Організаційні типи виробництва.
Особливості організації виробничого процесу у просторі і часі визначаються типом виробництва.
Організаційний тип виробництва - це комплексна характеристика технічних, організаційних і економічних особливостей виробництва, обумовлена його спеціалізацією, широтою і стабільністю номенклатури виробів, обсягом випуску продукції і рядом інших ознак.
Поняття «тип виробництва» характеризує ступінь однорідності і повторюваності виготовлення продукції. Існують три типи виробництва: одиничне, серійне і масове.
Тип виробництва визначається в першу чергу рівнем спеціалізації робочих місць, що вимірюється за допомогою розглянутого вище коефіцієнта закріплення операцій, який називається ще коефіцієнтом серійності (Кс). Рівень даного показника формується під впливом ряду факторів, що визначають ступінь стабільності виробничих умов на робочих місцях, а тому коефіцієнт серійності повною мірою характеризує організаційні й економічні особливості, що відповідають конкретному типу виробництва.
За ступенем спеціалізації, величиною і стабільністю номенклатури виготовлених на них виробів усі робочі місця підрозділяються на такі групи:
робочі місця одиничного виробництва, на яких виконується велика кількість різних операцій;
робочі місця серійного виробництва, на яких виконується декілька різних операцій, що повторюються через певні проміжки часу;
робочі місця масового виробництва, що спеціалізуються на виконанні однієї безперервно повторюваної операції.
Для робочих місць одиничного виробництва Кс > 40, а для масового виробництва Кс = 1. В залежності від масштабів, номенклатури продукції і рівня спеціалізації робочі місця серійного виробництва підрозділяються на дрібно-крупно- і середньо-серііїні. При 21 < Кс < 40 робочі місця відносяться до дрібносерійного виробництва, при 11 < Кс < 20 - до середньо-серійного, при 2 < Кс < 10 - до крупносерійного виробництва. Коефіцієнт серійності показує середню по підрозділу (дільниці, цеху) частоту зміни технологічних операцій, отже, він пов'язаний з розміром партії виробів, що виготовляється безперервно на кожному робочому місці. У свою чергу, зміна розміру партії впливає на розміри незавершеного виробництва і величину витрат на підготовчо-завершальні роботи, що свідчить про необхідність пошуку оптимального значення коефіцієнта серійності.
Тип виробництва дільниці визначається за переважаючим типом виробництва на робочих місцях, тип виробництва цеху - за типом виробництва основної дільниці, тип виробництва підприємства - за типом виробництва основного цеху.
Характеристика одиничного типу виробництва
Одиничний тип виробництва характеризується широкою номенклатурою продукції; випуск кожного її виду і типорозміру здійснюється за разовими замовленнями (один чи кілька виробів). Номенклатура виробів, які входять у виробничу програму підприємства, нестійка і виробництво продукції кожного виду повторюється через невизначені проміжки часу або не повторюється зовсім.
Робочі місця, як правило, не мають предметної 'спеціалізації, на них виконується велика кількість різних детале-операцій без певного чергування (значення коефіцієнта серійності для одиничного типу виробництва перевищує 40). Через це в умовах одиничного виробництва використовується лише універсальне устаткування., яке розташовується по технологічно однорідних групах.
Різноманітність номенклатури, її нестабільність, одиничні обсяги випуску суттєво обмежують можливості використання стандартизованих конструкторсько-технологічних рішень, що обумовлює високу долю оригінальних деталей і вузлів і, як наслідок, високі витрати виробництва.
Технологічні процеси і нормативи розробляються укрупнено із зазначенням міжцехових технологічних маршрутів і необхідного устаткування. Це пояснюється тим, що виконувані замовлення зазвичай не повторюються, тому витрати на детальну розробку технологічних процесів економічно не виправдані. Використання універсального устаткування й оснащення, необхідність доопрацювання технологічних процесів безпосередньо на робочих місцях висувають в одиничному виробництві високі вимоги до рівня кваліфікації основних виробничих робітників, що обумовлює і підвищені витрати на заробітну плату. Виконання робіт на універсальному устаткуванні без спеціального оснащення, велика частка ручних робіт (у тому числі довідних), складні маршрути проходження предметів праці в процесі виробництва, що включають зворотні рухи деталей і вузлів (устаткування розміщується по технологічно однорідних групах), викликають значне подовження виробничого циклу і збільшення незавершеного виробництва.
Цехи підприємств одиничного виробництва звичайно мають технологічну виробничу структуру, тобто складаються з виробничих дільниць, організованих за технологічним принципом.
В одиничному виробництві істотно обмежені можливості реалізації відомих принципів раціональної організації виробничого процесу і досягнення на цій основі високої ефективності виробництва.
До підприємств одиничного виробництва відносяться підприємства з виготовлення важких верстатів, екскаваторів великої потужності, турбін для електростанцій, металургійного, гірського і хімічного устаткування, суднобудівні підприємства та ін.
Характеристика серійного типу виробництва.
Серійний тип виробництва характеризується виготовленням обмеженої номенклатури виробів, що періодично повторюється. Вироби запускаються у виробництво партіями, деталі обробляються партіями із визначеною заздалегідь періодичністю.
Під серією розуміється кількість конструктивно і технологічно однакових виробів, що запускаються у виробництво одночасно або послідовно.
У серійному виробництві в порівнянні з одиничним істотно підвищується рівень спеціалізації робочих місць: за кожним з них закріплюється виконання обмеженої кількості операцій. Це створює умови для зниження вимог до рівня кваліфікації основних робітників, що, у свою чергу, обумовлює економію витрат на оплату праці і зниження собівартості продукції.
У серійному виробництві істотно зростають можливості реалізації принципів раціональної організації виробничого процесу, що значно підвищує його ефективність у порівнянні з одиничним.
Як уже було відзначено вище, серійне виробництво неоднорідне і підрозділяється на дрібносеріине, середньосерііте і крупносерійне.
Дрібносерійне виробництво характеризується випуском продукції в невеликих кількостях і різноманітній номенклатурі і за своїм характером наближається до одиничного. Але оскільки деталі обробляються невеликими партіями, то середня кількість детале-операцій, виконуваних на кожному робочому місці, нижча, ніж на робочих місцях одиничного виробництва: коефіцієнт серійності Кс = 21 - 40.
Середньосерійне виробництво характеризується певною періодичністю запуску стабільних партій оброблюваних предметів. Це дозволяє порівняно з дрібносерійним виробництвом, підвищити спеціалізацію устаткування і рівень механізації виробничого процесу. Коефіцієнт серійності Кс =11-20. До підприємств середньосерійного виробництва носяться підприємства верстатобудування, сільськогосподарського, текстильного, дорожно-будівельного машинобудування і т.ін.
Крупносерійне виробництво передбачає випуск порівняно вузької номенклатури виробів у великих кількостях. При цьому предмети праці обробляються великими партіями, що створює умови для поглиблення спеціалізації робочих місць: коефіцієнт серійності Кс = 2-10. Крупносерійне виробництво характерне для багатьох процесів у машинобудуванні, для взуттєвих і швейних підприємств.
Характеристика масового типу виробництва.
Для масового типу виробництва характерна обмежена номенклатура продукції при великих масштабах її виробництва (телевізори, холодильники, пральні машини, трактори, автомобілі, годинники). Виготовлення таких виробів звичайно здійснюється на спеціалізованих підприємствах або у спеціалізованих цехах, що належать до масового виробництва. Зміна виробів у масовому виробництві відбувається не часто і супроводжується, як правило, реконструкцією підприємства (цеху).
Висока стабільність номенклатури і великі обсяги випуску обумовлюють економічну доцільність детальної розробки технологічних процесів. У цих умовах розробляється операційний технологічний процес, оформлюваний операційною картою. У ній вказуються операції, переходи, технологічні режими, вид інструмента, оснащення, поелементні і поопераційні норми часу і затрат матеріалів.
Диференціація технологічного процесу дозволяє вузько спеціалізувати робочі місця за допомогою закріплення за кожним з них однієї детале-операції: Кс = 1. Спеціалізація робочих місць на виконанні однієї і тієї ж операції є основою для переходу до комплексної механізації й автоматизації виробництва. На підприємствах (у цехах) масового виробництва широко застосовуються верстати-автомати, маніпулятори, автоматичні лінії, робототехнічні комплекси.
Масове виробництво є вищим і найбільш ефективним типом виробництва, що забезпечує, у порівнянні з одиничним і серійним, передумови для повної реалізації більшої частини відомих принципів раціональної організації виробничого процесу.
Тип виробництва для кожного підприємства не є раз і назавжди даним і незмінним. В міру зростання спеціалізації й обсягів виробництва створюються передумови для переходу підприємства або окремих його виробничих підрозділів до більш високого типу виробництва: від одиничного до серійного, від серійного до масового, а всередині масового до найбільш прогресивної його форми -поточно-автоматизованого виробництва.