Об’єкт, предмет та методи організації виробництва.
Будь-яка наука має свій об'єкт і предмет вивчення. У теоретичному осмисленні об'єкт науки трактується як частина матеріального світу, що привернула увагу дослідника. У цьому сенсі об'єктом наукової дисципліни «Організація виробництва на промисловому підприємстві» є відносини управління виробництвом як складною динамічною системою.
В узагальненому трактуванні предмет є поняття, що означає визначену цілісність, виділену в процесі практичної діяльності, їй властива певна якісна специфіка, яка дозволяє визначити змістовні відмінності окремих областей знання. Між іншим, будь-яка наука об'єктивно розвивається, спонукувана реаліями практичного застосування її результатів. Розширюється і внутрішній зміст предмета тієї чи іншої наукової дисципліни. В аналізі взаємодії з об'єктом наукової дисципліни, що розглядається, її предмет вивчає закономірності розвитку даної форми матерії. Іншими словами, предметом курсу є система управлінських впливів у процесі формування і функціонування підприємства як виробничої системи.
Взаємодія об'єкта і предмета дисципліни проявляє себе у взаємозв'язку понять організації і управління виробництвом. У реалізації цілей виробництва організація визначає оптимальне поєднання усіх факторів виробництва в просторі і часі, а управління — координує діяльність персоналу. їх єдність дозволяє адекватно реагувати на будь-які зміни керованої системи. З позицій системного аналізу організація і управління розглядаються як властивості багаторівневих ,багатокомпонентних систем, поняття «організація» характеризує стан системи, а «управління» ~ зміну характеристик її стану. Саме на їхньому об’єднанні і побудовано вивчення основних розділів.
Мета і завдання
Метою організації виробництва, є формування й узагальнення накопичених знань, реалізація яких у практичній діяльності дозволить оптимізувати використання всіх елементів виробництва з метою досягнення максимального ефекту при мінімальних витратах ресурсів. Відповідно до поставленої мети даний курс дозволяє вирішити низку виробничих завдань, що включають:
формування раціональної виробничої структури;
створення гнучких технологічних систем, здатних до швидкої переорієнтації виробництва відповідно до потреб ринку;
формування виробничої потужності підприємства, її оптимізація з урахуванням спеціалізації підприємства і ринкової кон'юнктури;
підвищення ступеня використання виробничих потужностей;
обгрунтування шляхів, засобів і методів досягнення безперервності і ритмічності виробничого процесу;
оптимізацію виробництва і праці в часі і просторі, скорочення тривалості виробничого циклу;
організацію інструментального, ремонтного, енергетичного, транспортного і складського обслуговування виробництва;
удосконалення організації технічного обслуговування виробництва;
створення системи логістичних зв'язків;
розробку оперативних планів виробництва;
підвищення обгрунтованості і дієвості оперативного планування та регулювання виробництва;
♦формування механізму управління якістю продукції.
Реалізація зазначених завдань забезпечить ефективне функціонування всіх виробничих підрозділів підприємства.
Методологія і методи організації виробництва
Теоретичною основою є положення сучасної теорії ринкової економіки, фундаментальні положення теорії економічних систем, досягнення економічної науки в області планування і прогнозування, економіки підприємства, технології виробництва, логістики та інших наукових дисциплін.
Методологічною основою є діалектичний метод пізнання взаємозалежних процесів у механізмі реалізації ефективної організації промислового виробництва, сучасні підходи до організації і управління виробництвом в умовах перехідної економіки, а також системний підхід до вивчення процесів і явищ в рамках функціонуючого підприємства.
Метод з позицій філософії являє собою спосіб досягнення мети за допомогою застосування практичних чи теоретичних прийомів пізнання дійсності. Поширюючи це визначення на область, яку ми розглядаємо, можна стверджувати, що метод — це процес пізнання предмета вивчення. Специфіка і обсяги предмета дослідження відкидають застосування універсальних методів і визначають їхню специфіку.
Найбільшого застосування набули методи логічного, порівняльного і факторного аналізу, широко використані графоаналітичні й економіко-математичні методи.
Різноманітність використаних методів дозволило глибше розкрити сутність досліджуваних проблем, підвищити ступінь обґрунтованості окремих положень, висновків і рекомендацій.