Питання для самоперевірки:
1. Розкажіть про дії йоменір на чолі з Локслі і Чорним Лицарем під час штурму замку Фрон де Бефа.
2. У чому полягала особиста відвага Чорного Лицаря?
3. Чому Айвенго так цінує лицарство? Ще раз перечитайте його монолог про лицарів.
4. Що сталося з героями після здобуття замку Торкільстон?
Глави хххіv-хіlv
Змучений та нещасний Ісаак з'ясував, що Бріан де Буагільбер переховує свою бранку в монастирі ордена Святого Храму. Старий єврей відправляється туди з надією, що він порятує дочку, заплативши за неї багатий викуп. Але в цей час в монастир несподівано приїхав гросмейстер — голова Ордену Храму. Він випадково перехопив листа Ісаака, в якому той пропонував гроші за доньку. Це нечуване порушення всіх монашеських обітниць жахнуло гросмейстера, і він розпочав судовий процес, щоб розібратися у цій справі. Та храмовники, бажаючи виправдати свого гріховного брата, стверджували, що Буагільбера єврейка причарувала, і тому її, як чаклунку, треба стратити на вогнищі: «Нехай гинуть сотні таких тендітних створінь, як ця єврейка, аби ти сміливо посувався вперед на шляху до слави і почестей».
Буагільбер і в монастирі робив неодноразові спроби здобути прихильність єврейки. Проте кожного разу отримував рішучу відсіч, що доводило його до люті і відчаю: «Яка невдячність нехтувати людиною, яка серед потоків крові та полум'я ризикувала власним життям заради її спасіння. Я був мішенню для сотень стріл; вони стукали в мій панцир, ніби град у віконниці, але, не піклуючись про себе, я прикривав її моїм щитом. ...А тепер вона мені дорікає, чому я не дав їй там загинути...» Дізнавшись, що Ревецці загрожує суд і страта, він почав шукати шляхи порятунку для дівчини.
Суд, опираючись на брехливі свідчення, зробив висновок, що Бріан де Буагільбер не може нести відповідальність за свої вчинки, тому що підпав під владу сатани, спокусившись красою іудейки. Ревекка мужньо і терпляче вислуховувала всі нісенітниці, що сплітали про неї. Наприклад, як свідчення до уваги було взято розповідь солдата (а сам він почув цю історію від свого товариша) про події у замку Фрон де Бефа: «...Він бачив, як Ревекка під час розмови із Буагільбером.., ставши на край парапету, обернулася на білосніжного лебедя, тричі облетіла навколо замку Торкільстон...» Дівчина чудово розуміла, що розраховувати на справедливе рішення — марна справа, і тому вона поставила свою вимогу — призначення Божого суду. Тобто лицар-захисник, якщо такий знайдеться, має вийти на битву проти того, кого призначить суд. Якщо захисник Ревекки стане переможцем, це означатиме, що сам Бог рятує її, а якщо ні — вона буде страчена як відьма.
Важко було б знайти в усій Англії дворянина, який заступився би за чаклунку, єврейку, дочку здирника Ісаака. Невтішний батько розшукує Айвенго. Він знає, що юнак ще не залікував свою тяжку рану, але, як людина Доброчесна, допоможе знайти іншого шляхетного лицаря, що вийде на двобій заради порятунку Ревекки.
А тим часом Чорний Лицар разом з Вамбою прямував у замок Конінгсбург на похорон Ательстана. Вони їхали густим лісом, весело базікаючи та горланячи пісень. Зненацька на них напали семеро вершників. Хто знає, чи залишився б вони живими, якби на допомогу не прийшла лісова ватага Локслі. Вони швидко отримали перемогу над добре озброєними лицарями. Після перемоги над найманими вбивцями відбулося справжнє знайомство Чорного Лицаря та Локслі. Виявилося, що розбійник Локслі допоміг королю Річарду І Плантагенету відбити напад дворян-норманів, яких підіслав принц Джон, щоб по-зрадницьки вбити свого брата. А Річард Левине Серце взнав, що ватажок Локслі — це відомий захисник слабких і бідних Робін Гуд.
Ця пригода затримала Річарда, і дорогою його наздогнав Айвенго. Разом вони і приїхали у Конінгсбург. У замку їх зустрів Седрік-Саксонець. Чорний Лицар назвав своє справжнє ім'я і нагадав про дане благородним таном слово: виконати будь-яке бажання свого рятівника. Річард Левине Серце попросив Седріка пробачити свого сина. Старий саксонець, вражений як появою короля-нормана, так і його проханням, дарує Айвенго своє прощення.
А в Конінгсбургзькому замку тривали приготування до пишного поховання останнього нащадка саксонських королів — Ательстана. Але на превеликий подив присутніх на власний похорон з'явився сам Ательстан. Виявилося, що лицар не загинув від сильного удару: меч Бріана де Буагільбера розсік палицю Ательстана, якою той хотів відбити удар, розвернувся і вдарив по голові плазом. Хто бачив це, і припустити не міг, що Ательстан не мертвий, а лише втратив свідомість. Його поклали у труну, яку поставили у монастирі. Коли лицар очуняв, монахи зачинили його у підземеллі, тому що невтішна мати Ательстана пообіцяла віддати значну частку синового майна на монастир. Чудом вдалося Ательстану врятуватись від ласих до його грошей монахів.
Настраждавшись від голоду, холоду, Ательстан хотів спокою і — жодних пригод. Тому з легкою душею він відмовився і від королівського вінця, і від шлюбу з леді Ровеною. Седріку нічого не лишалося, як змиритися з тим, що його мрія — відродити саксонську династію на англійському троні — залишиться нездійсненою.
Як тільки Айвенго отримав вістку про небезпеку, яка загрожувала Ревецці, він зразу ж вирушив у путь.
Настав день турніру Божого суду. Він був підготовлений з усією пишністю і урочистістю. Рукавичку Ревекки як виклик до бою передали гросмейстеру, що сидів на троні. Нещасна дівчина стояла внизу біля вогнища. Всі, хто прийшов подивитися на страту, мимоволі співчував красуні-»чаклунці». Виконати обов'язок честі від Ордена Храму доручили Бріану де Буагільберу, як людині, що стала жертвою її чар. Герольди викликали бажаючих стати заступником Ревекки. Буагільбер, розуміючи, що Ревекка стоїть однією ногою в могилі, заклинає її прийняти його кохання і погодитись на втечу з ним. Але знову і знову чує слова відмови.
День тягнувся довго, а заступника все не було. Храмовники подейкували, що пора оголосити поразку Ревекки. Але в цей час на арені з'явився вершник. Було видно, що він прибув здалеку: його кінь ледь не падав від утоми, і сам лицар ледве тримався у сідлі. Проте твердо і голосно заявив, що він, Уїлфред Айвенго, вважає вирок проти Ревекки несправедливим, а Бріана де Буагільбера назвав зрадником і вбивцею.
Всім присутнім було зрозуміло, що лицар ще слабкий від рани і стомлений з дороги. Навіть гросмейстер розумів, що бій буде нерівним. Але хай здійсниться воля Божа! Незважаючи на протести Реве-кки, Айвенго виїхав на арену. Після сигналу труб лицарі щодуху помчали один на одного. Як всі і чекали, Айвенго, не витримавши могутнього удару храмовника, упав разом з конем. Всі передбачали такий кінець двобою. Сильніший перемагає — Ревекка буде страчена. Але храмовник, якого Айвенго ледь торкнувся списом, також похитнувся і упав на землю. Юнак швидко піднявся, наблизився до Бу-агільбера, підняв меч і звелів йому здаватись. Храмовник раптово зблід і помер, але не від руки Айвенго, а від Божого помислу. Так здійснився Божий суд, а Ревекка була врятована.
В цю хвилину на арену увірвався загін вершників на чолі з Річардом. Він поспішав, йому дуже хотілося, щоб Буагільбер загинув від його руки. Але на жаль не встиг. Вірні королю барони ще у зародку придушили заколот принца Джона і заарештували його самого і всіх його прихильників.
Айвенго одружився з леді Ровеною. Вони жили довго і щасливо. Айвенго вірно служив королю Річарду І Левине Серце до передчасної смерті Річарда на французькій землі, під час облоги замка Шалю.
Питання для самоперевірки:
1. Чому Ревекку звинуватили у чаклунстві?
2. Як поводить себе Буагільбер під час судового процесу над єврейкою?
3. Чому король Річард приховував своє справжнє ім'я ?
4. Як Седрік-Саксонець помирився із сином і норманським королем?
5. Розкажіть, як відбувався Божий суд над «чаклункою» Ревеккою?
6. Які вчинки Робін Гуда свідчать про те, що люди з народу не менш шляхетні, волелюбні, правдиві і незалежні, ніж представники дворянського роду?