МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ КВНЗ «ЖИТОМИРСЬКИЙ ІНСТИТУТ МЕДСЕСТРИНСТВА» ЦИКЛОВА КОМІСІЯ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

ІНСТРУКТИВНО-МЕТОДИЧНИЙ МАТЕРІАЛ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 11

ТЕМА: «Відбілювання поверхні зубів. Методи відбілювання. Обладнання, інструменти та матеріали, які застосовують для вибілювання зубів»

Предмет: «Профілактика стоматологічних захворювань»

Спеціальність: 5.12010104 «Стоматологія»

Кваліфікація: «Гігієніст зубний»

Модуль V

Розглянуто та затверджено

на засіданні циклової комісії

стоматологічних дисциплін.

Протокол № 1 від 28.08.2012 р.

Голова циклової комісії

Скиба І.М.

ТЕМА: «Відбілювання поверхні зубів. Методи відбілювання. Обладнання, інструменти та матеріали, які застосовують для вибілювання зубів»

Прагнення мати гарні білосніжні зуби було властивим ще давнім римлянам. Вони полірували зуби сечовиною (карбамідом), особливо тією, яку постачали з Португалії, що, як відомо, надавала зубам білизни та блиску. В середні віки вибілюванням зубів займались цирульники, котрі не лише видаляли зуби, але й обробляли їх aqua fortis – розчином, що містив азотну кислоту. Процес лікування починався зі спилювання зубів пацієнта залізним напильником – у сучасній інтерпретації це можна було б назвати реконтуруванням. На початку XX століття зуби вибілювали висококонцентрованим перекисом водню (Н₂О₂). Плями з поверхні зубів усували методом мікроабразії, тобто слабким розчином соляної кислоти. Відомості про такі методи лікування вперше з'явились у 1895 році в «American Journal of Dental Science» (Westlake, 1895). На початку XX століття «коричневі плями Колорадо» – прояв різновиду флюорозу – також усували за допомогою соляної кислоти (мікроабразія) та перекису водню (вибілювання).

Історія вибілювання

Кабінетне вибілювання

У кінці XIX століття стоматологи почали вибілювати вітальні зуби. Westlake (1895) використовував для цієї мети суміш перекису водню та ефіру. Abbot застосовував супероксол (Superoxol) – стабільну суміш, що складалась з 30 % Н₂О₂, для вибілювання уражених флюорозом зубів (Abbot, 1918; Prinz, 1924). Ames став відомим у стоматології завдяки вибілюванню зубів сумішшю з 30 % Н₂О₂ та ефіру під дією тепла (Ames, 1937). Лікування тривало приблизно 30 хвилин і сеанси повторювались до 25 разів.

ZackTa Cohen (1965) вперше провели наукове дослідження впливу тепла на життєздатність пульпи. Вони не виявили жодних запальних реакцій. Ці результати пізніше підтвердили Nyborg та Brannstrbm (1970).

Від 1972 року Arens також намагався усунути плями, що виникли внаслідок прийому тетрацикліну, за допомогою 35 % супероксолу (Superoxol) при температурі, на 10 °С нижчій від порогу больової чутливості.

Домашнє вибілювання

Стоматолог-ортодонт Klusmier (США), як і багато його колег, займався лікуванням пацієнтів, хворих на гінгівіт. Він досліджував вплив складу Gly-Oxid («Marion») на зуби молодих пацієнтів, які застосовували його у знімних капах вночі. Klusmier, спостерігаючи за пацієнтами, які застосовували дану методику лікування гінгівіту певний час, виявив, що крім позитивного ефекту лікування, їх зуби стали світлішими, а тетрациклінові плями зникли. Результати своїх спостережень він представляв протягом 1970- 1975 років на різних клінічних засіданнях. У 1972 році Klusmier провів експеримент, застосувавши Proxigel («Reed & Carnrick Pharm.») густішої гелеподібної консистенції, що краще утримувався у капах.

Пародонтолог Wagner, колега Klusmier, досліджував даний метод у дорослих пацієнтів, і виявив, що запалення ясен дещо зменшилось, а зуби стали світлішими. Поступово ця методика поширювалась і у 1988 році була схвалена Haywood в університеті Північної Кароліни. Haywood та Heymann (1989) розробили методику вибілювання у домашніх умовах, яка широко використовується і на даний час.

Пародонтологи протягом тривалого часу використовували перекис карбаміду як антисептик. У1968 році Munro повідомив, що побічним ефектом застосування перекису карбаміду у капі є вибілення зубів. На підставі отриманих даних розроблена перша комерційна вибілююча речовина для вітальних зубів, а саме White & Brite («Отпі»), з вмістом 10 % перекису карбаміду.

Вибілювання набуло популярності: пацієнти прагнуть мати білосніжні зуби, а стоматологи розглядають даний вид лікування як можливість розширення свого бізнесу.

Опитування, проведене Clinical Research Associates у 1994 році, виявило позитивну тенденцію: 92 % із 7617 опитаних стоматологів здійснювали вибілювання зубів як звичайну повсякденну процедуру, при цьому у понад 90 % випадків пацієнти були задоволені результатами лікування.

Небагато інноваційних методикотрималитакий високий ступінь визнання і користувались такою популярністю як серед пацієнтів, так і серед лікарів.

Наукові дослідження

У 1990 році Haywood опублікував результати своїх перших досліджень. Він вибілював видалені зуби протягом 5 тижнів звичайним методом. Дослідження зубів під скануючим електронним мікроскопом (СЕМ) не виявило змін емалі. Тип вибілюючих речовин не впливав на топографію емалі.

У 1991 році Yarborough опублікував огляд літератури про ефективність та безпеку вибілювання. Вибілювання можна ефективно здійснювати за допомогою двох речовин, а саме перекису карбаміду та перекису водню. Перекис карбаміду розпадається на Н₂О₂, СО₂, сечовину та NH3. При цьому активною речовиною у даному випадку є також перекис водню. Перевага вибілювання за допомогою Н₂О₂ полягає у тому, що воно відбувається у З-б разів швидше, ніж перекисом карбаміду.

Murchison досліджував вплив перекису карбаміду на емаль та дійшов висновку, що короткочасне його застосування не спричиняє жодних значних змін у структурі поверхні емалі та її фізичних властивостях (Murchison та ін., 1992).

Більшість проведених наукових досліджень свідчить, що вибілювання зубів 10 % перекисом карбаміду є безпечним (Haywood, 1992).

Огляд методів вибілювання

Вибілювання вітальних зубів

При вибілюванні вітальних зубів вибілюючі препарати наносять безпосередньо на поверхню емалі. Такий метод називається зовнішнім вибілюванням і використовується лише для вибілювання ділянки емалі.

Вибілювання девітальних зубів

При вибілюванні девітальних зубів вибілюючі препарати вводять в порожнину зуба, що дозволяє вибілити дентин коронки зуба. Такий процес називається внутрішнім вибілюванням.

Кабінетне вибілювання

Раніше, коли вибілювання виконували лише в клініці, застосовувались досить агресивні методики впливу: переважно 33 % розчин Н₂О₂ з одночасною дією тепла та світла. Однак застосування такого методу могло спричинити пошкодження емалі. Така методика отримала назву інтенсивного вибілювання (power bleaching).

Вибілювання зубів у стоматологічній практиці продовжує відігравати суттєву роль. Напр., якщо на передні зуби встановлюють вініри, ікла можна висвітлити за допомогою кабінетного вибілювання. У випадках, коли пацієнт хоче отримати моментальні результати, краще застосувати кабінетне, а не домашнє вибілювання. У таких ситуаціях використовують сильнодіючі хімічні агенти, але без впливу додаткових джерел енергії (тепла та світла). У більшості випадків потрібно поєднати три методи вибілювання.

Домашнє вибілювання

Переваги

• На лікування пацієнта стоматолог витрачає небагато часу за умови, що у нього є достатньо кваліфіковані асистент або гігієніст для інформування пацієнта про проведення процедури домашнього вибілювання.

• Цей метод вибілювання переважно є доступнішим для пацієнта, ніж кабінетне вибілювання.

• Пацієнти можуть проводити вибілювання у будь-який зручний для них час. Для цього їм не потрібно відвідувати клініку.

• При домашньому вибілюванні, на відміну від кабінетного, не потрібне накладання рабердаму. Це важливо, оскільки багато пацієнтів мають алергію на латекс.

• Процес вибілювання здійснюється протягом тривалішого часу і тому менш шкідливий для зубів.

Недоліки

• Потрібна активна співпраця з боку пацієнтів та ретельне дотримання інструкцій лікаря. Якщо пацієнти не носитимуть вибілюючі капи протягом потрібного часу, лікування не матиме очікуваного результату. Якщо вони носитимуть їх довше, ніж потрібно, у них може виникнути підвищена чутливість зубів.

• Деякі пацієнти надають перевагу вибілюванню, яке проводить стоматолог або персонал клініки, навіть якщо це вимагає більших витрат та часу.

• Процес домашнього вибілювання займає більше часу порівняно з кабінетним вибілюванням.

Побічні ефекти вибілюючих засобів

До складу вибілюючих засобів входять пероксиди, які посилюють мутагенний вплив інших хімічних сполук, напр., тих, які містяться у цигарковому димі. Відповідно до даних сучасних наукових досліджень, пацієнтам не рекомендують палити, коли вони носять вибілюючі капи. Довготривале застосування пероксидів може спричинити зміну флори порожнини рота. Якщо вибілювання триває занадто довго, спостерігається акумуляція Candida albicans і гіпертрофія міжзубних сосочків.

Експерименти на тваринах засвідчили, що інтенсивне вибілювання змінює структуру твердих тканин зуба і може спричинити виникнення пульпіту.

Під час вибілювання досить часто спостерігається тимчасова гіперчутливість зубів. Вона переважно зникає відразу після припинення вибілювання, як і після ремінералізації фторвмісними зубними пастами.

Під час кабінетного вибілювання застосовуються протравлюючі вибілюючі речовини. Якщо при цьому не забезпечити захист ясенних тканин, їх може пошкодити протравлюючий розчин. Однак таке пошкодження має тимчасовий характер та минає протягом кількох днів.

Пацієнтам з підвищеною чутливістю зубів не слід застосовувати вибілювання, оскільки у такому випадку існує ризик виникнення постопераційної чутливості.

При вибілюванні девітальних зубів може виникнути ризик резорбції коренів. Внаслідок внутрішнього препарування можливі також злами коронок.

Не слід ставити нові композитні пломби відразу після вибілювання, оскільки при цьому значно погіршується міцність зв'язування адгезивного матеріалу. Будь-яку реставрацію можна проводити приблизно через два тижні після вибілювання.

Пацієнта слід попередити про те, що отриманий ефект вибілювання з часом знижується, і може виникнути потреба у повторному вибілюванні (приблизно через 1 рік). Такі зміни відтінку можуть відбутись внаслідок кількох причин (напр., споживання кави, червоного вина, фруктових соків, безалкогольних та інших напоїв з низьким показником рН, а також паління тощо). Поки ці зовнішні фактори будуть впливати на організм, доти зуби будуть темнішати.

Незважаючи на всі потенційні фактори ризику, пов'язані з вибілюванням вітальних та девітальних зубів, дана процедура вважається найбільш щадним методом лікування в стоматології.