11. Основні суб’єкти економічних відносин: домогосподарство, підприємство, держава

СУБ’ЄКТИ ЕКОНОМІКИ (господарюючі суб’єкти), активна рушійна сила виробничого процесу. Головний суб’єкт економіки в сучасних умовах – держава. Воно, по-перше, визначає і захищає умови економічної діяльності, ті "правила гри", згідно з якими діють всі суб’єкти економіки. Закони, процедури і норми, що визначаються державою, носять обов’язковий характер. По-друге, держава створює і захищає допомогою антимонопольного законодавства ринкове середовище, завдяки якій діє механізм конкуренції. По-третє, держава через податкову систему і бюджет перерозподіляє фінансові потоки, здійснює економічне регулювання і безпосередню економічну діяльність, створюючи об’єкти державної власності та керуючи ними.

Суб’єктами економіки виступають також підприємства і фірми, що здійснюють безпосередню економічну діяльність. Підприємство (завод, фабрика) – відособлена одиниця з виробництва товарів і послуг. Коли підприємство є юридичною особою, воно стає суб’єктом економіки на основі контракту (договору); в цьому випадку підприємство виступає як фірма. Якщо ж підприємство включено до складу економічної організаційної структури поряд з іншими підприємствами, то воно перестає бути самостійним суб’єктом економіки. У такому випадку організаційна структура, що включає кілька підприємств, також називається фірмою.

У західних країнах більш поширений суб’єкт економіки – фірма; в Російській Федерації, відповідно до чинного законодавства, – підприємство, яке розуміється як самостійний господарюючий суб’єкт, який має статус юридичної особи.

Основною формою власності в сучасних умовах як підприємства, так і фірми є власність на основі акціонування, відповідно, найбільш поширена організаційно – економічна форма – акціонерне товариство. Ринкову поведінку сучасних підприємств і фірм будується на основі трансакційних витрат, тобто витрат на підготовку, укладання та реалізацію угод; таким чином, роль контрактних відносин у сучасному виробництві все більше зростає.

Суб’єктами економіки виступають і домогосподарства, які відіграють активну роль у споживанні товарів і послуг, визначаючи тим самим структуру виробництва і ринку.

Все більшу роль у сучасній економіці відіграють індивіди. Високий рівень освіти, професіоналізм і кваліфікація, на думку багатьох економістів, стають головним чинником економічного зростання.

12. Сутність і структура суспільного виробництва. Матеріальне і нематеріальне виробництво

Умовою існування і розвитку суспільства є виробництво і відтворення благ, які воно споживає.

Виробництво стає суспільним внаслідок поділу праці. Поглиблення суспільного поділу праці — це тривалий історичний протягом якого розпочався у глибокій давнині й триває до цього часу.

Склад і структура благ, що їх споживає суспільство, відображує його потреби. Від потреб залежить, які блага і в якому співвідношенні виробляються. Отже, потреби суспільства дають імпульс розвитку виробництва, спричиняють зміни в його структурі.

За своєю суттєвою формою всі блага, що виробляються і споживаються в суспільстві, включають дві великі частини — матеріальні і нематеріальні. До матеріальних благ належать такі, які мають уречевлену форму. Вони можуть бути засобами споживання (особистого, або суспільного), вони можуть бути засобами або знаряддями праці, предметами праці. Нематеріальні блага переважно носять форму послуг. Причому частина послуг пов'язана з виробництвом матеріальних благ (послуги транспорту, зв'язку, ремонт і технічне обслуговування тощо) а частина — з задоволенням потреб суспільства в послугах освіти, охорони здоров'я населення, в комунальних послугах тощо.

Слід відзначити нерозривний зв'язок матеріального і нематеріального виробництва, внаслідок якого межі між цими видами виробництва умовні й відносні. Як правило, галузі матеріального виробництва мають у своєму складі інфраструктуру у вигляді сфери послуг. З другого боку, нематеріальне виробництво має під собою технічну базу, яка створюється у матеріальному виробництві і обслуговується нею. Деякі галузі сфери послуг (такі як транспорт, зв'язок) одночасно обслуговують і матеріальне і нематеріальне виробництво.

Розвиток суспільного виробництва — багатогранний процес, який характеризується істотними закономірностями.

Розширюється номенклатура продуктів і послуг матеріального і нематеріального виробництва. Цей процес відображує зростання і розвиток потреб суспільства, відому закономірність, згідно з якою задоволення одних потреб неминуче викликає нові, більш високі потреби.

В свою чергу, розширення номенклатури продуктів і послуг веде до поглиблення поділу праці, виникнення нових галузей праці, ускладнення зв'язків між ними. Водночас з розвитком виробництва зростає питома вага сфери послуг порівняно з виробництвом уречевленої продукції.

Істотною закономірністю розвитку матеріального і нематеріального виробництва є вдосконалення технології, методів виробництва товарів і послуг, а також засобів праці. Причому з часом процес технічного оновлення прискорюється, скорочується термін для його оновлення, а сам процес оновлення набуває нової якості.

Розвиток суспільного виробництва, його ускладнення, необхідність збалансованого співвідношення між його розвитком і суспільними потребами ставить перед суспільством ряд нових проблем — не тільки економічних і соціальних, але й політичних, екологічних, науково-технічних. Ці проблеми виходять за рамки національної економіки, набувають глобального значення, а їх успішне вирішення є умовою подальшого розвитку людського суспільства, його переходу до нового, більш високого рівня цивілізації.