Стратегія виживання

Перехід до ринкової економіки став серйозним екзаменом для колективу «АВІАНТу»: різке зниження державних замовлень, інфляція, конверсія військового виробництва, розрив єдиного за радянських часів авіаційного комплексу. Але головне — не втрачено виробничий потенціал та кваліфікованих кадрів, які становлять опору заводу. Одне з основних завдань сьогодні - досягти стабільного збуту продукції заводу.

Входження в ринкову економіку призвело до виникнення нових проблем. На жаль, не всі з них можна вирішити на рівні заводу. Дуже актуальним є врегулювання на законодавчому рівні питань щодо митного оподаткування, податків за умов зустрічних поставок літаків, спрощення процедур взаємних поставок деталей літаків між Україною та іншими країнами. «АВІАНТ», як і інші підприємства авіаційної галузі, вимушений активно займатися лобіюванням своїх інтересів у Верховній Раді, міністерствах та відомствах різних рівнів. Багато проблем, що виникають у цій специфічній галузі виробництва, пов'язаній із формуванням міжнародного іміджу країни, потребують участі держави у їх розв'язанні. У пошуках Україною галузевих пріоритетів експортної діяльності найперспективнішою є все ж високотехнологічна продукція, зокрема авіаційна техніка. Останнім часом відбулися нарешті позитивні зрушення - уперше в бюджеті України окремим рядком намічено фінансування авіаційної галузі, зокрема виділено 30 мли грн на проведення подальших робіт щодо літака Ан-70. Велике значення також має прийняття закону «Про державну підтримку літакобудування».

Щоб завод вижив у нових умовах, треба провести диверсифікацію виробництва, але нові види діяльності мають природно адаптуватися до специфічних умов літакобудівного виробництва.

У кінці 80-х років у рамках конверсії заводові було доручено виробництво нових видів продукції: автомату для пакування борошна, автомату для пакування пельменів, очистки коренеплодів тощо. Значні фінансові кошти було затрачено на технологічне переоснащення підприємства. Проте оскільки таке виробництво не притаманне авіаційному заводові, випуск цих видів продукції було припинено через неефективність. А завод ще довго відчував наслідки непродуманої конверсії.

Є і позитивний приклад конверсії - освоєння заводом виробництва тролейбусів К12 «Київський», розроблених АНТК їм. Антонова, у яких застосовували авіаційні матеріали і технології. Відповідно до Програми стабілізації роботи міського транспорту укладено довгостроковий договір на поставку Києву сотень тролейбусів. Крім тролейбуса К12.03, що вже перевозить пасажирів у Києві, 2000 року освоєно виробництво тролейбуса К 12.04, на поставку якого також укладено ряд угод. Нині завод може випускати лише 3 тролейбуси на місяць (усього їх було випущено 28). Отже, щоб задовольнити потребу міста в цій продукції, треба вирішувати проблему збільшення обсягів виробництва. Тролейбуси «АВІАНТ», виготовлені за авіаційними технологіями, мають підвищену корозійну стійкість і за своїм експлуатаційним ресурсом економічно ефективніші за існуючі аналоги. Використання композиційних матеріалів дозволило збільшити кількість пасажирів за рахунок зниження ваги тролейбуса, подовжити термін служби кузова до 20 років (без капітальних ремонтів), а також знизити споживання електроенергії приблизно на 15 % порівняно з аналогічними моделями тролейбусів інших виробників. А ціна київських тролейбусів (близько 200 тис. дол.) набагато менша, ніж, наприклад, чеських (320 тис. дол.).

На сьогодні асортимент продукції заводу такий: 79 % - продукція авіаційної промисловості; 11 % - виробництво тролейбусів; 10 % - виробництво товарів народного споживання (пральні машини, дитячі коляски, санчата й іграшки, барокамери для медичних установ тощо).