1.3. Поняття методології правознавства

Методологія пострадянської юридичної науки, котра, здається, вийшла з періоду «хитань» 90-х рр. минулого століття, має достатню джерельну базу для більш-менш чіткого визначення методологічних засад окремих досліджень юридичного спрямування. Її складають методологічні здобутки вітчизняних та зарубіжних вчених кінця ХХ  – початку ХХІ ст.³¹, серед котрих слід відзначити насамперед монографії Д. Керимова ³², Л. Петрової ³³, В. Селіванова ³⁴, Р. Циппеліуса ³⁵, М. Кельмана ³⁶, ³⁷ наукові статті А. Бризгалова ³⁸, М. Козюбри³⁹, Ю. Оборотова ⁴⁰ П. Рабіновича ⁴¹ та інших ⁴².

Аналіз цієї літератури свідчить про трансформацію змісту та структурних компонентів методології юридичної науки. Узагальнюючи наявні знання та підходи щодо розумінні методології правознавства ми дійшли висновку що в самому загальному плані методологія правознавства – це багаторівнева, інтегративна система філософських та інструментальних способів, за допомогою яких всебічно пізнаються формальні, змістовні та сутнісні властивості права.

1.4. «Методологія сучасного правознавства» як навчальна дисципліна

Навчальним планом Інституту управління та права ЗНТУ, як зазначалося у вступі, дисципліна «Методологія сучасного правознавства» виступає однієї з базових в освітній програмі підготовки магістрів за спеціальністю 8.03040101 – «Правознавство». Її метою є формування цілісного уявлення про методологію сучасного правознавства та набуття відповідних навичок і вмінь використання методологічного інструментарію юридичної науки при дослідженні державно-правових явищ.

Основними її завданнями даного навчального курсу є:  визначення місця і ролі методології в системі наукового пізнання; розкриття змісту поняття «методологія сучасного правознавства»; визначення структури методології правознавства; вивчення основних способів (методів) пізнання державно-правових явищ; набуття вмінь та навичок застосування одержаних цих методологічних знань в процесі пізнання державно-правових явищ з окремих юридичних наук.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати: сучасні уявлення про наукове пізнання; структурні та змістовні властивості сучасної методології взагалі та методології сучасного правознавства зокрема; основні універсальні, загальнонаукові, спеціальні методи юридичної науки та «запозичені» з інших наук методи пізнання державно-правових явищ; методологічні засади таких фундаментальних юридичних наук як теорія держави і права та історія держави і права методологічні засади конституційного і адміністративного права; методологічні засади цивільного права та суміжних з ним наук; методологічні засади кримінального права та суміжних з ним наук, методологічні засади міжнародного публічного права.

вміти: використовувати критерії науковості для аналізу державно-правових явищ;  обґрунтовувати свою точку зору з проблематики методології юридичної науки; здійснити самостійний пошук та підбір методів пізнання залежно від досліджуваного предмету;  використовувати різноманітні методи при дослідженні конкретних державно-правових проблем; визначити коло необхідних для розкриття теми магістерської роботи методів та залежно від цього оформити такий структурний елемент вступу як «методи дослідження».

Конкретний зміст зазначеного навчального курсу визначається навчальною програмою та робочою програмою дисципліни, які відповідають загальним вимогам, що пред'являються до такого роду документів та затверджені в установленому порядку. У спеціальному курсі передбачено вивчення 12 тем, освоєння матеріалу яких повинне дати всебічне уявлення про методологію сучасного правознавства. Лекційний курс націлений на розкриття основних проблем курсу, інші види занять – семінарські та форм позааудиторної роботи: самостійна та індивідуальна робота – спрямовані на поглиблення різних аспектів курсу.

Методологія сучасного правознавства взаємопов’язана насамперед з юридичними дисциплінами, що відображають різні аспекти права. Навчання з зазначеного навчального курсу здійснюється в тісному зв’язку з такими дисциплінами, як історія держави і права, котра, аналізуючи конкретно-історичний процес, дає уявлення про виникнення та розвиток права; як загальна теорія держави і права, що містить систему знань про закономірності виникнення і розвитку права, про її форму, зміст та сутність. В межах юриспруденції методологія правознавства безпосередньо пов’язана з усіма галузевими юридичними науками та дисциплінами (конституційним, адміністративним, цивільним, кримінальним правом тощо), а за її межі – насамперед з філософію, котра формулюючи найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і людського мислення, природно «порушує» загальнотеоретичні та світоглядні питання відносно права та соціологією, яка сприймає насамперед право як надважливий «регулятор» відносин між людьми, їх соціальними групами тощо.