3. Методики психологічної діагностики сексуальності
Традиційно методики психологічної діагностики сексуальності широко використовуються у консультуванні подружніх пар, для виявлення їх психологічної сумісності та допомоги у розв’язанні конфліктів. Дослідниками виділено чотири типи аспектів подружньої сумісності, необхідність вивчення яких виявляє відмінності у властивих парам критеріїв, закономірностей та форм поведінки, зокрема:
1) Духовна сумісність - характеризує узгодженість компонентів мети поведінки партнерів: установок, ціннісних орієнтацій, потреб, інтересів, поглядів, оцінок, думок тощо. Бо основна закономірність духовної сумісності це подібність, схожість духовних укладів подружжя.
2) Персональна сумісність характеризує відповідність структурно-динамічних особливостей партнерів - властивостей темпераменту, характеру, емоційно-вольової сфери - і є одним з критеріїв персональної сумісності - безконфліктного розподілу міжособистісних ролей. Основна закономірність цього аспекту сумісності подружжя - взаємна доповнюваність структурних характеристик партнерів.
3) Родинно-побутова сумісність характеризує функціональні особливості шлюбних партнерів: узгодженість поглядів на функції родини, рольових очікувань й вимог щодо цих функцій. Головний показник - наявність спільних дітей у пари.
4) Ознаками фізичної, зокрема сексуальної, сумісності є гармонія тілесного контакту, задоволеність від близькості.
Таке розуміння подружньої сумісності близьке до поняття задоволеності шлюбом. Справді, якщо сумісність сприймається як узгодженість установок, подібність духовних укладів подружжя, відповідність характеру, узгодженість поглядів щодо функцій родини, то це можна визначити як ставлення до сімейного життя, а реалізацію цих уявлень про шлюб - як визначення й оцінку подружжям власного шлюбу, їх задоволеність сімейними відносинами [2, c. 139].
Дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених з питання подружньої сумісності можна розділити а три напрями:
1. Структурний підхід, який орієнтовано на вивчення персональної сумісності - співвідношення різних статичних характеристик подружжя: характерологічних, інтелектуальних, мотиваційних тощо. Сумісність подружжя виявляється у здібності утворити гармонійну пару - структуру, яку визначають цілісність, врівноваженість, завершеність Підставою для цих досліджень стала гіпотеза Р. Вінча про компліментарність (взаємодоповнення), через яке потреби партнерів, членів малої групи (у разі такий групою є сім'я), повинні доповнювати одне одного за рахунок якостей їх особистісних властивостей.
2. Функціональний підхід ґрунтується на вивченні ролі особистості через її ролі і функції у малій групі (родині). Стосовно шлюбу, функціональний підхід до його вивчення спрямовано на ви дослідження співвідношення психологічних сімейних ролей подружжя та уявлень про родину. Сумісність у парі є злагодою, подібністю уявлень, очікувань подружжя щодо сімейного життя, сталість ролей у подружній парі [1, 2].
Прибічники функціонального підходу вважають, що члени сім'ї по-різному розуміють свої ролі і пред'являють один одному неузгоджені, заперечуванні партнером очікування й відповідні їм вимоги, а родина є джерелом суперечок, боротьби та конфліктів. Цікаве дослідження проведено у цьому руслі було проведено Т.А. Гурко [9]. Нею виявлено, що в випадках, коли саме жінки задоволені участю чоловіка у домашніх справах, вони найчастіше задоволені й шлюбом (50% - задоволені, а невдоволені лише 19%). Навпаки, невдоволення ставленням чоловіка до господарських справ чітко корелює з незадоволеністю сімейним життям (12% і 58% відповідно). За характером розподілу обов'язків всі родини розподілені на три групи: з великою, помірною і мізерною участю чоловіка у хатній роботі. Виявилося, що кількість невдоволених шлюбом жінок істотно збільшується під час переходу з першої до другої та третьої групи родин, а число задоволених, навпаки, скорочується.
3. Адаптивний підхід орієнтується на вивчення слабких, проблемних аспектів подружніх відносин, які викликають та спричиняють конфлікти, розбіжності, нерозуміння. Такий підхід є, з одного боку, узагальненням двох попередніх, проте водночас й окремим напрямом. Його завдання - пошук резервів адаптації подружжя шляхом гармонізації подружнього союзу. Найповніше цей підхід реалізується у практичній роботі з надання психологічної допомоги сім'ї, зокрема сімейної консультації [6, c. 173].
Отже, поняття подружньої сумісності однак визначається через поняття задоволеності шлюбом, його стабільності, проте багато дослідників під подружньої сумісністю розуміють щось статичне. Але не можна забувати, кожна сім'я унікальна, тому психологічної закономірності, справедливої для усіх подібних ситуацій - немає. Тому нами для дослідження обрано п’ять методик та п’ять подружніх пар, які мають стосунки більш ніж три роки (див. таблицю 1 додатку). Кожну з пар було опитано за всіма методиками, а результати дослідження опрацьовано та представлено за допомогою графічних методів у вигляді графіків, схем та діаграм.