- •Тестові завдання
- •Тема 1. Об’єктивна необхідність державного регулювання економіки.
- •Тема 2. Основи методології державного регулювання економіки
- •Тема 3. Макроекономічне прогнозування та планування
- •Тема 4. Фінансово-кредитне регулювання економіки
- •Тема 5. Особливості національних систем управління економікою
- •Тема 6. Державне регулювання підприємництва
- •Тема 7. Державне регулювання процесу структурної перебудови економіки та інвестиційної діяльності
- •Тема 8. Державне регулювання і стимулювання науково-технічного прогресу та інноваційних процесів
- •Тема 9. Державне регулювання розвитку промислового виробництва і агропромислового комплексу
- •Тема 10. Державне регулювання внутрішньої торгівлі
- •Тема 11. Державне регулювання зовнішньої торгівлі
- •Тема 12. Державне регулювання соціальних процесів
- •Тема 13. Державне регулювання розвитку регіонів
Тема 8. Державне регулювання і стимулювання науково-технічного прогресу та інноваційних процесів
Тема 9. Державне регулювання розвитку промислового виробництва і агропромислового комплексу
За показниками розвитку Україна належить до:
а) індустріально-аграрних країн світу;
б) індустріальних країн світу;
в) аграрних країн світу.
У промисловості розрізняють:
а) добувну та переробну галузі;
б) добувну, переробну та розподільчу галузі;
в) добувну, переробну, складську та розподільчу галузі.
Підприємства добувної промисловості та сільського господарства утворюють:
а) сировинний комплекс країни;
б) добувну промисловість;
в) сировинно-добувний комплекс країни.
Галузевий підхід – це:
а) поступове скорочення виробництва у певній галузі з метою попередження занадто великих соціальних потрясінь;
б) створення загальних сприятливих умов, що сприяють забезпеченню конкурентоспроможності підприємств на світовому ринку;
в) захист та стимулювання розвитку окремих галузей, протекціонізм у міжнародній торгівлі.
Горизонтальний підхід – це:
а) визначення галузей із сильними зворотними зв’язками, здатних викликати відповідну ланцюгову реакцію економічного розвитку, обумовити позитивні зрушення в економіці і забезпечити реалізацію цілей економічної політики держави;
б) створення загальних сприятливих умов, що сприяють забезпеченню конкурентоспроможності підприємств на світовому ринку;
в) створення загальних сприятливих умов, що сприяють забезпеченню конкурентоспроможності підприємств на світовому ринку.
Варіанти проведення промислової політики для України:
а) орієнтація на експорт;
б) орієнтація на імпортозаміщення;
в) орієнтація на відновлення відтворювального процесу у промисловості;
г) усе вищезгадане.
Об’єктами державного регулювання промислової політики є:
а) індустріальний комплекс країни;
б) міжгалузеві народногосподарські комплекси;
в) Міністерство промислової політики.
Стратегічна мета промислової політики української держави:
а) формування перспективних і конкурентоспроможних національних комплексів та виробництв;
б) стабілізація основних показників промислового виробництва та структурна перебудова промисловості;
в) технічне і технологічне оновлення галузей промисловості
Основними методами та засобами державного регулювання промисловості є:
а) кредитно-грошове регулювання;
б) розміщення держконтракту і держзамовлення;
в) усе вищезгадане.
Структура АПК складається з:
а) ресурсно-виробничої, аграрно-сировинної та переробної сфери;
б) ресурсно-виробничої, аграрно-сировинної, переробної сфери та інфраструктури;
в) ресурсно-виробничої, аграрно-сировинної, переробної, сфери транспортування та інфраструктури.
До прямих методів регулювання внутрішньої торгівлі відноситься:
а) регулювання правил продажу окремих видів товарів;
б) регулювання експортно-імпортних операцій;
в) політика доходів.
До непрямих методів регулювання торгівлі відноситься:
а) регулювання правил продажу окремих видів товарів;
б) амортизаційна політика;
в) політика доходів.
13. Обсяг та структура товарообороту на рівні держави віддзеркалює:
а) рівень соціально-економічного розвитку країни;
б) платіжний баланс країни;
в) витрати на випуск продукції.
14. До суб’єктів державного регулювання АПК в Україні відноситься:
а) Міністерство аграрної політики;
б) Державний комітет з водного господарства;
в) усе вищезгадане.
