98.Безробіття як наслідок порушення макроекономічної рівноваги. Рівень безробіття.

Безробіття – одна з ознак нестійкості ринкової системи, яка характеризує нерівноважність у використанні трудових ресурсів, тобто постійне перевищення сукупної пропозиції робочої сили над сукупним попитом на робочу силу.

До робочої сили не належать: діти до 16 років, студенти денної форми навчання, пенсіонери, інваліди, особи, що перебувають у психіатричних клініках, у виправних колоніях, особи без місця проживання, а також особи, що втратили надію знайти роботу, та домогосподарки.

Тяжкі наслідки для окремої людини може мати втрата роботи, перехід із групи зайнятих до групи безробітних. Шкідливі наслідки має масове безробіття і для суспільства в цілому. Масове безробіття – це хвороба економіки, корені якої криються у порушенні макроекономічної рівноваги.

Оскільки найняті робітники є переважною більшістю економічно активного населення, то навіть незначна питома вага безробітних означає позбавлення значної частини населення основного джерела доходів – заробітної плати, а це веде до соціальної нестабільності й конфліктів.

Рівень безробіття (U) – це відсоток безробітної частини робочої сили.

де U – кількість безробітних;

L – кількість працездатного населення: L = E (зайняті) + U (безробітні).

99.Зайнятість як соціально-економічна категорія.

Зайнятість населення — один із найважливіших показників, що використовується для оцінки ефективності, темпів і пропорцій розвитку суспільного виробництва. Вона являє собою первинний елемент виробничого потенціалу і дає змогу забезпечувати та контролювати важливі суспільно-господарські пропорції.

Особливість категорії зайнятості населення полягає в тому, що в ній уособлюються основні стадії формування, розподілу, перерозподілу та використання трудових ресурсів. У цьому дослідженні зайнятість населення розглядається, як суспільна економічна категорія, одночасно розкривається її складова — зайнятість сільського населення в умовах становлення ринкової економіки. Зайнятість є сферою взаємозв'язку та взаємодії системи «людина — суспільство» в економічному, політичному, юридичному відношенні щодо задоволення власних потреб. Тому характеристика зайнятості населення, як категорії, змінюється залежно від рівня розвитку та типу економіки, стану економічної ситуації.

В економічній теорії для характеристики зайнятості населення використовуються такі ознаки:

- сукупність економічних та суспільних відносин;

- трудова активність населення;

- забезпеченість засобами виробництва.

Широкого поширення у визначенні зайнятості населення як економічної категорії набула перша із вищезазначених ознак. Вона застосовується для характеристики загальновживаних понять зайнятості. Насамперед, у юридичних документах, зокрема в Законі України «Про зайнятість населення»[1]та в дослідженнях вчених-економістів, соціологів, демографів. Загальновживаним визначенням зайнятості можна вважати соціально-економічні відносини щодо забезпечення працездатного населення робочими місцями, розподілу його для участі у суспільно-корисній праці та забезпечення розширеного відтворення робочої сили.