7. Підходи та методи оцінки права на об’єкти інтелектуальної власності

У залежності від об'єкта права інтелектуальної власності та мети оцінки вибирають підхід до оцінки. Існує три підходи:

- витратний ( на основі активів);

- порівняльний (ринковий);

- дохідний (прибутковий).

Визначення вартості ОІВ при використанні підходу на основі активів полягає в розрахунку витрат на відтворювання ОІВ, що оцінюються в поточних цінах за вирахуванням зносу. Звідси слідує важливий висновок, що вартість ОІВ в цьому випадку і ринкова вартість, що передбачає прибуток - різні величини. Здавалося б, цей вид вартості непридатний для ринку. Однак до нього звертаються фахівці все частіше, розуміючи, що вартість ОІВ, визначена по цьому підходу, відповідає рівню вартості при "ідеальному" збалансованому стану ринку.

На активно функціонуючому ринку ОІВ для визначення ринкової вартості використовують, головним чином ринковий підхід і прибутковий підхід. Однак в переважній більшості випадків отримана по підходу на основі активів (витратному підходу) оцінка є необхідною складовою для виведення остаточної величини ринкової вартості.

Порівняння результатів оцінки ОІВ, отриманих по підходу на основі активів з результатами, отриманими по ринковому і прибутковому підходах, можуть бути своєрідним індикатором стану ринку. Так, якщо вартість по підходу на основі активів виявиться вище, ніж розрахована по двох інших підходах, то це означає, що конкуренція на ринку невелика і в найближчому майбутньому може статися підвищення цін. Якщо навпаки - те можна чекати підвищення конкуренції і зниження цін.

Підхід на основі активів є єдино застосовним, коли ОІВ не призначена для отримання прибутку, або коли по тих або інших причинах ринкову вартість важко визначити двома іншими підходами. Наприклад, коли ОІВ є унікальними (наприклад, витвору мистецтва), які продаються дуже рідко або взагалі не продаються. У разі визначення бази для оподаткування підхід па основі активів є основним для визначення вартості.

Підхід на основі активів має істотні обмеження при оцінці ОІВ зі значним терміном служби із-за труднощів з вимірюванням величини морального старіння, Крім того, результати підходу на основі активів відображають вартість повного права власності, тому при оцінці часткових прав власності необхідне коректування отриманих результатів.

Таким чином, підхід на основі активів до визначення вартості є, з одного боку, корисним елементом процедури визначення ринкової вартості, а з іншої - єдиним інструментом для отримання уявлення про вартісну оцінку унікальних ОІВ, або при постановці прав на ОІВ на бухгалтерський облік.

Суть ринкового підходу полягає в тому, що вартість прав на ОІВ визначається шляхом зіставлення цін недавнього продажу подібних об'єктів.

Хоч подібний підхід до оцінки, на перший погляд, виглядає досить простим і прямолінійним, його застосування на практиці пов'язане з безліччю труднощів і умовностей. Насамперед, наявність таких труднощів зумовлена тим, що не існує навіть двох абсолютно однакових ОІВ. Країна, вид ОІВ, термін правової охорони, склад авторів, умови фінансування, час продажу – це лише небагато з позицій, по яких, як правило, об'єкти мають відмінності. Причому деякі відмінності можуть змінювати свій внесок відповідно до зміни ринкової ситуації.

Ще однією трудністю застосування даного підходу є необхідність враховувати операції, відповідні визначенню ринкової вартості, тобто ті, на які не вплинули неринкові чинники. При великих угодах інформація про економічні характеристики і умови продажу часто недоступна або неповна, тому в таких випадках ринковий підхід може лише обкреслять діапазон, в якому найбільш ймовірно буде знаходитися величина ринкової вартості. Саме тому оцінку ОІВ на основі цього підходу, потрібно виконувати обережно.

При наявності достатньої кількості достовірної інформації про недавній продаж подібних об'єктів, ринковий підхід дозволяє отримати результат, що максимально близько відображає відношення ринку до об'єкта оцінки.

Повноцінне використання ринкового підходу може бути лише при наявності у покупця вибору ОІВ з числа інших, подібних і що виконують такі ж функції. При цьому з декількох ОІВ приблизно однакового значення і корисності покупець повинен мати можливість вибору того ОІВ, який його влаштовує за переліком якостей, до яких відносяться: функціональне призначення, прийнятна вартість, тривалість терміну використання, міра захищеності, його унікальність і інші характеристики. Крім того, продавець ОІВ повинен мати можливість вибору найбільш цікавих для нього покупців, для того щоб серед них віддати перевагу тому, хто більше заплатить і тому, з ким можлива подальша співпраця. На жаль, тільки по деяким ОІВ можливе дотримання цих умов. Дуже часто така можливість виникає при продажу прав на видання високо професійних творів літератури, мистецтва, на виготовлення і комерційну реалізацію аудіо- і відео- продукції вищої якості, при тиражуванні і реалізації програмних продуктів.

При передачі прав на об'єкти промисловому власність на ринкових умовах, виникають додаткові трудності. Чим більш унікальне виробництво або продукція, в яких реалізоване право на об'єкт промислової власності, тим складніше знайти покупця і, відповідно тим менше можливості повноправних ринкових відносин. І навпаки, чим значніше виробництво і чим більше таких виробництв в світі, тим легше знайти покупців патентів та інших прав, і тим легше використати ринковий підхід. Прикладом цього може бути виробництво комп’ютерів, калькуляторів, телевізорів і т.д.

Перевагою ринкового підходу є те, що він дозволяє визначити так звану справедливу ціну, яка найкращим чином відповідає ситуації на ринку.

Необхідною умовою для застосування ринкового підходу є ефективно працюючий ринок і доступ до представницької бази продажу аналогічних ОІВ. На жаль, в Україні ще не сформувався повноцінний ринок ОІВ, тому використання цього підходу для оцінки прав на ОІВ в цей час проблематичне.

У основі прибуткового підходу лежить принцип очікування, що свідчить про те, що вартість ОІВ визначається величиною майбутніх вигід її власника. Формалізується даний підхід шляхом перерахунку майбутніх грошових потоків, що генеруються ОІВ, в теперішню вартість.

Як правило, потенційні покупці розглядають прибуток ОІВ з точки зору інвестиційної привабливості, тобто як об'єкт вкладення капіталу з метою отримання в майбутньому відповідного прибутку. Однією з основних особливостей що приносить прибуток ОІВ є те, що він дуже рідко належить одному власнику на правах повної власності. Саме тому при оцінці ОІВ звичайно розглядаються конкретні набори прав власності, що визначають предмет оцінки.

Оскільки в основі прибуткового підходу лежить принцип очікування майбутніх вигід, то істотним моментом є чітке визначення і класифікація цих вигід для одноманітного їх тлумачення. Вважається, що вигода від володіння ОІВ включає право отримувати всі регулярні прибутки під час володіння, а також прибуток від продажу ОІВ після закінчення володіння, якщо це передбачене ліцензійним договором.

Стосовно до оцінки вартості об'єктів інтелектуальної власності значення прибуткового підходу полягає в тому, що вартість будь-якого об'єкта інтелектуальної власності можна ототожнити з капіталом (інвестицією) певної величини, здатної генерувати додатковий прибуток або, говорячи точніше, надлишкову додаткову вартість на умовах ефективного використання цього активу. Отже, для рішення зворотної задачі (оцінки вартості об'єктів інтелектуальної власності) необхідно визначити додатковий прибуток за який-небудь період часу (наприклад, за рік), який може бути отримана за рахунок впровадження нових ідей, принципів, удосконалень в організаційну, технологічну або підприємницьку діяльність підприємства. При цьому додатковий прибуток ототожнюється з прибутком на деякий капітал, рівний вартості конкретного об'єкта інтелектуальної власності.

Знаючи прибутковість конкретної галузі, до якої відноситься те або інше підприємство, або визначивши внутрішню прибутковість потоку надлишкової додаткової вартості по відомій додатковій вартості, за допомогою відомих економіко-математичних формул можна оцінити вартість конкретного об'єкта інтелектуальної власності, тобто визначити величину шуканого капіталу.

В умовах, коли ринок інтелектуальної власності ще не сформований або працює неефективно, з трьох розглянутих підходів, прибутковий підхід до оцінки вартості ОІВ є основним.

У рамках кожного підходу існує кілька методів, що дозволяють розраховувати вартість прав на ОІВ у грошових одиницях. Розрахунок вартості прав є досить складним завданням, тому цю роботу доцільно виконувати за договором з професійним оцінювачем прав на об'єкти права інтелектуальної власності, сертифікати яким на право оціночної діяльності видає Фонд державного майна України.