- •Практична робота №2 «Порівняння масштабів природних і антропогенних процесів»
- •Хід роботи
- •1. Сичуаньська трагедія
- •2. Бхопал. Індія
- •3. Озеро Іссик
- •4. Альпи. Монте-Конто
- •5. Повітряні катастрофи
- •6. Хіросіма хімічної індустрії
- •7. 1931 Р., 13–28 грудня, Індонезія, о. Ява, вулкан Мерапі
- •9. «Маяк» і Чорнобиль
- •10. Катастрофи на воді
- •11. «Буря в пустелі»
- •12. Аварія на Саяно-Шушенській гес
- •13. Цунамі в Індійському океані
- •14. Гребля Вайонт
- •15. Закарпаття. Паводок 2001 р.
- •16. Вулкан Парікутін
2. Бхопал. Індія
3 грудня 1984 р. на хімічному заводі в Бхопалі (Індія) стався вибух, у результаті якого в атмосферу було викинуто понад 40 тонн токсичних газів — фосгену й метилізоціанату. Загинули близько 3 тис. осіб, понад 200 тис. отримали отруєння різного ступеня тяжкості, які згодом забрали ще 20 тис. життів. Причиною цієї найбільшої у світі аварії став людський фактор: низький рівень контролю за станом танків з реагентами та інші порушення правил техніки безпеки, некомпетентність і навіть недбалість керівництва заводу та інженерно-технічного персоналу, а також використання застарілого обладнання. Завод компанії «Union
Carbide» виробляв популярний на той час інсектицид севін. Безпосередньою причиною трагедії став аварійний викид пари МІЦ. Дотепер офіційно не встановлено причини того, чому метилізоціанат, який містився в заводському резервуарі, нагрівся вище від температури кипіння (39 °C), що призвело до підвищення тиску й розриву аварійного клапана. Хмара метилізоціанату накрила прилеглі нетрі й залізничний вокзал (розташований за 2 км від підприємства). Велика кількість жертв пояснюється несвоєчасним інформуванням населення, нестачею медперсоналу, а також несприятливими погодними умовами — хмара важкої пари розносилася вітром.
3. Озеро Іссик
Високогірне озеро Іссик з чистою прозорою водою блакитнувато-зеленого кольору тривалий час було улюбленим місцем відпочинку жителів м. Алма-Ати. Сюди було прокладено автомобільну дорогу, на берегах зведено готель, турбазу, піонерські табори. І от у неділю 7 липня 1963 р. озеро перестало існувати. Той пам’ятний день був спекотним, опівдня пішов дощик. Раптом з-за вигину ріки Іссик, що впадає в однойменне озеро, викотився чорний грязекам’яний вал. Слідом за першим валом прийшли ще кілька, але найбільшим виявився третій вал. На озері виникли величезні хвилі, які завдавали кам’яній перемичці, що утворювала чашу озера, один удар за одним. Зрештою перемичка заввишки в 50 м була зруйнована. Вода з озера бурхливим потоком (з витратою води до 1000 м3/с) поринула вниз. Сель зруйнував частину селища Іссик за 10 км нижче від озера. Селевий потік розкинувся нижче від цього селища у формі конуса виносу завдовжки 8 км і завширшки 2 км. Як згодом з’ясувала спеціально споряджена експедиція, біля краю льодовика в долині ріки Жирсай (права притока ріки Іссик) існувало глибоке морене озеро. Напередодні селю стояла спекотна погода. Льодовик інтенсивно танув. Моренне озеро переповнилося водою, і край морении обрушився. Сель доставив в озеро Іссик близько 3 млн м3 каменів, грязі й лісу.
4. Альпи. Монте-Конто
В історії відомі обвали, що призводили до значних людських жертв. Так, у 1608 р. в Альпах обвалилася частина гори Монте-Конто, і ніхто навіть не встиг оком змигнути, як понад 2 тис. жителів села Плюр виявилися похованими у своїх будинках під масою каміння і ґрунту. Так само на Апеннінському півострові під кам’яною лавиною зникло в VI ст. містечко Велейя з усіма його жителями, коли обвал стався на схилах гори Ровінаццо. І таких прикладів можна навести чимало. Обвали в горах — хоч і звичайне явище, але завжди грізне, що нерідко призводить до катастроф.
