передбачає забезпечення переваг суперникам шляхом введення якихось нових компонентів ринкових відносин (нова продукція, нові технології або нові форми організації виробництва і т.д.,). Пристосувальний -підприємець намагається скопіювати насамперед у стислі терміни досягнення своїх суперників. Гарантуючий - стабілізація позицій на ринку за рахунок підвищення якості продукції, зміни її асортименту, надання додаткових послуг, пов'язаних з гарантійним обслуговуванням.

25. Форми та методи конкурентної боротьби.

Як невід'ємна частина системи «виробництво-ринок», конкуренція здійснюється у багатьох формах, які з розвитком ринкового господарства стають дедалі різнобічнішими. Основними видами конкуренції є внутрішньогалузева, міжгалузева т&міоіснародна.

Внутрішньогалузева конкуренція — це конкуренція міоїс товаровиробниками, що діють в одній галузі народного господарства. Через різний рівень техніки, організації виробництва, продуктивності та інтенсивності праці тощо у коленого з них встановлюється індивідуальна вартість виробництва певного товару. Міжгалузева конкуренція — це конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях народного господарства. Міжнародна конкуренція - це конкуренція виробників на світовому ринку.

Конкуренцію можна поділити на сумлінну (чесну) і несумлінну (нечесну). Сумлінна поділяється на цінову і нецінову.

Цінова конкуренція — ооротьоа між товаровиробниками за споживача через зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їхньої якості й асортименту Підприємці при цьому нерідко маніпулюють цінами (встановлюють занижені, поки товар завоює ринок збуту, а після того значно їх підвищують), вдаються до цінових поступок, сезонного розпродажу тощо.

Нецінова конкуренція — боротьба між товаровиробниками за споживача через впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що зумовлює поліпшення якості продукції, її асортименту. Методами конкурентної боротьби є впровадження передової техніки і технологи, новітніх форм організації виробництва та маркетингової діяльності, зосередження кадрів високої кваліфікації, проведення комплексних науково-дослідних розробок.

Різновид недосконалої конкуренції — нечесна конкуренція, що ведеться, переважно неекономічними методами (підкуп чиновників, промисловий шпіонаж, укладання таємних угод про єдину політику і навіть диверсії проти конкурента). До методів нечесної конкуренції також відносять дезінформацію споживачів про якість товарів і послуг, поширення спотвореної інформації про товари конкурентів, використання торгової марки провідних фірм і компаній та ін.

26. Сутність і види монополізму.

Ринок має як позитивні, так і негативні риси. Однією з негативних рис є те, що ринок породжус монополії і монополістичні тенденції в економічній системі. Монополізація — економічний результат концентрації та централізації виробництва і капіталу.

Розрізняють три основні типи монополій:

• монополія окремого підприємства,

• монополія як змова;

• монополія, що ґрунтується на диференціації продукту.

Монополія означає наявність одного продавця певного товару чи послуги або ситуацію, коли одна фірма забезпечує повний випуск товарів. Такий тип монополії є монополією окремого підприємства, або монополією продавця, Цс абсолютна монополія, і зустрічається вона рідко. Білілі; поширена змова чи угода (гласна або негласна) кількох великих фірм, що дає їм змогу швидко здобути панівне становище на ринку й отримувати високі прибутки. Таку ситуацію у виробництві й на ринку називають олігополією (від грецького слова олігос — мало, небагато).

Закрита монополія — це галузь, захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень. Прикладом може слугувати патентний захист, інститут авторських прав.

Природна монополія — галузь, коли одна фірма обслуговує весь ринок в цілому. З природними монополіями, що діють на засадах економії на масштабах виробництва, тісно пов'язані монополії, які базуються на володінні унікальними природними ресурсами.

Відкрита монополія — це економічне явище, при якому фірма на деякий період стає єдиним постачальником певного продукту, не володіючи при цьому ніяким спеціальним захистом віл конкуренції, як це має місце у випадку закритої або природної монополії.

Для відкритої монополії характерна ситуація, коли фірми вперше виходять на ринок з новою продукцією. Конкуренти таких фірм можуть з'явитися на ринку лише через певний проміжок часу

Метою монополізму є максимізація прибутку. Фірма прагне зберегти своє панівне становище на ринку, щоб максимально використати монопольну владу.

л> та ^ 27. Зміст, основні принципи та умови підприємницької діяльності.

Характерною ознакою ринкової економіки є підприємництво — явище досить широке і багатовимірне, яке поєднує в собі сукупність економічних, юридичних і політичних відносин,

Підприємництво — самостійна, ініціативна, постійна діяльність у сфері виробництва, надання послуг і виконання робіт, яку здійснюють на власний ризик з метою отримання прибутку, а також стиль і тип поведінки, якому властиві ініціатива, пошук нетрадиційних рішень, масштабність, ризик.

Організація і здійснення підприємництва відбуваються на основі таких принципів:

• вільний вибір діяльності;

• залучення на добровільних засадах до підприємницької діяльності майна і коштів юридичних осіб, громадян;

— самостійні формування програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції; установлення цін відповідно до законодавства;

• вільний найом працівників;

• залучення матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших ресурсні, використання яких не заборонене законодавством;

• вільне розпоряджання прибутком, що залишається після внесення обов'язкових платежів;

• самостійне здійснення підприємцем (юридичною особою) зовнішньоекономічної діяльності;

— використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на власний розсуд Підприємництво як явище господарського життя розвивається у конкретному історичному

соціально-економічному середовищі, тобто у певних економічних, політичних, юридичних умовах

Економічні умови розвитку підприємництва передбачають наявність у суспільстві різноманітних форм власності, державну його підтримку.

Політичні умови розвитку підприємництва виявляються у створенні сприятливого політичного клімату для підприємництва, гарантуванні суб'єктам підприємницької діяльності збереження їх власності.

Юридичні Умови розвитку підприємництва ґрунтуються на нормативно-правових актах, які передбачають державну реєстрацію підприємств, право вільного найму працівників, відпові­дальність суб'єктів підприємницької діяльності, припинення підприємницької діяльності.