Відмінювані і невідмінювані абревіатури

1. Якщо абревіатури закінчуються повним словом у називному відмінку, то вони відмінюються як іменники відповідної відміни: Дніпроруда, Головдизель, Заготзерно і под.

2. Якщо ініціальні звукові абревіатури закінчуються на твердий приголосний, то вони відмінюються як іменники другої відміни: БАМ – БАМом, ЛАЗ – ЛАЗом, ЦУМ – ЦУМом, вуз – вузом, КрАЗ – КрАЗом, КамАЗ – КамАЗом.

3. Якщо абревіатура є назвою заводу, фабрики, тресту тощо, то у родовому відмінку вживається закінчення -у, якщо ця абревіатура є назвою конкретного предмета, то вживається закінчення -а: МАЗу (завод) – МАЗа (машина). За цим зразком відмінюються абревіатури КамАЗ, ЛАЗ, КрАЗ, БілАЗ.

4. Складові абревіатури на твердий приголосний відмінюються за зразком іменників другої відміни: біофак, -у, завуч, -а, Вторчермет, -у.

5. Комбіновані абревіатури, що закінчуюються ініціальною абревіатурою на твердий приголосний, відмінюються як іменники другої відміни: Дніпрогес, -у, автотрек, -у, Волховгес, -у і под.

Не відмінюються в літературній мові: 1) літерні абревіатури, які закінчуюються буквами голосних звуків: ДДУ (Дніпропетровський державний університет) – дедеу, КПО – капео, ЦСУ – цесеу, НДІ – ендеі; 2) звукові абревіатури, які закінчуються буквами голосних звуків: УТО – КрАО (Кримська астрофізична обсерваторія) – крао, МАГАТЕ – магате; 3) літерні абревіатури, які закінчуються буквами Б, В, Г,Д, Ж, 3, К, П, Т, X, Ц, Ч, Ш, що при читанні в кінці мають голосний звук (бе, ве, ге, де, же, зе, ка, пе, те, ха, це, че, ша): БМВ – беемве, ККД – какаде; 4) складові або комбіновані абревіатури з кінцевим компонентом у формі непрямого відмінка: Мінзв’язку, зав кафедри; 5) абревіатурні назви країн та держав: США, СНД; 6) літерні абревіатури на Л, М, Н, Р ,С, Ф: АПН (Академія педагогічних наук) – апеен, АТС (автоматична телефонні станція) – атеес. Частина абревіатур цього типу в усному мовленні може відмінюватися: АТС – працюю на атеесі, РТС – працюю в ертеесі.

8-10. Загальна характеристика прикметника

Прикметником називається частина мови, що виражає статичну ознаку предмета безпосередньо або через його відношення до інших предметів, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка.

Вступаючи в синтаксичний зв’язок з sменником, прикметник відповідає на питання про предмет: який? яка? яке? чий? чия? чиє? На відміну від іменників форми роду, числа і відмінка прикметників не є самостійними, вони узгоджуються з формами роду, числа і відмінка іменників.

Ознаки передають різні значення, наприклад:

• колір (білий, блакитний, червоний);

• смак (солодкий, кислий, гіркий);

• зовнішні і внутрішні властивості (сміливий, чесний, тендітний, високий, боязкий, розумний);

• матеріал (залізний, чавунний, дерев‘яний);

• відношення до простору (степовий, сільський, близький);

• відношення до часу(вечірній, завтрашній, ранній);

• належність(батьків, материн, Оксанин).

Синтаксичні функції прикметника вмотивовані його позицією в реченні. Прикметники виступають у реченні в ролі узгодженого означення, наприклад: Перлове небо прибрало землю у сірі тони (М. Коцюбинський).

Поєднуючись за допомогою зв’язки до підмета, прикметник може виступати в ролі іменної частини складеного присудка, наприклад: Гори були прозорі й легкі в ці останні дні ясного гірського літа (О. Гончар).

Перехід прикметників з одного розряду до іншого

Присвійно-відносні прикметники. Присвійними прикметники виступають при поєднанні з іменниками, що називають конкретні речі; при сполученні з іменниками іншої семантики вони втрачають значення належності і виражають ознаку за відношенням до істоти, тобто переходять у відносні прикметники. Зіст.: батькова дочка (ч и я?) – батькові турботи (які ?).

Присвійно-якісні прикметники. Набуваючи у контексті здатності виражати якісну характеристику предмета, присвійні прикметники переходять у якісні: заяча душа (про боягузливу людину), овеча покірність (про надзвичайно покірливих, слухняних), вовча натура (про надзвичайно жорстоких людей).

Відносно-якісні прикметники. Перехід відносних прикметників у якісні є граматичним явищем, що виникає і формується у словосполученнях відносного прикметника з іменниками іншого лексичного ряду, пор.: золотий годинник – золоте зерно, залізна лопата – залізна дисципліна, туманні обрії – туманна відповідь.

Ад’єктивація, або перехід у частин мови у прикметник, є одним з видів міжкатегоріальної транспозиції. У прикметник може перейти іменник, дієслово і прислівник: Осяє душу соловейка (чий?) спів і срібний сміх конвалії (якої?) у травні (М. Руденко)

Субстантивація прикметників

Для субстантивованих прикметників характерне звуження і конкретизація загального значення: будучи прикметниками, слова називають ознаку саму по собі, тобто таку ознаку, яка може стосуватися багатьох предметів або понять і мати різні відтінки значень: білий сніг, білий хліб, біла раса, білий день. Перейшовши в розряд іменників прикметник зберігає лише одне конкретне значення: білий – білогвардієць.

Виступаючи назвою предметів, субстантивовані прикметники втрачають здатність відмінюватись за родами: кожний з них закріплюється за одним з трьох родів: за чоловічим родом – домовий, днювальний; за жіночим родом – мостова, набережна ; за середнім родом – придане. Лише деякі слова мають і чоловічий, і жіночий рід: вожатий – вожата, старий – стара.

Деякі слова ніколи не виступали в означальній функції, наприклад: ланкова, їздовий, пальне, майбутнє, сучасне, минуле.

Ступені порівняння якісних прикметників

В українській мові розрізняють два ступені порівняння: вищий і найвищий.

Вищий ступінь указує на те, що якість, позначувана прикметником, властива даному предмету (або предметам) у більшій мірі, ніж якомусь іншому предмету(або предметам): швидкий – швидший;

Вживаючись у вищому ступені порівняння, прикметники мають просту (синтетичну) і складену (аналітичну) форми.

Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється від звичайного прикметника за допомогою суфіксів -ш-, -іш-.

Суфікс -іш- додається до основи звичайного прикметника, при цьому ніяких змін в основі не спостерігається: тугий – тугіший, жвавий – жвавіший, зручний – зручніший, виразний – виразніший.

При творенні форм вищого ступеня за допомогою суфікса -ш- слід мати на увазі:

1. він приєднується як до основи, так і до кореня звичайного прикметника: товстий – товщий, високий – вищий;

2. якщо в основі звичайного прикметника наявні суфікси -к-, -ок-, -ек-, то формотворчий суфікс -ш- додається до кореня звичайного прикметника: солод-к-ий –солодший, шир-ок-ий – ширший, дал-ек-ий – дальший;

3. якщо корінь звичайного прикметника закінчується приголосними звуками [г], [ж], [з], то їх поєднання із суфіксальним [ш] внаслідок фонетичних процесів чергування, асиміляції і дисиміляції змінюється на [жч]; ці зміни позначаються на письмі: дорогий – дорожчий, дужий – дужчий, близький – ближчий;

4. якщо корінь звичайного прикметника закінчується звуком [с], то внаслідок асиміляції й дисиміляції його поєднання із суфіксальним [ш] змінюється на [шч], що передається на письмі буквою щ: високий –вищий;

5. від деяких прикметників форми вищого ступеня порівняння можна утворити й суфіксом -іш-, і суфіксом -ш-: товстий – товщий, товстіший; гладкий – гладший, гладкіший; молодий – молодший, молодіший;

6. від окремих прикметників прості форми вищого ступеня порівняння утворюються суплетивно, тобто зміною основи: гарний – кращий, великий – більший, малий – менший, поганий – гірший;

7. окремі форми вищого ступеня втратили ступеневе значення і вживаються для назви військових знань, наукових посад: старший (молодший) лейтенант, старший (молодший) науковий співробітник;

8. значення простої форми вищого ступеня порівняння може посилюватися прислівниками значно, набагато, багато, далеко, куди, ще; прислівник трохи вживається для послаблення значення вищого ступеня прикметника: набагато серйозніший, ще завзятіший, значно приємніший, трохи нижчий.

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється поєднанням звичайного прикметника і слова більш або менш (більш – при вираженні зростаючого вияву ознаки, менш – спадного): більш грамотний, більш красивий, більш тактовний, менш зручний, менш вдалий, менш виразний. Поєднання складного слова більш-менш із звичайним прикметником підкреслює помірний пияв ознаки, при цьому ступенева форма не утворюється: більш-менш глибокий, більш-менш дотепний.

Найвищий ступінь порівняння має дві форми: просту і складену.

Проста форма найвищого ступеня утворюється синтетично – додаванням префікса най- до форми вищого ступеня: найсильніший, найдобріший.

Складена форма найвищого ступеня утворюється аналітично – додаванням до звичайного прикметника слова найбільш і найменш: найбільш дорогий, найменш цікавий.

Складна форма найвищого ступеня порівняння утворюється додаванням префіксів що- або як- до простої форми найвищого ступеня: найвіддаленіший – щонайвіддаленіший, найголосніший – щонайголосніший, найскромніший – якнайскромніший, найбезпечніший – якнайбезпечніший.

Не всі якісні прикметники можуть мати ступені порівняння. Не мають ступенів порівняння якісні прикметники, що означають:

а) масть тварин : гнідий, вороний;

б) назви кольорів, які утворено за кольоровою схожістю до інших предметів: кофейний, вишневий;

в) неповний вияв ознаки (з суфіксами –ав- (-яв-), - уват-(-юват-): синюватий, жовтавий;

г) високий ступінь якості ( з суфіксами -ущ-, -ющ-, -енн-, -езн-): старезний, жирнючий;

ґ) абсолютний вияв ознаки: мертвий, голий, босий.

Повні (стягнені і нестягнені) та короткі форми прикметників

За наявністю закінчень прикметники поділяються на повні й короткі.

1. Форми прикметників, у яких є закінчення, називаються повними: добрий, добра, добре, добрі; доброго, доброї, добрих і т. д.

Повні прикметники мають стягнені і нестягнені форми. Паралельні стягнені/нестягнені форми якісних прикметників вживаються в називному й знахідному відмінках жіночого і середнього роду однини, у цих самих відмінках множини: широке (повна стягнена форма) – широкеє (повна нестягнена форма), висока (повна стягнена форма) – високая (повна нестягнена форма), зелені (повна стягнена форма) – зеленії (повна нестягнена форма).

2. Форми прикметників, у яких нема закінчення, називаються короткими: здоров, повен, рад, готов, славен, зелен.

Співвідносні короткі форми у називному (знахідному) відмінку однини чоловічого роду мають деякі повні форми якісних прикметників: зелений сад – зелен, рясний цвіт – рясен, дрібний дощ – дрібен, повний глечик – повен.

Коротку форму називного і знахідного відмінків мають також присвійні прикметники з суфіксами -ів (-їв), -ин (-їн): Миколин друг, сестрин підручник, Михайлів портфель, Віталіїв кашкет. У непрямих відмінках вони набувають відповідних закінчень (на відміну від якісних коротких прикметників).

Типи відмінювання прикметників

В українській мові переважають повні за формою прикметники. Вони відмінюються за родами, відмінками і числами.

Якщо кінцевий приголосний основи прикметника твердий, то слово належить до твердої групи й змінюється за відповідним зразком; якщо кінцевий приголосний м’який, то прикметник належить до м’якої групи (таких слів мало).

Прикметники м’якої групи мають закінчення у називному відмінку однини -ій, -їй (-я, -є у ж. і с. р): середній, ближній, дальній, верхній, нижнє, внутрішній, домашня, хатній, городній, сусідній, всесвітній, безкраїй, давнє, ранній, пізній, зимній, осінній, вечірній, учорашній, сьогоднішня, торішній, новітній, дочірній, братній, художній, могутній, довгошиїй та ін.

Зразки відмінювання прикметників

Відмінки	Тверда група, однина
	ч. р.	ж. р.	с. р.
Н. в.	дорогий	дорога	дороге
Р. в.	дорогого	дорогої	дорогого
Д. в.	дорогому	дорогій	дорогому
З. в.	дорогий дорогого	дорогу	дороге
О. в.	дорогим	дорогою	дорогим
М. в.	(на) дорогому (ім)	(на) дорогій	(на) дорогому (ім)

Відмінки	М’яка група, однина
	ч. р.		ж. р.		с. р.
Н. в.	вечірній		вечірня		вечірнє
Р. в.	вечірнього		вечірньої		вечірнього
Д. в.	вечірньому		вечірній		вечірньому
3. в.	вечірній вечірнього		вечірню		вечірнє
О. в.	вечірнім		вечірньою		вечірнім
М. в.	(на) вечірньому (ім)		(на) вечірній		(на) вечірньому (ім)
Відмінки		Множина
		Тверда група		М’яка група
Н.в.		дорогі		вечірні
Р. в.		дорогих		вечірніх
Д. в.		дорогим		вечірнім
3. в.		дорогі, дорогих		вечірні, вечірніх
0. в.		дорогими		вечірніми
М. в.		(на) дорогих		(на) вечірніх

У множині немає розмежування прикметників за родами.

Складні прикметники з другою частиною -лиций (круглолиций, блідолиций) утворюють окремий тип відмінювання прикметників. В однині мають м’яку основу (крім називного й орудного відмінків), а в множині – тверду (крім називного відмінка).

Відмінювання прикметників на -лиций

	Однина				Множина
Н. в.	білолиц-ий	білолиц-я	білолиц-е	білолиц-і
Р. в.	білолиць-ого	білолиць-ої	білолиць-ого	білолиц-их
Д. в.	білолиць-ому	білолиц-ій	білолиць-ому	білолиц-им
З. в.	як Р. (зрідка як Н.)	білолиц-ю	білолиц-е	як Р. (зрідка як Н.)
О. в.	білолиц-им	білолиць-ою	білолиц-им	білолиц-ими
М. в.	(на)білолиць-ому, білолиц-ім	(на)білолиц-ій	(на) білолиць-ому, білолиц-ім	(на) білолиц-их