Склавини
,,,,
Товста могила
Скіфський курган на околиці м. Орджонікідзе Дніпропетровської області. По колу оточений ровом. В 1970 році почалася підготовка розкопок Товстої Могили – одного з найвеличніших скіфських курганів Дніпропетровщини. В давнину він був пограбований, досліджений археологами, і, на їх думку, досить добре вивчений. Та Мозолевський всім своїм єством відчував, що курган приховує щось надзвичайне і наполягав на подальших розкопках. Дві свердловини ручного буріння нічого не показали. «Проте, незважаючи на холод і втому, – згадуватиме Мозолевський у своїй книзі «Скіфський степ», – я ублагав бурильників закласти ще одну свердловину. І раптом на глибині 7 метрів у ній пішов глиняний викид!.. Варто мені було завагатися того дня хоч на мить, і Товста Могила досі б ховала свої скарби». Виявлено 2 гробниці — центральну (пограбовану) й бокову (цілу). В центральній (завглибшки 8,5 м) виявлено поховання знатного воїна (вождя), кістяк убитого слуги. Знайдено зброю (уламки залізного панцира, бронзовий пояс і булаву), глиняний і металевий посуд, побутові речі, понад 600 прикрас (золотих нашивок). Особливу художню та історичну цінність становлять меч в окутих золотом піхвах і велика золота нагрудна прикраса скіфського царя — пектораль із зображеннями міфологічних сцен. Поряд із гробницею відкрито дві кінські могили з кістяками шести коней, збруя яких опоряджена золотими, срібними та бронзовими прикрасами, і три могили конюхів (одне з поховань супроводжувала гривна, залізний браслет, сагайдак і два ножі). В боковій гробниці (завглибшки 7 м) було поховано вельможну скіф'янку з малою дитиною.
Це відкриття було одним з перших наукових тріумфів Мозолевського. Далі розкопки пішли по «грабіжницькому» ходу, який тягнувся до поховальної камери самого царя. У його склепі скрізь було видно сліди грабіжників – купа керамічних уламків, розкиданих кісток вождя, рештки поховальних предметів. Але і тут було знайдено багато цінних речей із золота, бронзи, металу. Поховання супроводжувалося жертвами 6-ти коней у багато оздобленій золотом та сріблом збруї, та конюхами, старший з яких мав на шиї золоту гривну. У короткому коридорі, що з'єднував поховальну яму із вхідною, було виявлено незайману нішу, в якій знаходився залізний меч у золотих піхвах. Так, в результаті розкопок у Товстій Могилі IV ст. до н. е. висотою 8,6 м, діаметром 70 м було виявлено два поховання скіфських вельмож з слугами, кіньми і зброєю, возами, металевий та глиняний посуд і понад 600 золотих прикрас.
Біля похованих стояв коштовний посуд. Вбрання було обшите золотими бляшками; на руках були золоті браслети й персні, на шиї — золоті гривни, біля скронь — золоті сережки й підвіски. В різних місцях могили лежали четверо забитих слуг; в ніші стояв бронзовий посуд із залишками жертовної їжі. Входи в гробницю були заставлені дерев'яними колесами. Знайдено великий набір бронзових прикрас поховального кортежу.
Скіфська золота пектораль із Товстої Могили.
Пектораль із золота 958 проби датується серединою IV ст. до н. е., її вага — 1150г, а діаметр— 30,6см. Скіфська Золота пектораль вважається найбільшою археологічною знахідкою 20 століття, шедевром світового мистецтва. За оцінкою експертів, вартість Золотої пекторалі становить близько 200 млн. доларів. Знайшов її археолог Б.М. Мозолевський у 1971 році у скіфській могилі царя, в кургані Товста Могила біля м. Орджонікідзе (Дніпропетровська обл., Україна). Сама по собі пектораль - це жіноча прикраса яка важить 1,2 кг, складається з чистого золота 958 проби, на ній міститься близько ста майстерно виконаних фігур, діаметр - 30,6 см. Її виготовили десь в 5 столітті до н. е. Ця реліквія пережила сотні власників за час свого існування. Через неї зраджували, грабували, вбивали. Ця пектораль сильно схожа на скіфську пектораль, знайдену в кургані Куль-Оба, близько Керчі. Зараз дана реліквія не дає спокою як професійним дослідникам так і простим роззявам. Так нещодавно у вчених колах з'явилася така думка, що ця пектораль - це, не що інше як зашифроване послання скіфів.
У стародавньому світі пектораль була досить поширеним атрибутом і виконувала різні функції: від захисних («пектус» — з латинської перекладається як груди, тому її носили воїни) i до ритуальних (була символом влади). Зважаючи на матеріальну та художню цінність Скіфської пекторалі, вона виконувала останню функцію. Прикрасу знайшли в кургані, де було чоловіче поховання, — поруч із нею лежав меч у золотих піхвах, тому дослідники припускають, що прикраса належала скіфському правителю, який також виконував сакральні функції. «Безперечно, Скіфська пектораль має сакральний характер, можливо, навіть мала певне значення у здійсненні ритуалів — з цього приводу є різні інтерпретації, — пояснює «УМ» Любов Клочко, провідний науковий співробітник відділу історії ювелірного мистецтва в Україні Музею історичних коштовностей України. — Важко однозначно сказати, кому пектораль належала. Але відомо, що у скіфів, як у всіх давніх народів, на царя покладалися також і жрецькі функції, підтвердження цьому є також у працях Геродота».
Археолог Борис Мозолевський, особисто розчищаючи ґрунт склепу, знайшов унікальний шедевр скіфсько-античного ювелірного мистецтва – Золоту пектораль. Цю незабутню мить він зафіксував так: «Я побачив, як зблиснуло золото, і якимсь невідомим відчуттям збагнув, що це саме те: річ була велика і явно лежала на своєму первісному місці, не зрушена грабіжниками. На хвилю я заціпенів…». Стрілки показували 14 годину 30 хвилин. Над Товстою Могилою яріло велике сонце. Було 21 червня 1971 року. Вага пекторалі – 1150 г, діаметр – 30,6 см. Ось детальний опис знахідки, яка здивувала науковий світ, самим Мозолевським: «Усе поле пекторалі поділене на три місяцеподібні яруси за допомогою витончених порожнистих трубок, що становили каркас виробу. Нижній і верхній яруси заповнювали скульптурні композиції, середній оздоблювався насиченим рослинним орнаментом, закріпленим на плоскій платівці. Увесь витвір до найменшої деталі виготовлено із золота 958-ї проби, що має чистий сонячний колір. У центрі нижнього ярусу – три сцени боротьби коня з двома грифонами, що напали на нього. Далі за ними – поєдинок дикого кабана (праворуч) та оленя (ліворуч) із леопардом і левом, а також зображення гонитви собаки за зайцем… Перед зайцями, мов одвічні символи музикальної тиші степу, сидять уже звернені один до одного коники-стрибунці, самець і самиця. Завершуючи композицію ідейно й стилістично, вони водночас становлять природний перехід до середнього поясу зображень, який відбиває святкове буяння природи… Воно посилюється великими квітками, інкрустованими блакитною емаллю, та п’ятьма скульптурками птахів… Фокус усього твору – середня сцена верхнього ярусу, де двоє роздягнених до пояса чоловіків шиють хутряне вбрання, розтягнувши його за рукави… Ліворуч і праворуч від центральної сцени стоять кобили й корови з малятами, за ними вміщено фігури двох юних скіфів, зайнятих доїнням овець. За вівцями – кози з козенятами… Завершується композиція зображенням птахів, що летять врізнобіч, створюючи враження викінченості задуму й водночас безмежності простору... Тепер, після тривалого вивчення, можна вже з цілковитою певністю твердити, що пектораль – не довільно орнаментована прикраса, а культова річ певного призначення. Композиція її відбиває космогонічні уявлення скіфів, пов’язані з концепцією трьох сфер світобудови, втілених у трьох поясах витвору (сфера надр землі, астрально-космічна сфера та атмосфера, населена тваринами й людьми)».
Деякі дослідники припускають, що Скіфська пектораль — це календар. Виріб складається з трьох ярусів: на нижньому зображені звірі, на середньому — квіти, на верхньому — люди. Трактується це наступним чином: тваринний світ — світ смерті, людський — світ життя, а між ними — дерево життя, що сполучає й пов’язує два світи. Пектораль представляє уявлення скіфів про світобудову. Кожна деталь тут — символ. Так, у куточках верхнього ярусу зображені птахи у польоті: винахідник це розглядав як втілення безмежності простору. А от по боках нижнього ярусу знаходяться коники–стрибунці: «це символи одвічної тиші степу», тобто смерті, писав Мозолевський. Тут також можна згадати й про календарні ознаки прикраси — на верхньому ярусі зображені самки з приплодом. «Тому верхній ярус також трактують як приготування до святкування нового року, який у скіфів приходив навесні, адже зображення потомства вказує саме на цей період».
Всього є три основні версії пояснення структури пекторалі: Календар, Карта володінь скіфів і Модель Всесвіту.
По 1-ій версії Золота пектораль показує будову нашого Всесвіту, в тому вигляді в якому його бачили стародавні скіфи.
По 2-ій версії пектораль могла бути своєрідною картою скіфських володінь, яку могли зрозуміти тільки обрані: воєначальники, жерці, царі.
По 3-їй версії пектораль - це древній скіфський календар. Відомо що скіфи були язичниками, саме тому кожен день, місяць, рік, і т.д. мали свої божества у вигляді домашніх тварин, розташованих на пекторалі по колу. Є думка що, Золота пектораль - це стародавній сонячний годинник. Таємницю цього календаря знали лише жерці і царі, а також еліта скіфського суспільства, і завдяки своїм знанням вони управляли своїм народом. Другий ярус повністю заповнений квітами. І це неспроста. Це тому що на пекторалі знаходиться зашифрований рецепт старого цілющого бальзаму з коренів і квітів. Скіфи його широко використовували в медицині, часто у період боїв. Основним компонентом бальзаму був корінь мандрагора. На жаль, повністю розшифрувати рецепт не вдалося, оскільки лише по одному золотому зображенню дуже складно визначити саму квітку. У центральній частині Золотої пекторалі - дві чоловічі фігури (швидше за все - це древні скіфські царі Haп і Пал), вони тримають в руках шкуру (але це не проста шкура, а карта). Вони сидять. Поглянувши на цю карту, можна побачити обриси Криму, лівого і правого берегів Чорного моря. Але дана шкура-карта умовна. Всі предмети, зображені на ній визначають захоплену скіфами територію. Верхній ярус Золотої пекторалі містить низку тварин, які йдуть в різні боки. Зрештою виявилося, що всі ці фігури показують конкретний день місяця.Також на пекторолі зображений один дуже цікавий сюжет - стоїть леопард і дивиться, як лев вбиває кабана. Тут леопард символізує Асирію, Лев - скіфів, кабан - Африку. Якщо скористатися збільшувальними приладами, то на пекторалі можна побачити навіть єгипетські піраміди, які розташувалися на голові у кабана. Так дана мініатюра зображає скіфську облогу Єгипту в 7 столітті до н.е. і саме тому вона є найпершою Африканської картою. Окремі трофеї отримані в цих походах (персні з фараонськими печатками, ювелірні вироби, і т. п.) разом з скіфським золотом потрапили в Музей коштовностей. Так під крилом Жар-птиці знаходиться Південна Україна, а саме - узбережжя Азовського моря. У скіфів жар-птиця відповідала грецькій богині Гері, дружині головного бога Зевса. Вона зображувала те місце в Північному Причорномор'ї де проживали царські скіфи. Крім того, праве крило цієї Жар-птиці вказує на місце де знаходився скіфський некрополь. Жар-птиці назустріч летить качур, який в свою чергу покриває територію Стамбула і Туреччини. На пекторалі дуже багато фігур і в кожної з них є своє значення. Календар скіфів безпосередньо пов'язаний з астрологією. У скіфському календарі закладений 16-річний цикл (тоді як в китайському - 12-річний цикл). Цей календар розпочинається з року качки (жар-птиці). Варто відзначити, що 3-є тисячоліття почнеться з року птахи щастя (Жар-птиці). За ним йдуть роки: Кози, Козла, Барана, Корови, Тільця, Конячки, Коня, Кобили, Жеребця і т. д. Зараз Золота пектораль зберігається в Києві - в Музеї історичних коштовностей України.
Література
Енциклопедичне видання у 6-ти томах «Україна: хронологія розвитку», видавництво «Кріон»