12

Ужгородське державне училище імені д.Є. Задора

Лекція № 7

Тема заняття : Історія інтерпретації та редакцій клавірних творів Й.С. Баха.

Структура та зміст заняття:

1. Стильові особливості клавірних творів Й.С. Баха.

2. Особливості виконання клавірних творів Баха.

3. Історія інтерпретації клавірних творів Й.С. Баха.

4. Порівняння редакцій інвенцій та ДТК Й.С. Баха.

5. Редакції творів Й.С. Баха: К.Черні (1840), Гольденвейзера, Бузоні, Бішофа, Дибенка, Ройзмана,Б. Бартока, Браудо, Ружицького, Л.Ландсгофа, Муджеліні.

6. Виконання клавірних творів Й.С. Баха у ХХ столітті.(В. Ландовською,

Ф. Бузоні. Е. Фішером, С. Фейнбергом, Г. Гульдом, С. Ріхтером)

Література:

1.Н. Кашкадамова. Мистецтво виконання на клавішно –струнних

інструментах. К. «Освіта України», 2010.(стр. 118 - 143)___

2._Алексеев А.Д.История фортепианного искусства. М.Музика,1988 (стр. 49- 68);

3.Я. Мильштейн. «Добре темперований клавір»;

4. Яворский Б. Сюиты Баха для клавира. – М.-Л., 1947.

5. ЭРВИН БОДКИ И ЕГО КОНЦЕПЦИЯ ИНТЕРПРЕТАЦИИ БАХА

6. Толошняк Н. А., Лоскутова Т. М.Редакційні особливості прелюдій і фуг

Добре темперованого клавіру Й.-С. Баха

1.Стильові особливості клавірних творів й.С. Баха.

Творчість Баха – це найповніший і найхарактерніший вияв високого бароко в музиці, кульмінація цього стилю, після якої він іде на спад. Бах має в течії музичного бароко свою особливу лірико – філософську тему, у втіленні якої він сягнув глибин, ніким після нього не перевершених. Особиста віра і особиста тема Баха – це розповідь, або навіть проповідь, не протиставлена іншим людям, а звернена до них.

Одним із факторів впорядкованості у Баха стало застосування законів музичної риторики. Бах добре знав теоретично і широко використовував практично правила і прийоми музичної риторики, що стосувалися відбору важливих мелодійних формул, їхнього розміщення і розробки.

На початку нашого століття Андре Пірро та Альберт Швайцер наново розкрили і проаналізували на матеріалі канта т поетичну символіку бамівських мотивів. Розуміння мотивів – символів важливе і для сучасного виконання бамівських творів. « Не знаючи сенсу мотиву, часто неможливо заграти п’єсу в правильному темпі, з правильними акцентами і фразуванням». (Швейцер).

Для бахівської цілісної композиції не типовим є контраст музичного матеріалу, а прийняте тільки співставлення тематичного зерна з поліфонічним розгортанням. Контрасти знаходяться поза межами однієї цілісної композиції і характерні для будови циклу(прелюдії і фуги, сюїти, концерту чи токати). Тема Баха буває неоднозначною, психологічно складною, що виявляється поєднанням у ній суперечливих елементів, як наприклад, танцювального ритму зі скорботною інтонацією, розміреного руху з гострою, дисонуючою гармонією і т.д. Вона не знає якісного перетворення, а тільки всебічно розкривається в процесі розвитку. Сила цієї музики – в передачі певних загальних станів, думок, почуттів, нехай внутрішньо й суперечливих, але без драматичного, дійового розвитку. Почуття в ній зовнішньо статичне, зате дуже глибоке, повне внутрішньої напруженості, прихованої енергії.

Бах охопив всі органно – клавірні жанри свого часу. У ранні періоди творчості він пише капричіо, такати, фантазію і фугу, з якими привносить у клавірну сферу віртуозний розмах і патетичний тон великої органної композиції. У трактуванні традиційних жанрів Бах завжди додає щось своє, нове:більшу розвиненість і завершеність окремих частин, міцні тональні зв’язки, стрункішу композицію, більш змістовний інтонаційний розвиток. Кульмінацією в клавірній музиці раннього Баха є Хроматична фантазія і фуга .

Бах всіляко досліджував можливість застосування здобутків італійської скрипкової школи до сфери свого улюбленого клавіру. Він переклав 16 різних інструментальних концертів для клавіру соло, пізніше написав блискучий твір – «Італійський концерт». Результатом цих пошуків став започаткований Бахом новий жанр – концерт для клавіра з оркестром. Всього написано ним 15 творів цього жанру.

Масштабна і віртуозна манера концертного письма в творчості Баха наклала свій відбиток і на традиційні жанри – сюїту(Англійські сюїти), варіації( Гольдберг – варіації). Всі ці твори дозволяють з повним правом заявити, що у Баха склалася в різних варіантах клавірна велика форма. Сферою поліфонічного розвитку стають твори педагогічного призначення – інтенції, прелюдії, симфонії. Вершиною досягнення стає форма фуги у Баха.

Малий цикл прелюдія і фуга треба поставити на головне місце серед клавірних творів Баха. Починаючи від Габріелі складалося і вдосконалювалося розуміння фуги, яке далі викристалізовувалось у Фрескобальді, Свенка та Букстухуде., але остаточна кристалізація фуги та ствердження цієї ідеї її композиційної єдності з прелюдією відбулося тільки у Баха. Бах створив класичну фугу.

З усіх клавірних творів Баха прелюдії і фуги ДТК стоять найближче до духовної музики. У ДТК узагальнене музично – естетичне тлумачення найважливіших сюжетів Старого та Нового завітів Біблії. найкраще. щодо цього творіння Баха висловив Швайцер: «Те, що захоплюючи приваблює в ньому, - це не форма і не будова окремих п’єс, а відображений в ньому світогляд. Ця музика не для естетичної насолоди – вона повчає і втішає. В ній звучить радість, скорбота, плач. Скарги, сміх, але все це перетворено в звук так,що переносить нас із світу суєтив світ спокою, ніби сидиш на березі гірського озера і в тиші споглядаєш гори. Ліси, хмарини у їх неосяжній глибокій величі. Жоден інший твір не дозволяє так заглибитися в істоту мистецтва Баха».

Бах був першим, хто створив високохудожню суворо поліфонічну музику для клавіру. У цих творах залишається єдиний критерій – інтонаційна змістовність мелодійного розгортання. Саме через це поступово втрачається клавірна специфіка письма і їй на зміну приходить універсальність фактури.