29

Зміст

Вступ……………………………………………………….……………….3-5

1. Загальна характеристика дихальних вправ………..………………5-8

2. Особливості використання дихальних вправ у різних частинах уроку фізичної культури……………………………………..………………..8-17

2.1 Особливості використання дихальних вправ в основній частині уроку…………………………………………………………….……………….8-14

2.2 Особливості використання дихальних вправ в підготовчій і заключній частині уроку……………………………………………………..14-17

3. Використання дихальної гімнастики на уроках фізичної культури з дітьми СМГ…………………..………………...............………………………17-26

4. Досвід використання гіпоксичного дихання за Трилісом

на уроках фізичної культури………………………………………….26-28

Заключення ……………………….…………………………………....28-29

Список використаної літератури……………………………………..29-30

Вступ

Дихання — це те, з чого починається наше життя в цьому світі. Тільки з’явившись на світ, дитина робить свій перший подих і з першим видихом вперше кричить. Саме це — головний показник життєздатності новонвародженого в першу хвилину його життя. Перший подих людини — це його прихід в земний світ, останній подих — перехід в інший.

Скільки доросла людина може прожити без води? Близько тижня. А без їжі — декілька тижнів. А без повітря? Життя обривається через кілька хвилин. Світовим рекордом вважається затримка дихання американським ілюзіоністом Девідом Блейном на 17 хвилин і 4 секунди. Людина може навчитися жити без зору і слуху, навіть без активного руху, однак їй не вижити без дихання.

Широкого використання на уроках фізичної культури набувають нетрадиційні засоби фізичного виховання: елементи давньосхідних оздоровчих систем, авторських дихальних гімнастик, поверхневого дихання, йогою, тощо.

Таким чином, шкільну програму потрібно орієнтувати не лише на «наповнення» учнів знаннями, уміннями і навичками, а на навчання їх тому, як турбуватись про своє здоров’я кожний день, кожну хвилину, як використовувати фізичну культуру в якості профілактичного засобу від хвороб. Шкільна програма з фізичної культури повинна забезпечувати підготовку учня до того, як вести здоровий спосіб життя. Така спрямованість програми дозволить будь-якому учню завжди (без пропусків) займатись на уроках фізичної.

Широке застосування дихальних вправ обумовлено результатами педагогічних спостережень за дітьми. Практичний досвід роботи з ними свідчить про те, що школярі не вміють керувати процесом дихання. У 90% таких дітей спостерігаються низькі резервні можливості дихальної системи, відмічається надлишкова вентиляція при низькому коефіцієнті засвоєння кисню. Діти невиправдано затримують дихання на початку виконання вправ, що негативно позначається на якості їх виконання та стані здоров’я. Внаслідок відсутності навичок регулювання дихання школярі не спроможні до швидкого довільного переключення уваги.

Об’єкт дослідження – урок фізичної культури.

Предмет дослідження – особливості використання дихальних вправ у різних частинах уроку фізичної культури.

Мета дослідження – вивчити використання різноманітних дихальних методик на уроках фізичної культури.

Завдання:

1. Вивчити правила правильного дихання, значення дихальної гімнастики та її вплив на організм дітей.

2. Проаналізувати та узагальнити досвід використання різних систем дихальної гімнастики в основній частині уроку фізичної культури.

3. Проаналізувати та узагальнити досвід використання різних дихальних методик в підготовчій та заключній частині уроку фізичної культури.

4. Вивчити особливості використання дихальної гімнастики з дітьми СМГ.

5. Проаналізувати особливості використання гіпоксичного дихання на уроках фізичної культури за Трилісом.

1. Загальна характеристика дихальних вправ.

Дихання людини — це складний процес, в якому беруть участь ціла система органів. Головна їхня функція — підтримка в організмі правильного співвідношення кисню та вуглекислого газу, при цьому кисень надходить до тканини ззовні, а диоксид вуглецю виводиться із організму.

Дихальна гімнастика — це система вправ, що спрямовані на опанування мистецтва правильного дихання, для контролю над організмом. Завдяки використанню дихальних вправ і технологій дихання досягається цілковитий контроль над організмом.

Розумно відрегульоване дихання може стати ключем до оздоровлення, звільнення від нежиті та задишки, навіть від шкідливих звичок — від тяги до нікотину. Усі дихальні прийоми та вправи, що дійшли до нас із глибини століть, мають загальні ознаки: 

• штучне ускладнення дихання; 

• штучне затримання;

• штучне  уповільнення;

• поверхневе  дихання. 

Природно, що в процесі розвитку людства спроби затримання дихання та зміни техніки дихання використовували не лише з практичною метою, але й для лікування різних видів захворювань. Розробляли лікувальні методики, дихальні гімнастики доповнювали фізичними вправами, рекомендаціями щодо харчування та способу життя, стаючи складовою складних оздоровчих систем, бойових мистецтв і систем професійної підготовки.

Прийоми поверхневого дихання з лікувальною метою використовували Платон, С. П. Боткін та ін. Колишній оперний співак, а потім професор медицини Лео Кофлер викладав наприкінці XIX століття в заснованих ним «Школах правильного дихання». 

Виконання дихальних вправ сприяє посиленню кровообігу, процесу дифузії газів в легенях, повнішому насиченню крові киснем та покращенню обміну речовин при порушеннях дихальних процесів та фізичних навантаженнях.

Дихальні вправи сприяють активному виведенню з організму шкідливих продуктів життєдіяльності – антропотоксинів (вуглецю, жирних кислот, метану, етанолу, метанолу, альдегідів тощо). 

На сучасному етапі вивчені фізіологічні механізми впливу дихальних вправ на стан нервової системи, тонус кори головного мозку та емоційний стан. Так, регулювання тривалості вдиху і видиху може діяти заспокійливо, як прийом розслаблення, або мати мобілізуючий ефект.

Дихальні вправи удосконалюють довільні рефлекторно-гуморальні механізми регуляції функції дихання і розширюють фізіологічні механізми пристосування організму до розумових і фізичних навантажень. Застосування дихальних вправ під час фізичних навантажень сприяє підвищенню працездатності організму, прискорює процеси відновлення та ліквідацію кисневого боргу.

Якщо людина дихає правильно, то вона ні коли не чує свого дихання. Люди, які обтяжені зайвою вагою, ніколи не використовують голов­ний дихальний м’яз — діафрагму. Її підпирає го­ризонтальний каловий мішок ободової кишки, а в акті дихання беруть участь лише грудино-реберні м’язи. Грудна клітина розсувається вперед і назад, утворюючи «бочку».