Основні законодавчі документи щодо харчової безпеки в Україні

Відповідно до ст.50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; кожному гарантовано право вільного доступу до інформації про стан довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення.

В галузі харчової безпеки в Україні діють також законодавчі акти. Основним із них є Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23.12.1997 р. № 771/97-ВР. Він регулює відносити між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) та споживачами харчових продуктів і визначає правові засади гарантування безпеки харчових продуктів, які виробляються, перебувають в обігу, імпортуються, експортуються.

Цей закон встановлює вимоги щодо запобігання ввезенню на територію України, виготовленню, реалізації, використанню, споживанню неякісних, небезпечних або фальсифікованих харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів.

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р. регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя, визначає відповідні права і обов’язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Згідно з цим законом, об'єктами санітарних заходів є харчові продукти, у т.ч. для спеціального дієтичного харчування, функціональні харчові продукти, а також харчові добавки, ароматизатори, дієтичні добавки та допоміжні матеріали для перероблення харчових продуктів, допоміжні засоби і матеріали для виробництва та обігу харчових продуктів.

Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1998 р. регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Закон закріплює права споживача на безпеку продукції та отримання необхідної доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.

Закон України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» від 14.01.2001 р. встановлює правові та організаційні засади вилучення з обігу, перероблення, утилізації, знищення або подальшого використання неякісної та небезпечної продукції з метою недопущення негативного впливу такої продукції на життя, здоров’я людини, майно і довкілля.

Неякісною та небезпечною вважається продукція:

• яка не відповідає вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів;

• якій з метою збуту споживачам виробником (продавцем) навмисне надано зовнішнього вигляду та (або) окремих властивостей певного виду продукції, але яка не може бути ідентифікована як продукція, за яку вона видається;

• під час маркування якої порушено встановлені законодавством вимоги щодо мови маркування та (або) змісту і повноти інформації, яка має при цьому повідомлятися;

• строк придатності якої до споживання або використання закінчився;

• на яку немає передбачених законодавством відповідних документів, що підтверджують її якість та безпеку.

Закон України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 р.

В ньому зазначено, що підтвердження відповідності продукції є складовою державної технічної політики, яка спрямована на гарантування безпеки людини, тварин, майна та охорони довкілля, зокрема відповідності встановленим законодавством вимогам.

Відповідність підтверджується на доринковій стадії впровадження продукції в обіг як самим виробником, так і з залучення третьої сторони – органу із сертифікації. Закон передбачає обов'язкове і добровільне проведення робіт з підтвердження відповідності. Воно обов'язкове для виробників і постачальників.

Чинні закони не вирішують всіх правових проблем, пов'язаних з багатогалузевим ланцюгом здоров'я людини «їжа-виробництво і реалізація харчових продуктів та сировини». Проблема якості, харчової цінності та безпеки харчової продукції стосується не тільки розроблення нормативної документації, а й методів контролю.