2. Суб’єкти та об’єкти права інтелектуальної власності

Суб’єкти права інтелектуальної власності – це особи, яким можуть належати особисті немайнові та майнові права на об’єкти інтелектуальної власності. Суб’єктами права інтелектуальної власності є два види суб’єктів:

1) автор (творець) об’єкта права інтелектуальної власності;

2) інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Автор – це особа, в результаті інтелектуальної, творчої діяльності якої створені об’єкти права інтелектуальної власності. Автори не обмежені вимогами до їх віку, стану здоров’я, дієздатності тощо. Творцями будь-яких результатів творчої діяльності можуть бути як повнолітні, так і неповнолітні особи.

Слід звернути увагу на те, що «творча правосуб’єктність» не збігається із загальною цивільною дієздатністю, яка за загальним правом настає з досягненням фізичною особою 18 років. Суб’єктом права інтелектуальної власності може бути частково дієздатна, обмежено дієздатна або недієздатна особа. Інша річ, що здійснювати майнові права така особа може лише за допомогою інших осіб (батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника тощо).

Суб’єктом права інтелектуальної власності може бути держава, яка в особі своїх державних органів здійснює такі функції:

1. регулює правовідносини в галузі інтелектуальної власності (створення нових нормативних актів);

2. охороняє правовідносини інтелектуальної власності (діяльність суду, прокуратури, міліції, створення відповідних нормативних актів і реалізація державної політики);

3. здійснює стимулювання творчої, винахідницької діяльності громадян;

4. вирішує суперечки в галузі правової охорони інтелектуальної власності і захищає права, інтереси суб’єктів через суди;

5. реєструє (веде облік) об’єктів інтелектуальної власності.

Наприклад, в Україні діють такі державні органи: Міжвідомчий комітет з проблем захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності,

Державна служба інтелектуальної власності (далі ДСІВ), при якій створено консультативну раду представників усіх творчих спілок України, апеляційну палата для розгляду в адміністративному порядку заперечень проти рішень за заявками на об’єкти інтелектуальної власності. В Україні функціонують і юридичні особи, створені при державних органах – це підприємства, метою яких є реалізація державних програм: Державне підприємство „Український інститут промислової власності”, Державне підприємство „Інтелзахист”.

Крім державних інституцій, існують недержавні організації: творчі спілки, Всеукраїнська асоціація патентних повірених, Коаліція з питань захисту прав інтелектуальної власності (CIPR).

Об’єктом права інтелектуальної власності є не кожен результат творчої діяльності, а лише той, який відповідає вимогам закону. Твір літератури, науки і мистецтва, суміжні права підпадають під охорону права, якщо вони відповідають вимогам закону. Науково-технічним результатам правова охорона надається лише на підставі видачі правоохоронного документа. Правова охорона об’єктів права інтелектуальної власності обмежується лише територією України. Охорона прав на зазначені об’єкти на території інших держав здійснюється лише на підставі відповідних міжнародних конвенцій і договорів.

Відповідно до переліку об’єктів, що міститься у ст. 420 Цивільного кодексу України (далі ЦКУУ), визначаються і види права інтелектуальної власності в Україні:

1) право інтелектуальної власності на літературний, художній та інші твори (авторське право), гл.36 ЦКУ;

2) право інтелектуальної власності на виконання, фонограму, відеограму та програму (передачу) організації мовлення (суміжні права), гл.37 ЦКУ;

3) право інтелектуальної власності на наукове відкриття, гл.38 ЦКУ;

4) право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, гл.39 ЦКУ;

5) право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми, гл.40 ЦКУ;

6) право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропо-зицію, гл.41 ЦКУ;

7) право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, гл.42 ЦКУ;

8) право інтелектуальної власності на комерційне найменування, гл.43 ЦКУ;

9) право інтелектуальної власності на торговельну марку, гл.44 ЦКУ;

10) право інтелектуальної власності на географічне зазначення, гл.45 ЦКУ;

11) право інтелектуальної власності на комерційну таємницю, гл.46 ЦКУ.