4. Суб’єкти авторського права

4.1. Автори як суб’єкти авторського права

Суб’єктами авторського права є особи, яким належить суб’єктивне авторське право на твір. Згідно з Цивільним кодексом України, Законом України «Про авторське право і суміжні права» первинним суб’єктом авторського права є автор твору, а також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Автор твору – це фізична особа, творчою працею якої є створений твір. Автором твору може бути будь-яка фізична особа незалежно від віку, громадянства, дієздатності.

Малолітні неповнолітні, недієздатні, обмежено дієздатні особи можуть бути авторами творів.

Малолітні особи – це фізичні особи, які не досягли 14 років, вони мають часткову цивільну дієздатність. Історії відомо багато випадків, коли творцями творів ставали діти. Так, перший збірник віршів Ніки Турбіної був опублікований у 8 років.

Малолітні особи мають право здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності (ст.31 ЦКУУ). Однак авторські права за них здійснюють їх батьки або опікуни, вони від імені малолітніх укладають авторські договори, захищають їх права у випадках їх порушення та ін. Проте стороною у договорі є малолітній автор.

Неповнолітні діти віком від 14 до 18 років мають неповну цивільну дієздатність. Вони самостійно здійснюють права на результати інтелектуальної, творчої діяльності. Їм належить право одержувати винагороду за використання власних творів і розпоряджатися цією винагородою.

За недієздатних осіб авторські права здійснюють опікуни як законні представники такої особи. Фізичні особи, дієздатність яких обмежена у зв’язку з психічним розладом, зловживанням спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, внаслідок чого вони ставлять себе чи свою сім’ю у скрутне матеріальне становище, можуть здійснювати авторські права за згодою піклувальників.

Усі ці обмеження спрямовані на захист прав таких осіб від зловживань з боку правопорушників.

Авторські права іноземних громадян або осіб без громадянства охороняються і забезпечуються українським законодавством у таких випадках:

1. якщо вони мають постійне місце проживання на території України, незалежно від того, на якій території вперше були оприлюднені їх твори;

2. якщо їх твори були вперше оприлюднені на території України або не оприлюднені, але які знаходяться в об’єктивній формі на території України;

3. якщо їх твір вперше оприлюднений в іншій країні та протягом 30 днів після цього оприлюднений на території України (ст.3 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

4.2. Співавторство: поняття й ознаки. Види співавторства

Твір науки, літератури і мистецтва може бути створений не одним автором, а кількома. Такий вид співучасті прийнято називати співавторством.

Співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Авторське право на такий твір належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір нерозривне ціле чи складається із частин, кожна з яких має самостійне значення (ст.13 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Твір вважається створеним у співавторстві за наявністю певних умов, а саме:

1. Твір створений спільною творчою працею декількох осіб. Важливим є те, що твір є результатом спільної праці співавторів. Не визнаються співавторами особи, що здійснювали технічну допомогу (друкарки, консультанти) або фінансову, матеріальну підтримку.

2. Створений колективний твір, який є єдиним цілим, вилучення будь-якої частини з такого твору робить необхідними внести зміни в інші частини або неможливим його використання за призначенням.

3. Для визнання осіб співавторами твору необхідна наявність угоди про співавторство. Під цією угодою слід розуміти взаємне волевиявлення сторін, яке спрямоване на спільну творчу працю. Така угода може укладатися в будь-якій формі, на будь-якому етапі роботи над твором. Важливим є те, щоб вона не порушувала прав співавторів, які охороняються законом.

Авторське право на твір, створений спільною творчою працею, належить усім співавторам незалежно від вкладу кожного співавтора. Право на розпорядження твором належить усім співавторам, яке вони здійснюють спільно. Жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору. Питання про використання твору вирішуються одноголосно, а не більшістю голосів. Якщо співавтори не можуть самостійно вирішити суперечку, він передається до суду.

У юридичній літературі рекомендується укладати договір у письмовій формі, який і буде регулювати відносини між співавторами. Цим договором, як правило, визначається порядок і розмір винагороди, що належить кожному співавтору, порядок використання їх прізвищ та ін. Якщо такий договір відсутній, ніяких інших угод між співавторами не укладалось, авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно ( ст.436 ЦКУУ).

Закон виділяє два види співавторства:

1. Нероздільне співавторство – твір, створений двома або більше співавторами, є єдиним цілим, його частини не мають самостійного значення (напр. романи І.Ільфа та Є.Петрова). Авторські права належать усім співавторам і можуть здійснюватися тільки спільно. Співавтори не можуть розпоряджатися твором особисто.

2. Роздільне співавторство – твір є єдиним цілим, однак його частини мають самостійне значення і при цьому відомо, ким зі співавторів створені ці частини (наприклад, підручник, монографія, в яких вказуються автори окремих глав, розділів). Розпорядження таким твором як єдиним цілим здійснюється усіма співавторами спільно, однак кожен із співавторів має право використовувати створену ним частину твору на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між співавторами.

Співавторством є також авторське право на інтерв’ю. Співавторами інтерв’ю є особа, яка дала інтерв’ю, та особа, яка його проводила (журналіст). Опублікування запису інтерв’ю допускається лише за згодою особи, яка його дала.

Авторські права є первісними і виникають внаслідок створення самого твору.

Права усіх інших осіб є похідними, вони переходять від авторів.