До основних об'єктів кредитування можна віднести:

1. Додаткові потреби в коштах для оплати товарно-матеріальних цінностей і створення запасів для нормального режиму роботи.

2. Сезонні та несезонні затрати виробництва й обігу.

3. Потребу в додаткових коштах в зв'язку з тимчасовим їх замороженням.

4. Потребу для здійснення інвестицій в основні фонди.

Сучасна банківська практика використовує посуб'єктний метод кредитування, тобто на перше місце ставиться клієнт, надається перевага персональному підходу до позичальника.

2. Лізингове кредитування підприємства в аграрному виробництві.

В економічному розмінні лізинг – це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем лізингоодержувачу.

Аналіз фінансового забезпечення аграрних підприємств свідчить про те, що більшість з них функціонують за рахунок власних коштів, яких сьогодні недостатньо для самофінансування.

Банківське кредитування не відіграє суттєвої ролі у розвитку аграрного сектору економіки, оскільки банки віддають перевагу промисловим та торговельним підприємствам, що мають більш вигідні економічні умови функціонування, ліквіднішу заставу, менш тривалий виробничий процес та вищі прибутки.

До специфічних ризиків кредитування аграрних підприємств відносять:

- підвищену нестійкість фінансового стану, невідповідність довготермінових запитів підприємств, короткотерміновості наявних у банку ресурсів, нестабільність бюджету, невиконання тих його статей, які пов’язані з фінансуванням сільського господарства;

- сезонні особливості сільськогосподарського виробництва, його залежність від природно-кліматичних умов;

- труднощі, пов’язані з реалізацією продукції, неплатежі чи затримки надходження виручки від реалізації, відсутність у позичальника ліквідного забезпечення кредиту

- недостатню правову і нормативну базу кредитування аграрного сектора економіки

Часткове розв’язання проблеми кредитування стало можливим із впровадженням фінансового лізингу на закупівлю сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва.

Привабливість лізингових операцій для комерційних банків пов’язана з наявністю реального забезпечення завдяки механізму застави об’єктів лізингу.

Головними причинами обмеженого використання фінансового лізингу є:

• недосконалість законодавства про лізинг,

• монопольне становище лізингодавців на ринку лізингових послуг, слабкий фінансово-економічний стан багатьох аграрних підприємств, їхня неспроможність своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі,

• висока вартість лізингових угод, яка пропонується низкою лізингових компаній.

Розвиток лізингу в Україні допоможе розвитку сільського господарства.

Це, у свою чергу, призведе до багатьох позитивних змін в економіці. Зокрема, до лізингових операцій залучаться великі кошти банківських установ, страхових, акціонерних та інших товариств.

Відбудеться стовідсоткове кредитування, яке не вимагатиме негайного початку платежів.

Контракт з лізингу буде набагато простіше отримуватися, ніж позика. Отримання необхідного обладнання в лізинг стане вигіднішим, ніж за контрактом купівлі-продажу.

Також виникне можливість отримати додаткові інвестиції від іноземних партнерів, причому не в грошовому вираженні, а в машинах та устаткуванні. Через лізинг можна буде оперативно реконструювати виробництво та направляти зекономлені кошти на інші потреби.

Але, незважаючи на ці переваги, світова криза, нестабільність вітчизняної економіки, недосконале законодавство та скорочення обсягів внутрішнього і зовнішнього фінансування негативно позначилися на аграрному секторі України.

Через відсутність джерел фінансування, девальвацію української валюти відбулося різке падіння платоспроможного попиту, значно скоротилась загальна вартість лізингових угод.

У зв’язку із скороченням обсягів фінансування і підвищенням ризикованості інвестицій зросли відсоткові ставки. Також скоротились терміни лізингового кредитування.

Крім об’єктивних кризових причин, можна також відзначити несприятливий податковий клімат, недостатню фінансову стійкість лізингодавців.

З метою активізації розвитку лізингу в Україні доцільно провести комплекс заходів, який передбачатиме:

• створення сприятливої законодавчої бази для суб’єктів лізингової діяльності, удосконалення системи оподаткування, кредитування, амортизації;

• розширення структур лізингу, урізноманітнення джерел фінансування лізингу;

• розвиток системи гарантій, щоб уникнути будь-якої застави при лізингу;

• розроблення державної програми підтримки лізингу, яка б передбачала залучення банківського сектору до розвитку лізингових послуг та ін.

На сьогодні кредитування аграрного сектору за допомогою фінансового лізингу є життєво необхідним для сільськогосподарських підприємств.

Дослідження доводять, що для аграріїв лізинг є вигідною і доступною формою придбання сільськогосподарської техніки.

Впродовж останніх років обсяги договорів фінансового лізингу у сільському господарстві постійно зростали.

Для збільшення кількості компаній на аграрному ринку необхідно реформувати систему державної підтримки лізинговим компаніям; запровадити часткову компенсацію лізингових платежів аграрним товаровиробникам; активізувати функціонування на ринку одночасно державних та приватних лізингових операторів.