Розділ 1. Гарантії прав і свобод особистості як елемент правового статусу особистості в зарубіжних країнах

1.1 Структура правового статусу особистості

Правовий статус людини - юридично закріплене становище людини в суспільстві, відповідно до якого фізична особа як суб'єкт права вступає у правовідносини , координує свою діяльність и поведінку в суспільстві. 

Правовий статус фіксує по суті справи (фактичний соціальний) статус особи, його реальний стан в суспільстві¹.

У сучасній правовій літературі і політичній практиці виділяють чотири різних підходи до питань правового статусу особистості , прав людини.

Ліберальна (в своїй основі західна) концепція прав людини виходить з природних, природжених, невідчужуваних прав людини і закріплення в законодавстві правових принципів , норм і інститутів, які забезпечують автономію особистості, її вільний розвиток.

Соціалістична (марксистсько-ленінська) концепція правового статусу особистості заснована на пріоритеті колективу (суспільства, класу, об'єднання тощо) по відношенню до особистості, на обмеження прав особистості суспільними інтересами.

Мусульманська модель правового статусу особистості заснована на положенні про те , що людина не може розпоряджатися собою, його дії зумовлені наказами Аллаха. Акцент в правовому регулюванні переноситься не так на права особистості , а на її обов'язки перед Аллахом, перед Уммою (громадою правовірних мусульман).

Родоплемінна модель правового статусу особистості розглядає людину як невід'ємну «клітинку» племені (роду), права якого можуть реалізуватися тільки в колективі. І навіть ті права, які за звичаєвим правом належать тільки індивіду, можуть реалізуватися їм тільки в межах племені, серед одноплемінників².

Конституційний інститут основ правового положення особистості займає центральне місце в системі конституційного права кожної демократичної держави. Це випливає з основоположної ідеї І. Канта про те, що держава повинна розглядати людину не як засіб для досягнення визначених ним цілей, а як мету, заради задоволення потреб та інтересів якої вона створена. У конституцій більшості країн світу розділ про права та свободи особистості займає друге місце після розділу про основи конституційного ладу. У той же час конституції ряду держав, зокрема, ФРН, Нідерландів Мексики навіть починаються з такого розділу, немов би підкреслюючи пріоритетність права та свободи особистості по відношенню до інших правових інститутів.

Елементами конституційно-правового положення особистості є:

1. правовий стан особистості;

2. правосуб'єктність;

3. принципи правового положення особистості;

4. права, свободи і обов'язки особистості;

5. гарантії прав і свобод особистості³.

Правовий стан особистості ще називають цивільним (громадянським) станом особистості. Цивільні (особисті) права визначають свободу людини в сфері особистого життя, його юридичну захищеність від будь-якого незаконного втручання. 

Правосубєктність - це передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасниками правовідносин.

Принципи правового положення особистості – це визнані і охороняювані державою основоположні начала, на основі яких будується система прав , свободі обов'язків людини і громадянина.

Права, свободи і обов’язки особистості - це закріплені в Конституції невід'ємні права і свободи людини і громадянина , що становлять основу його правового статусу, що належать йому від народження і захищаються державою. 

Гарантії прав і свобод - це система соціально-економічних, політичних і юридичних умов, засобів і способів, які забезпечують їх фактичну реалізацію, охорону і захист⁴.

Основи конституційно-правового положення особистості являють собою складну систему, ядром якої є правовий статус особистості (система прав, свобод і обов'язків). У конституційному праві поняття «правове положення» ширше за поняття «правовий статус». Правовий статус повністю включається в правове положення, що підтверджує порівняльний аналіз їх елементів.

Правовий статус особистості обумовлюють такі предстатусні елементи, як громадянські стани особистості, правоздатність та принципи правового положення особистості. Крім того, важливим елементом правового положення виступають гарантії праві свобод — післястатусний елемент концепції.

Цивільні (правові) стани особистості відображають політико — правовий зв'язок конкретних осіб з державою, на території якої вони знаходяться в даний момент, і зумовлюють конкретний обсяг їхніх прав, свобод і обов'язків. Основні види цивільних станів особистості: громадянин даної держави, іноземний громадянин, особа без громадянства, біженець. дипломатичний чи консульський представник іноземної держави.

Правоздатність конкретної особи також впливає на обсяг її прав і свобод і залежить, насамперед, від віку і стану душевного здоров'я⁵.