14. Гребля Вайонт

Гребля Вайонт — аркова бетонна гребля неподалік гори Монте Ток на річці Вайонт, притоці ріки П’яве в провінції Венеція на півночі Італії, збудована в 1961 р. в основному для вироблення електроенергії. Має висоту 261,6 м, довжину по гребеню — 190 м, ширину біля основи — 23 м і ширину по гребеню, що дорівнює 3,9 м, і завдяки своїм пропорціям вважається однією з найбільш «витончених» гребель у світі. Водосховище, утворене греблею, має об’єм 0,169 км3. 9 жовтня 1963 р. близько 22:35 тут сталася одна з найбільших аварій в історії гідротехнічного будівництва, яка забрала життя, за різними оцінками, від 2 до 3 тис. людей. У чашу водосховища за 20–30 с звалився величезний гірський массив завдовжки 2 км, площею 2 км2 і об’ємом близько 0,2–0,3 км3, який до цього перебував у стані незначної рухливості. Чаша водосховища виявилася заповненою гірською породою до висоти 175 м над рівнем води. Зсув спричинив перелив через гребінь греблі води об’ємом понад 50 млн м3 шаром 150–250 м (за різними джерелами). Водяний вал, що пройшов зі швидкістю 8–12 м/с територіями, які розташовувалися нижче, мав висоту до 90 м. Крім людських жертв, було зруйновано кілька селищ, хоча з моменту виникнення зсуву до цілковитого руйнування об’єктів у нижньому б’єфі минуло лише 7 хвилин. Основними причинами зсуву вважаються: підняття горизонту ґрунтових вод у долині, зумовлене будівництвом греблі; тривалі дощі влітку 1963 р. Гребля встояла, хоча й витримала навантаження, що в кілька разів перевищувало розрахункове. На рівні гребеня було змито лише близько метра бетонної кладки.

15. Закарпаття. Паводок 2001 р.

За повідомленням Закарпатської облдержадміністрації, станом на 27.05.01 унаслідок паводку зруйновано 1 924 будинки, відселено 4 948 мешканців. Зруйновано 6 та пошкоджено 17 мостів. Пошкоджено 52,7 км автодоріг. Зруйновано 1,4 км та пошкоджено 9,15 км залізниць. За інформацією Закарпатської геологорозвідувальної експедиції, додатково виявлено 539 активних зсувів загальною площею 6,4 км2 і об’ємом 18,5 млн м3, 88 селевих потоків площею 0,5 км2, об’ємом 0,6 млн м3, 143 ділянки бічної ерозії загальною довжиною 26 км.

У результаті дій названих процесів пошкоджено 231 та зруйновано 17 будинків. У зонах зсувно-селевих та ерозійних процесів, за якими рекомендовано спостереження, розташовано 749 будинків. У результаті паводка загинуло дев’ять осіб (у Виноградівському

районі — п’ять, у Хустському — чотири). За попередніми даними, березневий тало-дощовий паводок 2001 р. завдав області збитків на суму 317 млн грн. Вважається, що головною причиною паводків у Карпатах є значне вирубування лісів на схилах гір.

16. Вулкан Парікутін

Парікутін — це вулкан, про який писали в багатьох журналах у 1943 р. як про «вулкан, що виник на кукурудзяному полі на очах його власника».

Він справді піднявся на кукурудзяному полі. Багато років на цьому місці був невеликий

отвір, а 5 лютого 1943 р. почалася серія підземних поштовхів, що постійно посилювалися, у результаті чого неподалік отвору з’явилася тріщина. 19 лютого жителі відчули не менш ніж 300 поштовхів. 20 лютого тріщина по один бік отвору почала розширюватися. Майже відразу ж пролунав звук, схожий на грім. Поблизу затрусилися дерева, а земля здулася приблизно на метр. Подекуди з тріщини почав підніматися дим і дрібний попелясто-сірий пил. 21 лютого з конуса, що поступово зростав, почала виливатися лава. До кінця першого тижня висота конуса становила 15 м, наприкінці першого року він виріс до 300 м. У червні

1944 р. сталося сильне виверження. Величезний потік лави спустився до села Парікутін і більшого за розмірами селища Сан-Хуан-де-Парангарікутіро. Густий попіл частково засипав обидва населені пункти, було кілька жертв.