4. Система інформаційного права України

Система інформаційного права не є до кінця розробленою категорією, однак його традиційного можна поділити на загальну та особливу частини.

Загальна частина є системоутворюючим початком інформаційного права, в якому досліджуються основні поняття та категорії інформаційного права, предмет, методи, способи, принципи правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних із обігом інформації в загальному вигляді, розглядаються загальні засади правового регулювання та структура інформаційних правовідносин, питання реалізації інформаційних прав .людини та громадянина, питання інформаційної безпеки.

Особлива частина присвячена дослідженню питань правового регулювання обігу інформації різних видів на основі положень (принципів, методів тощо), викладених у загальній частині. Правові інститути обігу різних видів інформації умовно поділяються на: інститути обігу відкритої інформації й інститути обігу інформації з обмеженим доступом.

Серед інститутів інформаційного права можна виділити:

• інститут масової інформації (засобів масової інформації);

• інститут рекламної інформації;

• інститут інформаційних відносин в сфері кінематографії;

• інститут архівної справи;

• інститут державної статистичної інформації;

• інститут бібліотечної справи;

• інститут музейної справи;

• інститут персональних даних (інформації про особу);

• інститут державної таємниці;

• інститут професійної та службової таємниці;

• інститут банківської таємниці;

• інститут комерційної таємниці тощо.

5. Інформаційне законодавство

Інформаці́йне законода́вство (англ. Information Legislation) — це сукупність чинних законів та інших нормативно-правових актів, які прийняті в законному порядку уповноваженими на те державними органами, в яких визначаються суспільні інформаційні відносини, повязані із виникненням, зміною та припиненням їх між суб'єктами права.

Базовим законом в сфері інформації є Закон України «Про інформацію». Він був прийнятий 1992 р., останні суттєві правки внесені - 13 січня 2011 р.

Окрім цього, слід також відзначити такі закони, як «Про доступ до публічної інформації», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про державну таємницю», «Про захист персональних даних в України» тощо.

Серед підзаконних нормативно-правових актів в сфері інформаційних правовідносин виділяємо акти:

– Верховної Ради України – закони і постанови;

– Президента України – укази;

– органів виконавчої влади:

– Кабінету Міністрів України – декрети і постанови;

– керівників міністерств та інших центральних органів виконавчої влади – інструкції, вказівки, інформаційно-правові накази;

– місцеві органи виконавчої влади – рішення та інформаційно-правові ухвали;

– адміністрацій державних підприємств, установ, організацій – інформаційно-правові накази.

Міжнародно-правові акти в сфері інформації

• Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року

• Конвенція про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру від 28 січня 1981 року

• Європейська конвенція про транскордонне телебачення від 5 травня 1989 року

• Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті від 25 лютого 1991 року

• Угода про співробітництво в галузі інформації від 09.10.1992 року

• Рекомендації Ради Європи «Про проблеми кримінально-процесуального права, пов’язані з інформаційними технологіями» № R(95)13 від 11 вересня 1995 року

• Директива 95/46/ЄС Європейського Парламенту і Ради «Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних» від 24 жовтня 1995 року

• Директива 97/66/ЄС Європейського Парламенту і Ради «Стосовно обробки персональних даних і захисту права на невтручання в особисте життя в телекомунікаційному секторі»

• Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства від 22.07.2000 року

• Конвенція про кіберзлочинність від 23 листопада 2001 року