- •Предмет і методи економічної науки
- •Методологія і методика економічних досліджень
- •Методи економічних досліджень
- •Значення економічної теорії для людини і для суспільства
- •Предмет економічної теорії. Суть понять: «виробництво», «обмін», «розподіл», «споживання»
- •Предмет мікро- та макроекономіки
- •Особливості новітньої (сучасної) фази розвитку економічної науки
- •Основна проблема економіки: безмежність потреб і обмеженість ресурсів
- •Суть виробництва, його елементи та організаційні форми.
- •Фактори виробництва: земля, праця, капітал, підприємницькі здібності
- •Основні суб’єкти економічних відносин: домогосподарство, підприємство, держава
- •Сутність і структура суспільного виробництва. Матеріальне і нематеріальне виробництво
- •Потреба як економічна категорія. Класифікація потреб. Піраміда Маслоу
- •Меркантилізм і фізіократія – перші теоретичні напрями економічної науки
- •Поняття та види корисності
- •Основні положення класичної економічної теорії
- •Закономірності економічної поведінки споживача. Закон спадної граничної корисності
- •Модель кругообігу ресурсів, продуктів і доходів в ринковій економіці
- •Суб'єкти ринкової економіки
- •Закономірності економічної поведінки виробника. Закон спадної граничної продуктивності факторів виробництва
Суть виробництва, його елементи та організаційні форми.
Основним засобом задоволення потреб людини є виробництво. Основна мета виробництва – задоволення споживчих благ. Усі потреби прямо або опосередковано залежать від виробництва.
Виробництво – це вплив людини на матеріальний світ природи з метою надання йому властивостей і форм природи, придатних для задоволення потреб людини. Виробництво матеріальних благ і послуг становить основу існування будь-якого суспільства. Воно є рушієм технічного процесу і розвитку людини. Для розуміння змісту виробництва необхідно визначити основні елементи процесу виробництва: працю, предмети праці та засоби праці.
Праця – це цілеспрямована діяльність людей для досягнення мети – виробництва певного продукту. Предмети праці – це об’єкти, на які діє людина (земля, сировина, матеріали). Людини діє на предмети праці за допомогою засобів праці.
Засоби праці – це машини, інструменти, обладнання, виробничі споруди тощо. Засоби праці та предмети праці у сукупності становлять засоби виробництва. Поєднання праці та засобів виробництва використовують як критерії для виділення технічних етапів у розвитку виробництва. За цими критеріями розрізняють такі технологічні способи виробництва: реміснича (інструментальна) технологія, машинне та сучасне автоматизоване виробництво. У процесі виробництва люди вступають між собою у відносини, які називають виробничими відносинами. Вони виникають при використанні ресурсів, розподілі прибутків, організації управління тощо. Суспільне виробництво – розвинута форма, що прийшла на зміну товарній. Основа його – поділ праці всередині гігантських компаній, коли їх філії у багатьох країнах є постачальниками деталей та вузлів, які не є товаром у повному розумінні цього слова.
Життєдіяльність людини відрізняється широтою і різноманітністю дій, впливів, проявів. Особливе місце посідає діяльність людей, спрямована на перетворення речовини природи для задоволення своїх матеріальних потреб – у їжі, одязі, житлі. Але в готовому вигляді людина не одержує матеріальні блага і тому мусить пристосовувати, видозмінювати речовину природи для своїх потреб. Через те, що людина сама, а у взаємодії з іншими людьми, процес виробництва - завжди процес суспільний. Процес виробництва у суспільстві здійснюється в системі розподілу праці, де кожна людина чи соціальна група спеціалізується на виконанні якогось одного виду діяльності, виробляючи обмежений набір продуктів. Для задоволення своїх потреб вона вступає у взаємовідносини з іншими людьми, обмінюючись з ними своєю діяльністю та її результатами.
Суспільне виробництво завжди передбачає функціонування двох факторів: особистого і речового. Особистий фактор виробництва представляють трудові колективи, люди, зайняті суспільно корисною працею в галузях матеріального і нематеріального виробництва. Трудові колективи виступають особистим фактором виробництва тому, що кожний працівник є носієм робочої сили, завдяки якій він може створювати життєві блага.
Робоча сила – це здатність людини до праці, або сутність її фізичних і розумових здібностей, що використовуються в процесі створення матеріальних і духовних благ. Отже, щоб з’ясувати суть робочої сили, необхідно спочатку розкрити зміст самої праці.
Праця – це свідома діяльність людини, спрямована на створення необхідних для задоволення особистих і суспільних потреб у матеріальних і духовних благах, а також інша діяльність, зумовлена суспільними потребами.
Другим фактором виробництва є засоби виробництва: предмети і засоби праці. Це – речовий елемент виробництва, за допомогою яких люди створюють матеріальні і духовні блага.
Предмети праці включають всі предмети, на які спрямована праця людини: сировина, ресурси, штучно створені матеріали.
Однією з складових засобів виробництва є засоби праці: ті засоби, за допомогою яких людина впливає на предмет праці – знаряддя праці(машини, верстати), виробничі будови, споруди, шляхи, без машинна техніка(електрична, розряджена, хімічні та електричний процес).
Предмети і засоби праці в сукупності становлять засоби виробництва. Вони приводяться в рух працівниками виробництва. Засоби виробництва і люди, які використовують їх, являють собою продуктивні сили.
