Тема 6. Державне регулювання підприємництва
Регуляторна політика держави – це:
а) заходи держави, що передбачають реалізацію абсолютних та порівняльних переваг країни;
б) система заходів щодо регламентації, підтримки і розвитку підприємництва;
в) вид політико-правової реформи, здійснюваної у сфері виконавчої влади;
г) регулювання умов інвестиційної діяльності.
Суть інституційних перетворень полягає у:
а) трансформації відносин власності і становленні інституту приватної власності;
б) створенні і розвитку інституту соціального партнерства;
в) формуванні системи соціально-економічних відносин шляхом створення відповідних правових, економічних та соціальних інститутів;
г) реформуванні органів державної влади і управління економікою.
Складовими інституційних перетворень виступають:
а) створення ринкового законодавства;
б) формування раціональної кредитно-грошової, банківської та фінансової систем;
в) становлення інституту приватної власності;
г) розвиток інституту соціального партнерства;
д) усе вищезгадане.
Державний сектор економіки – це:
а) комплекс господарських об’єктів, які повністю або частково перебувають у власності (підпорядкуванні) центральних або місцевих органів державної влади і використовуються державою для виконання нею економічних, соціально-культурних та політичних функцій;
б) підприємства, що належать державі і є економічною базою для здійснення державної підприємницької діяльності;
в) державні фінансові ресурси, необхідні державі для виконання нею відповідних функцій.
Макроекономічна ефективність державних підприємств :
а) відображає рівень їх рентабельності;
б) характеризує ступінь виконання державним сектором певних соціально-економічних функцій (завдань);
в) визначає ефективність державного регулювання економіки;
г) виражає співвідношення між доходами і витратами державного бюджету.
Дерегуляція економіки – це:
а) відмова держави від втручання в економічне життя суспільства;
б) форма державного регулювання економіки, яка включає тільки економічні методи державного впливу на соціально-економічні процеси;
в) система організаційно-інституційних заходів держави, спрямованих на усунення адміністративних, економічних та організаційних перешкод;
г) проведення адміністративної реформи.
Дерегуляція економіки включає:
а) зняття бар’єрів для створення і функціонування підприємств;
б) спрощення процедури реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності та ліцензування;
в) зменшення кількості державних органів, зміна їх функцій;
г) ліквідація бюрократизму, свавілля і корумпованості державного апарату;
д) усе вищезгадане.
Критеріями і оцінкою результатів роботи державних підприємств виступають:
а) рівень рентабельності;
б) суспільна вигода;
в) оцінка роботи, яка сприяє стабілізації, макроекономічній ефективності і соціальній справедливості;
г) усе вищезгадане.
Тема 7. Державне регулювання процесу структурної перебудови економіки та інвестиційної діяльності
Формула
виражає:
а) кінцеве споживання;
б) проміжне споживання;
в) валовий випуск продукції.
Який з квадратів МГБ відображає валовий випуск продукції?
а) І і ІІ разом;
б) І ;
в) ІІ ;
г) Ш;
д) І і ІІІ разом.
Формула
виражає:
а) структуру витрат на створення валового національного продукту;
б) розподіл продукту на проміжне і кінцеве споживання;
в) додану вартість;
г) валовий випуск продукції.
МГБ – це економіко-математична модель, яка відображає існуючі в економіці зв’язки між:
а) загальноекономічними пропорціями і пропорціями розвитку окремих галузей;
б) галузями народного господарства країни;
в) загальноекономічними пропорціями.
Метод ключових галузей передбачає пріоритетний розвиток:
а) галузей, спроможних викликати відповідну ланцюгову реакцію економічного розвитку;
б) базових галузей національної економіки;
в) найбільш рентабельних галузей;
г) високотехнологічних і наукомістких галузей.
Кінцеве споживання у МГБ відображено в:
а) ІІ квадраті;
б) І і ІІ разом;
в) І квадраті;
г) І і ІІІ разом.
Коефіцієнти прямих витрат характеризують:
а) кількість продукції однієї галузі, потрібної для виробництва одиниці продукції іншої галузі;
б) кількість продукції однієї галузі, потрібної для виробництва продукції іншої галузі;
в) кількість продукції однієї галузі, потрібної для виробництва одиниці продукції по всьому ланцюгу взаємопов’язаних галузей.