З іспанської

Мігель де Сервантес(Мігель де Сервантес Сааведра, 1547-1616)

Великий іспанський письменник. Автор славетного роману «Дон Кіхот» (перша частина — 1602, друга — 1615). Творчість Сервантеса належить до вершинних досягнень літератури епохи Відродження.

Франсіско де Кеведо(Франсіско де Кеведо-і-Вільєгас, 1580-1645)

Великий іспанський прозаїк і поет. Автор сатиричного роману «Історія життя пройдисвіта Пабло» (1636). Творчість Кеведо за основними мотивами й настроями належить до бароко.

Педро Кальдерон

(Педро Кальдерон де ла Барка Енао де ла Барреда-і-Ріаньйо, 1600-1681)

Великий іспанський драматург і поет. Творчість Кальдерона — довершене втілення іспанського бароко. Ренесансна віра в людину поєднується в нього з поглядом на людське єство як на вічне джерело зла й жорстокості.

Антоніо Мачадо(Антоніо Мачадо-і-Руїс( 1875-1939)

Видатний іспанський поет. Писав також прозові й драматичні твори. Активний прибічник республіканської Іспанії.

Федеріко Гарсіа Лорка(1898-1936)

Великий іспанський поет і драматург. Один із найпопулярніших поетів XX ст. Найвідоміші твори — збірка «Циганський романсеро» (1928), драми «Криваве весілля» (1933), «Єрма» (1934), «Дім Бернарди Альби» (1936). Розстріляний фашистами.

Хосе Марія Ередіа(1803-1899)

Видатний кубинський поет-романтик, один з основоположників національної поезії Куби. Учасник боротьби проти іспанського колоніального панування.

З німецької

Андреас Гріфіус(1616-1664)

Німецький поет і драматург. Його поезія пройнята песимістичними мотивами, викликаними занепадом Німеччини після Тридцятилітньої війни (1618-1648). Автор історичних трагедій в дусі літератури бароко. Ввів у німецьку драматургію героїв третього стану, засновник «міщанської» драми.

Йоганн Вольфганг Гете(1749-1832)

Великий німецький письменник і мислитель, видатний представник епохи Просвітництва. Його творчість, яка вражає ідейно-тематичним багатством, жанрово-стильовою розмаїтістю, відіграла виняткову роль у розвитку німецької і всієї європейської літератури. Найбільше художнє досягнення Гете — драматична поема «Фауст» (1773-1831).

Генріх Гейне(1797-1856)

Великий німецький поет і публіцист, борець проти реакції. Викривав шовінізм та мілітаризм як ворогів демократії. Вплинув на розвиток революційних тенденцій в європейській літературі.

Стефан Георге(1863-1933)

Німецький поет, видатний представник символізму. Розвинув музичні можливості німецького вірша. Поезії Георге властивий культ краси, пошук абсолютних моральних цінностей. Його поетика відзначається особливою складністю, мова — деякою архаїчністю.

Йоганнес Бехер(1891-1958)

Видатний німецький письменник, літературознавець, громадський діяч. Рання творчість позначена впливом експресіонізму. Активний антифашист, викривач мілітаризму. Бехер вважав сонет головною формою поезії, часто звертався до нього. Захищав класичні форми вірша, протиставляючи їх авангардистській поезії.

Бертольт Брехт(1898-1956)

Видатний німецький поет, драматург, прозаїк, публіцист, теоретик мистецтва. Створив теорію «епічного театру», який апелює не до почуття, а до розуму глядачів. У своїй поезії довів форму до високої досконалості, поєднуючи традиції фольклору та класичної літератури.

Гуго фон Гофмансталь(1874-1929)

Австрійський письменник, найвидатніший представник неоромантизму і символізму в австрійській літературі. Особливості творів — звернення до світу «чистого мистецтва», культ краси, проповідь гедонізму.

Райнер Марія Рільке(1875-1926)

Видатний австрійський поет. Поезія Рільке відзначається глибиною думок, емоційною силою, ритмічною та інтонаційною розкованістю, музичністю. Серед його найкращих книжок — «Сонети до Орфея» (1923), де підноситься мистецтво як один із найсильніших чинників, які облагороджують світ і людину. Переклав «Слово про Ігорів похід».

Георг Тракль(1887-1914)

Австрійський поет. Був майже невідомий за життя; інтерес до його творчості зріс у 60-х роках XX ст. Лірика Тракля сповнена драматизму, напруженості, постійного бажання подолати страх, самотність, смерть.

Готфрід Келлер(1819-1890)

Видатний швейцарський письменник. Один із поетів, що брали участь у революції 1848 р. Романи та оповідання Келлера написані в реалістичній манері, сповнені демократичного пафосу.