101. Податково-бюджетна (фіскальна) політика держави, як інструмент відновлення макроекономічної рівноваги.

Бюджетно-податкова (фіскальна) політика має важливе значення, оскільки, по-перше, через державний бюджет перерозподіляються 30—50 % від обсягів реального ВВП країни, а по-друге, дана політика спроможна регулювати як сукупний попит, так і сукупну пропозицію, отже і грошовий обіг. Бюджетно-податкова політика — це заходи уряду, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та виробництво не інфляційного ВВП шляхом зміни державних видатків, системи оподаткування та підходів до формування бюджету в цілому.

Основна макроекономічна функція державної політики полягає в стабілізації економіки.

Фіскальна політика, що охоплює збільшення державних видатків та скорочення податків з метою розширення сукупного попиту в економіці в період циклічного спаду, називається стимулювальною (експансивною) фіскальною політикою.

Стабілізація економіки в умовах інфляційного надлишкового попиту, який виникає внаслідок циклічного підйому, забезпечується за допомогою обмежувальної (рестрикційної) фіскальної політики, а саме: скорочення державних видатків та збільшення податків.

Оскільки здійснення державних видатків означає використання засобів державного бюджету, а податки є основним джерелом його поповнення, фіскальна політика полягає у маніпулюванні державним бюджетом.

Державний бюджет — це зведена відомість доходів та витрат держави, яка являє собою основний фінансовий план держави на поточний рік і має силу закону.

Адам Сміт стверджував: «Єдиним хорошим бюджетом є збалансований бюджет» (1776 р.). Таким чином, при формуванні державного бюджету основною задачею є його збалансованість або, говорячи іншими словами, якнайбільш наближення до ідеального варіанту — це повне покриття витрат доходами й утворення залишку коштів, тобто перевищення доходів над витратами.

Цього стану можна досягти двома способами: – зменшення розміру витрат; – збільшення розміру доходів.

Отже, у фіскальної політики дві сторони: податкова та видаткова.

102. Теорія ринкової економіки а. Сміта. Закон «невидимої руки ринку».

Теорія Адама Сміта ґрунтується на принципі економічного лібералізму – нехай все залишається так, як є (без втручання держави в економіку).

У своїй книзі "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776 рік) він виділив як її центральну проблему — економічний розвиток суспільства і підвищення його добробуту. Ця класична праця розглядає умови і шляхи, які ведуть людей до найбільшого добробуту.

Заслуга Сміта в тому, що він вперше в систематизованому вигляді виклав теоретичні основи ринкової економіки.

Для обґрунтування своєї теорії Сміт вводить поняття: «людина економічна» - людина, основним мотивом діяльності якої є власна вигода; закон «невидимої руки ринку» - це об’єктивний закон ринкового саморегулювання, його суть в тому, що кожен економічний суб’єкт діє в ринковій економіці на основі власної вигоди, а в результаті саме таких дій учасників ринку виграє суспільство в цілому, досягається економічний добробут.

А. Сміт характеризує "економічну людину" словами: "вона скоріше досягне своєї мети, якщо звернеться до егоїзму своїх ближніх і зуміє показати їм, що в їх власних інтересах зробити для неї те, що вона вимагає від них. Кожний, хто пропонує іншому угоду будь-якого роду, пропонує зробити саме це. Дай мені те, що мені потрібно, і ти отримаєш те, що потрібно тобі", — така суть всякої подібної пропозиції. Не від добродійства м´ясника, пивовара або пекаря очікуємо ми отримати свій обід, а від дотримання ними своїх власних інтересів. Ми звертаємося не до їх людяності, а до їх егоїзму, і ніколи не говоримо їм про нашу потребу, а про їх користь. Кожна окрема людина намагається використати свій капітал так, щоб продукти його мали найбільшу вартість. Звичайно, вона і не думає при цьому про суспільну користь і не усвідомлює, наскільки сприяє їй. Людина має на увазі лише власні інтереси, але в цьому випадку, як і в багатьох інших, вона невидимою рукою спрямовується до мети, яка зовсім не входила в її наміри. Дбаючи про свої власні інтереси, людина часто більш дійовим чином служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо намагається робити це.

«Невидима рука ринку» - це ринковий механізм, тобто взаємодія попиту і пропозиції. «Видима рука ринку» - це держава, за якою, на думку Сміта, повинні бути закріплені такі функції:

• Створювати і утримувати суспільні установи;

• Виплачувати винагороду чиновникам, суддям, священникам, викладачам;

• Зовнішня безпека держави;

• Охорона права приватної власності.

Насправді А. Сміт розглядав людину з трьох сторін:

• Людина є істотою моральною, духовною;

• Людина є істотою соціальною, тому що живе в соціумі, взаємодіє з ним і з іншими людьми, тому повинна підкорятися певним правилам поведінки (формальним – закони, і неформальним – традиції і звички);

• Людина є істотою суто економічною, коли головний мотив її діяльності – власна вигода.