Підприємство. Його структура.
Відповідно до Господарського кодексу України вiд 16.01.2003 № 436-IV, р.2,гл.6,7, ст.62
Підприємство — самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб, шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Підприємство з дня його реєстрації заноситься до державного реєстру підприємств України і здобуває наступні права юридичної особи:
♦має своє конкретне найменування (фабрика, завод, ательє, майстерня, кар'єр, електростанція і т.ін.), свій статут, свою юридичну адресу, печатку зі своєю назвою, а промислові підприємства — також товарний знак;
має відособлений бухгалтерський облік, планування, самостійний баланс, розрахунковий та ін. рахунки в банківських установах;
здобуває всі права і несе відповідальність відповідно до цивільного законодавства та інших законів України і постанов уряду:
має у власності, господарському віданні чи оперативному управлінні відособлене майно і відповідає за своїми зобов'язаннями цим майном, придбає від свого імені і здійснює майнові й особисті немайнові права;
одержує правоздатність від свого імені виступати в господарському обороті, укладати всі види цивільно-правових договорів з господарюючими партнерами споживачами продукції, робіт, послуг.
Підприємство як суб'єкт господарювання
Підприємство як суб'єкт господарювання для здійснення численних і різноманітних господарських і фінансових операцій повинне вступати у відносини із багатьма іншими суб'єктами. Варто виділяти шість секторів цих відносин.
До першого сектора слід віднести відносини з постачальниками матеріально-технічних ресурсів і покупцями продукції підприємства.
Другим сектором відносин підприємства як суб'єкта господарювання є відносини із зайнятими працівниками. Відносини з усім складом працівників підприємства регулюються на основі колективного договору, відносин з кожним із працівників — на основі укладення контрактів про прийом на роботу, трудових договорів (угод), включаючи оплату праці.
Третім сектором є відносини з державою. Початковим етапом цих відносин є державна реєстрація підприємства. Держава регулює володіння і користування землею та іншими природними ресурсами. Підприємство має дотримуватися вимог і норм з охорони, раціонального використання і відновлення до рівня встановлених нормативів земель, вод, надр, лісів, інших природних ресурсів, а також встановлених норм викидів і скидання забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення у ньому відходів.
Четвертим сектором відносин підприємства як суб'єкта господарювання є його відносини з органами місцевого самоврядування.
П'ятим сектором є фінансові і кредитні відносини.
Підприємство користується банківським кредитом на комерційній договірній основі. Воно має право поставляти продукцію, виконувати роботи і послуги в кредит з оплатою покупцями (споживачами) відсотків за користування цим кредитом. Для оформлення таких угод підприємство може застосовувати в господарському обороті векселя. Воно має право на випуск власних цінних паперів і реалізацію їх юридичним особам і громадянам України та інших держав, а також на придбання цінних паперів юридичних осіб України та інших держав.
До шостого сектора належать відносини підприємства як суб'єкта господарювання, пов'язані з його зовнішньоекономічною діяльністю. Підприємство може відкривати в країнах, з якими має зовнішньоекономічні відносини, свої представництва і виробничі підрозділи. Для збереження і використання валютного виторгу воно відкриває в обслуговуючому його банку.
Головні напрямки діяльності підприємства
Головні напрямки діяльності підприємства залежать від багатьох факторів життєдіяльності людини. Кожне підприємство — це складна виробничо-економічна система певної сфери господарювання.
Організація будь-якого підприємства (фірми) в першу чергу визначається попитом на ту чи іншу продукцію, населення і держави зокрема. Тому головним і найбільш важливим напрямком виробничої діяльності підприємства є вивчення попиту, тобто вивчення ринку товарів. З цією метою проводяться глибокі, комплексні дослідження ринку, його насиченості відповідними видами товарів, ціни, їх якості, товарного вигляду і його технічних показників, конкурентоспроможності, впливу зовнішнього і внутрішнього середовища на виробничо-господарську діяльність певного виробництва.
Володіючи інформацією про ринкову ситуацію, ліквідність певної групи товарів, а також ресурсні можливості й економіко-виробничий потенціал території, на якій розташоване підприємство, розробляють і економічно обґрунтовують доцільність інноваційної діяльності підприємства на прогнозно-перспективний період. Інноваційна діяльність охоплює науково-технічні розробки, технологічну і конструкторську підготовку виробництва, впровадження в виробництво технічних, організаційних та інших нововведень, освоєння нових видів продукції, формування інвестиційної політики на визначений період, визначення обсягу необхідних інвестицій, розрахунки терміну їх окупності.
Найбільш складним завданням є організація виробничої діяльності підприємства, її оперативне регулювання. Серед організаційно-економічних заходів, яких має вжити підприємство, найважливішими є: обґрунтування обсягу виготовлення певної номенклатури і асортименту продукції відповідно до попиту ринку; складання маркетингових програм для окремих ринків з урахуванням виду продукції, їх оптимізація згідно з виробничими можливостями підприємства; збалансування виробничої потужності та програми випуску продукції на поточний період і на кожний наступний рік прогнозованого періоду; забезпечення виробництва відповідними ресурсами; оперативне управління процесом виробництва й отримання готової товарної продукції.
Важливим напрямком ефективної виробничої діяльності на кожному підприємстві є комерційна діяльність, вплив якої в умовах ринку постійно зростає. Від якості і масштабів саме цього напрямку діяльності підприємства найбільшою мірою залежить фінансова результативність виробництва, яку найповніше характеризує обсяг одержуваного прибутку.
Для досягнення бажаного успіху в комерційній діяльності використовують ряд ефективних важелів: інформацію, рекламу, авторитет підприємства, безпосередню організацію збуту своєї продукції, розвиток системи товарних бірж, прямі й довгострокові зв'язки з оптовиками і посередниками, відповідне стимулювання покупців і працівників комерційної сфери.
У теперішній час, коли в повсякденному житті людей використовується складна побутова техніка, важливим напрямком виробничої діяльності підприємства є надання гарантії на певний термін експлуатації та обслуговування після продажу продукції. Це, в першу чергу, стосується автомобілів, побутової, комп'ютерної, копіювальної, медичної техніки, інших виробів виробничо-технічного і споживчого призначення.
Обслуговування після продажу включає пусконалагоджувальні роботи з уведення в експлуатацію куплених товарів, їх гарантійне технічне обслуговування протягом певного терміну, забезпечення ремонту на весь період нормативного строку функціонування товарів. Сервісне обслуговування виробів, виготовлених певним підприємством, дає йому можливість вдосконалювати і підвищувати надійність товарів в експлуатації, враховувати виявлені дефекти в подальшому виробництві, збільшувати оптимальні строки їх експлуатації, розширювати асортимент та номенклатуру товарів. Інформація про якість й надійність продукції створює відповідну рекламу і авторитет підприємству.
Серед усіх напрямків діяльності підприємства найважливішою є економічна діяльність. Вона охоплює весь цикл виробництва, починаючи від поточного планування, системи ресурсного забезпечення, ціноутворення, оплати праці, обліку і звітності. Сюди слід віднести зовнішньоекономічну і фінансову діяльність. Цей напрямок є інтегральним, він пронизує всі інші напрямки діяльності і є визначальним в оцінювані й регулюванні всіх елементів у системі господарювання підприємства.
Не менш важливе значення має соціальна діяльність, оскільки вона істотно впливає на ефективність інших напрямків і видів діяльності. Результативність виробничої діяльності підприємства безпосередньо залежить від рівня професійної підготовки і компетентності усіх працівників, дієвості застосовуваного мотиваційного механізму, підтримування належного рівня умов праці й життєдіяльності трудового колективу.
Соціальна діяльність має бути головним фактором усієї виробничої діяльності підприємства, яка має здійснюватися в ім'я і для блага людини. У нашому суспільстві людина має завпеди бути на першому місці, адже багатство держави, її економічна могутність починається з багатства людини, її забезпечення нормальними умовами праці й життєдіяльності.
Виробнича структура підприємства
Під виробничою структурою підприємства розуміється склад, форми побудови, розміри, кількісні співвідношення і взаємозв'язки виробничих підрозділів підприємства (цехів, дільниць, служб) (Рис.4).
Поряд з виробничою розрізняють загальну (Рис.3) структуру промислового підприємства. Крім виробничих підрозділів, загальна структура включає відділи апарату управління підприємством і підрозділи з обслуговування працівників підприємства.
ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА ПІДПРИЄМСТВА
Рис.3 Загальна структура підприємства
Виробнича структура
Рис.4 Виробнича структура підприємства
Характеристика елементів виробничої структури підприємства
Первинним елементом просторової організації виробництва, як і виробничої структури підприємства, є робоче місце.
Робоче місце - це неподільна в організаційному відношенні (у даних конкретних умовах) ланка виробничого процесу, що обслуговується одним чи декількома робітниками, призначена для виконання однієї чи декількох виробничих або обслуговуючих операцій, оснащена відповідним устаткуванням і технологічним обладнанням.
Від рівня організації робочих місць, обґрунтованого визначення їхньої кількості, узгодження їх роботи в часі, раціонального розташування на виробничій площі істотно залежать кінцеві результати діяльності підприємства.
Наступним елементом, що знаходиться на другій сходинці ієрархічної побудови виробничої структури промислового підприємства, є дільниця.
Дільниця являє собою виробничий підрозділ, який поєднує ряд робочих місць, згрупованих за певною ознакою, що здійснює частину загального виробничого процесу з виготовлення продукції або обслуговування процесу виробництва.
На середніх і великих підприємствах окремі дільниці поєднуються в цехи. Останні на більшості промислових підприємств є основним елементом виробничої структури.
Цех - це організаційно відособлений підрозділ підприємства, що складається з ряду виробничих, допоміжних і обслуговуючих дільниць і виконує певні виробничі функції, обумовлені характером внутрішньозаводської кооперації.
Усі цехи промислового підприємства підрозділяються на основні, допоміжні та обслуговуючі. На окремих підприємствах створюються також підсобні і побічні цехи.
До цехів основного виробництва відносяться цехи, що виготовляють основну продукцію підприємства.
Основне завдання допоміжних цехів - виробництво запасних частин і виконання усіх видів ремонту устаткування, виготовлення інструмента і виробництво різних видів енергії. До допоміжних цехів відносять: ремонтні, інструментальні й енергетичні.
Призначення обслуговуючих цехів - забезпечення всіх підрозділів підприємства складськими і транспортними послугами.
До підсобних цехів відносяться: тарний цех; цехи, що здійснюють видобуток і обробку допоміжних матеріалів (наприклад, кар'єр з видобутку формувальних земель, вогнетривкий цех - на металургійному заводі); цехи, що здійснюють підготовку основних матеріалів (наприклад, копровий цех, що забезпечує доменний, сталеплавильний і ливарний цехи металобрухтом).
Побічні цехи - це цехи, у яких виготовляється продукція з відходів виробництва або здійснюється відновлення використаних допоміжних матеріалів.
Питання для самоконтролю:
Які організаційні, виробничі та економічні умови й відносини обумовлюють виокремлення підприємства як основної ланки господарювання? Обґрунтуйте відповідь.
Доведіть, що виробниче підприємство має всі ознаки та властивості системи.
Визначте, що необхідно зробити в першу чергу для підвищення конкурентоспроможності виробничої системи підприємства.
Що потрібно для впровадження сучасних концепцій гнучкості та мобільності на вітчизняних підприємствах?
Чому виробництво розглядається як система? Охарактеризуйте його структуру та елементи.
Назвіть чинники виробництва та стисло їх охарактеризуйте.
Розкрийте сутність основних ознак, властивостей виробничої системи.
Охарактеризуйте принципи організації виробничих систем.
Як визначається рівень організованості виробничої системи і для чого він використовується?
Поясніть вимоги гнучкості й мобільності виробничих систем та їхні ознаки.