Тема 4. Фінансово-кредитне регулювання економіки

1. Фінансово-бюджетне регулювання – це:

а) засоби формування та використання державного бюджету країни;

б) основний комплекс засобів державного регулювання фінансової системи, і насамперед – використання державних фінансів;

в) комплекс засобів державного регулювання фінансової та кредитно-банківської систем.

2. Фінансова система країни складається з:

а) державного бюджету;

б) позабюджетних фондів (пенсійних, страхових, кредитних тощо);

в) фінансів підприємств;

г) місцевих фінансів (бюджетів областей, міських, районних, сільських тощо);

д) усе вищезгадане.

3. Державні фінанси складаються з:

а) державного бюджету;

б) державного бюджету та місцевих фінансів;

в) місцевих фінансів та позабюджетних фондів;

г) державного бюджету та позабюджетних фондів.

4. Консолідований державний бюджет країни – це:

а) бюджет центрального уряду;

б) бюджет центрального уряду та бюджети місцевих органів влади;

в) бюджет центрального уряду та позабюджетні фонди;

г) бюджет центрального уряду, бюджети місцевих органів влади та фінанси підприємств.

5. Недискреційна фінансова політика -це:

а) політика, що проводиться державою безпосередньо;

б) політика вбудованих регуляторів (стабілізаторів);

в) жорстко централізоване, тоталітарне управління.

6. Фіскальна політика – це:

а) діяльність держави щодо формування державного бюджету;

б) діяльність держави щодо формування та регулювання державного бюджету;

в) діяльність держави щодо формування та регулювання державного бюджету, а також мобілізації коштів у державну казну з інших джерел.

7. Основні шляхи покриття дефіциту державного бюджету – це:

а) додаткова емісія готівкових грошей;

б) продаж державних цінних паперів;

в) державні позики;

г) посилення оподаткування;

д) усе вищезгадане.

8. Зовнішній державний борг держави складається з боргу:

а) іноземним урядам;

б) іноземним приватним особам і організаціям;

в) міжнародним фінансовим установам;

г) усе вищезгадане.

9. Ставки облікового відсотку – це:

а) це ставка, за якою комерційні банки надають кредити суб’єктам економіки;

б) це ставка, за якою центральний банк країни продає кредитні ресурси комерційним банкам;

в) це ставка, яка визначається за результатами торгів на міжбанківській біржі.

10. Встановлення розмірів обов’язкових резервів передбачає:

а) встановлення державою розмірів уставного капіталу для комерційних банків;

б) встановлення державою розмірів власних коштів для комерційних банків;

в) збереження певної частини коштів комерційних банків у вигляді резервів на спеціальному рахунку в центральному банку країни;

г) встановлення мінімального чи максимального розмірів ризику.

11. Прямий державний вплив на ціни передбачає:

б) надання субсидій;

б) встановлення податку на додану вартість;

в) встановлення цін на підакцизні товари;

г) усе вищезгадане.

Тема 5. Особливості національних систем управління економікою

1. Економічний лібералізм – це:

а) система соціально-економічних відносин, в якій домінують ринкові регулятори, а роль держави зведена до мінімуму;

б) значний вплив держави на соціально-економічний розвиток країни при збереженні ринкових важелів;

в) система управління, в якій державі відводиться центральна роль;

г) жорстко централізоване, тоталітарне планове управління соціально-економічним розвитком країни.

2. Економічний дирижизм характеризується:

а) жорстким, централізованим управлінням із боку держави;

б) значним впливом держави на розвиток економіки;

в) незначною роллю держави в регулюванні соціально-економічних процесів.

3. Американська модель ДРЕ – це:

а) лібералізована система управління національною економікою, в якій основний акцент переноситься на ринкові регулятори економічних процесів; державне регулювання зводиться до мінімуму;

б) централізоване регулювання соціально-економічного розвит­ку країни з боку держави на основі використання переважно економічних, опосередкованих та неформальних методів ДРЕ, з формуванням психології колективізму, солідарності, підпорядкування особистих інтересів колективним і державним інтересам;

в) система управління національною економікою з активним використанням ринкових регуляторів, у першу чергу – конкуренції, і створенням на державному рівні ефективної системи соціального захисту громадян країни.

4. Японська модель державного регулювання характеризується:

а) централізованим регулюванням соціально-економічного розвитку країни з боку держави на основі використання психології колективізму, солідарності, підпорядкування особистих інтересів колективним і державним інтересам;

б) управлінням соціально-економічним розвитком країни на основі активного втручання держави у процес розподілу і перерозподілу доходів, створенням сильної системи соціального захисту населення, домінуванням ідей рівності і солідарності;

в) управлінням національною економікою з активним використанням ринкових регуляторів, у першу чергу – конкуренції, і створенням на державному рівні ефективної системи соціального захисту громадян країни.

5. Стратегічна мета державного регулювання трансформаційної економіки:

а) знищення рудиментів адміністративно-командної системи господарювання та управління;

б) створення макро- та мікроекономічних умов для забезпе­чення повноцінного функціонування ринкових регуляторів, ефективної діяльності суб’єктів господарювання, станов­лення конкурентоспроможного національного виробництва, збалансованого і стабільного економічного розвитку;

в) формування гідних умов життя і праці громадян країни, задоволення їх потреб, реалізація соціальних цілей суспільства;

г) усе вищезгадане.

6. Специфічними рисами системи управління економікою перехідного типу є:

а) підірвана, але повністю не демонтована адміністративно-командна система управління;

б) значний зовнішній борг;

в) слабка мотивація стратегічної діяльності, переважання тактичного управління;

г) велика питома вага державного сектора, низька ефективність управління в ньому;

д) нераціональна організаційна структура управління;

е) усе вищезгадане.

7. Який зі способів реформування більше підходить для України:

а) американський;

б) японський.

8. Японський шлях реформування економіки передбачає:

а) активну участь держави;

б) пасивну участь держави;

в) в першу чергу – спирання на ринкові важелі

9. До системи центральних органів виконавчої влади і управління економікою України входять:

а) міністерства;

б) відомства;

в) державні комітети;

г) органи зі спеціальним статусом;

д) відповіді а), в), г).

10. Територіальні органи виконавчої влади в Україні – це:

а) місцеві органи самоврядування:

б) держадміністрації відповідного рівня;

в) виконкоми відповідного рівня;

г) ради народних депутатів регіонального рівня.