Тема 8. Державне регулювання і стимулювання науково-технічного прогресу та інноваційних процесів

Тема 9. Державне регулювання розвитку промислового виробництва і агропромислового комплексу

1. За показниками розвитку Україна належить до:

а) індустріально-аграрних країн світу;

б) індустріальних країн світу;

в) аграрних країн світу.

2. У промисловості розрізняють:

а) добувну та переробну галузі;

б) добувну, переробну та розподільчу галузі;

в) добувну, переробну, складську та розподільчу галузі.

3. Підприємства добувної промисловості та сільського господарства утворюють:

а) сировинний комплекс країни;

б) добувну промисловість;

в) сировинно-добувний комплекс країни.

4. Галузевий підхід – це:

а) поступове скорочення виробництва у певній галузі з метою попередження занадто великих соціальних потрясінь;

б) створення загальних сприятливих умов, що сприяють забезпеченню конкурентоспроможності підприємств на світовому ринку;

в) захист та стимулювання розвитку окремих галузей, протекціонізм у міжнародній торгівлі.

5. Горизонтальний підхід – це:

а) визначення галузей із сильними зворотними зв’язками, здатних викликати відповідну ланцюгову реакцію економічного розвитку, обумовити позитивні зрушення в економіці і забезпечити реалізацію цілей економічної політики держави;

б) створення загальних сприятливих умов, що сприяють забезпеченню конкурентоспроможності підприємств на світовому ринку;

в) створення загальних сприятливих умов, що сприяють забезпеченню конкурентоспроможності підприємств на світовому ринку.

6. Варіанти проведення промислової політики для України:

а) орієнтація на експорт;

б) орієнтація на імпортозаміщення;

в) орієнтація на відновлення відтворювального процесу у промисловості;

г) усе вищезгадане.

7. Об’єктами державного регулювання промислової політики є:

а) індустріальний комплекс країни;

б) міжгалузеві народногосподарські комплекси;

в) Міністерство промислової політики.

8. Стратегічна мета промислової політики української держави:

а) формування перспективних і конкурентоспроможних національних комплексів та виробництв;

б) стабілізація основних показників промислового виробництва та структурна перебудова промисловості;

в) технічне і технологічне оновлення галузей промисловості

9. Основними методами та засобами державного регулювання промисловості є:

а) кредитно-грошове регулювання;

б) розміщення держконтракту і держзамовлення;

в) усе вищезгадане.

10. Структура АПК складається з:

а) ресурсно-виробничої, аграрно-сировинної та переробної сфери;

б) ресурсно-виробничої, аграрно-сировинної, переробної сфери та інфраструктури;

в) ресурсно-виробничої, аграрно-сировинної, переробної, сфери транспортування та інфраструктури.

11. До прямих методів регулювання внутрішньої торгівлі відноситься:

а) регулювання правил продажу окремих видів товарів;

б) регулювання експортно-імпортних операцій;

в) політика доходів.

12. До непрямих методів регулювання торгівлі відноситься:

а) регулювання правил продажу окремих видів товарів;

б) амортизаційна політика;

в) політика доходів.

13. Обсяг та структура товарообороту на рівні держави віддзеркалює:

а) рівень соціально-економічного розвитку країни;

б) платіжний баланс країни;

в) витрати на випуск продукції.

14. До суб’єктів державного регулювання АПК в Україні відноситься:

а) Міністерство аграрної політики;

б) Державний комітет з водного господарства;

в) усе вищезгадане.