4. Пароніми в українській мові.

Пароніми – це слова, близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значенням: еміграція-імміграція-міграція, кампанія-компанія, ефектний-ефективний, вести — везти, афект — ефект, дебатувати — дебютувати, пригода-незгода, адрес-адреса.

За звуковим складом пароніми поділяють на однокореневі та різнокореневі.

Однокореневі — відрізняються лише суфіксами чи префіксами: зв’язаний — пов’язаний, вникати — уникати, сердечний — сердешний, ефектний — ефективний — дефектний — дефективний.

Різнокореневі — відрізняються одним-двома звуками: компанія — кампанія, ступінь — степінь.

За лексичним значенням розрізняють синонімічні та антонімічні пароніми.

Синонімічні — мають подібні значення: привабливий — принадливий, барабанити — тарабанити, притаїтися — причаїтися, рипіти — скрипіти.

Антонімічні — протилежні за значенням: прогрес — регрес, експорт — імпорт, густо — пусто.

Також пароніми можуть відрізнятися і за семантикою слова.

Семантично близькі: крикливий — кричущий, цегельний — цегляний, ніготь — кіготь, м’язи — в’язи.

Семантично різні: газ — гас, глуз — глузд, орден — ордер, дипломат — дипломант, ефект — афект.

5. Лексичні омоніми в українській мові.

Омоніми — це слова, які мають однакову звукову форму, але зовсім різні значення. Їхні значення нічим не пов'язані між собою: коса «заплетене волосся», коса «знаряддя для косіння», коса «вузька смуга суходолу в морі, річці».

Лексичні омоніми поділяють на повні (абсолютні) і неповні (часткові).

Повні омоніми збігаються в усіх граматичних формах: балка «дерев'яний чи металевий брус», балка «яр» (обидва іменники в усіх відмінках однини й множини мають однакові форми).

Неповні омоніми збігаються лише в частині граматичних форм: баранці «молоді барани» (має всі форми однини й множини), баранці «піна на гребенях хвиль» (має тільки форми множини).

До омонімічних явищ у мові належать також:

омофони — при однаковій вимові мають різне написання: кленок — клинок, греби — гриби, мене — мине, Роман — роман,: сонце — сон це;

омографи — при однаковому написанні мають різну вимову (різний наголос): замок і замок, дорога і дороги, обід і обід;

омоформи — мають однаковий звуковий склад тільки в певній граматичній формі: шию (від шити) і шию (від шия); поле «лан» і поле (від полоти); варта «сторожа» і варта (від вартий).

Міжмовна омонімія – це звуковий збіг слів у різних мовах, формальна тотожність слів, що мають омонімічні значення, пор. нагла (рос. нахабна), нагла (укр. зненацька) смерть; вигода (рос. польза), вигода (укр. зучності).

6. Синонімія в сучасній українській мові.

Синоніми (грецьк. однойменний) – це слова, які мають близьке або тотожне значення, але відрізняються звучанням: проживати – мешкати; бажати – хотіти; властивий – притаманний; башта – вежа.

Синоніми можуть різнитися: - відтінками значень, - емоційним забарвленням, експресивністю, - стилістичною віднесеністю, – різною активністю в мові,-здатністю сполучатися з іншими словами.

Синоніми є лексичні, тобто такі, що належать до однієї частини мови і мають відмінності у значенні. Лексичні синоніми діляться на:

- стилістичні - відрізняються сферою вживання, але називають той самий предмет: говорити (загалъновж.), балакати (розмови.); здібний (загальновж.), метикуватий (розмови.);

- семантичні - відрізняються лише відтінками значення: вивчати, штудіювати; хата, дім, будинок;

- семантико-стилістичні - відрізняються водночас і відтінком значення, і емоційним забарвленням, і сферою вживання: архітектор і зодчий (уроч.); іти, чалапати;

- конотативні (емоційно-оцінні) - відрізняються ставленням мовця до названого ним явища: дитина, крихітка; обличчя, фізіономія;

- абсолютні синоніми мають абсолютно однакове значення - алфавіт, абетка; буква, літера.

Слова, що мають однакове або подібне значення, утворюють синонімічний ряді гарний — красивий — чарівний - чудовий - хороший- гожий -вродливий. Тут є стрижневе слово - домінанта, воно перше в цьому ряду. Домінанта є носієм основного значення, спільного для всього синонімічного ряду, стилістично нейтральне, найуживаніше й у словниках синонімів ставиться першим.

Збагаченню мови лексичними синонімами сприяють такі мовні явища, як табу та евфемізми.

Табу - слово, вживання якого заборонено з різних причин: через забобони, вірування, з цензурних і етичних міркувань. У такому разі той самий предмет починають називати іншим словом, з іншим конотативним (емоційно-оцінним) відтінком: смерть - кончина, летальний кінець; чорт - дідько, лихий, нечиста сила.

Евфемізми - слова або вислови, що вживаються замість слів із грубим чи неприємним змістом: старий - похилого віку, дурний - недалекий, наївний.

Крім лексичних синонімів, виділяються контекстуальні, тобто такі, що лише в певному контексті мають близьке значення. Наприклад: А Давидові спогади - зелені, весняні (А. Головко). Думки, високі, солодкі, змінювали одна одну (Ю. Збанацький).

Близькими до контекстуальних синонімів є перифрази - описові мовні звороти, ужиті для називання предмета через якусь характерну його рису. Наприклад, для уникнення постійного повторення власної назви Київ уживають перифразу столиця України або місто Кия ; замість лев — цар звірів.

Джерела виникнення синонімії.

Синоніми виникають:

а) за рахунок творення нових слів: перемогти, подолати, подужати;

б) внаслідок запозичень; невдача, фіаско;

в) за рахунок розмовно-просторічних слів та діалектизмів: садиба, обійстя, гражда; віз, хура, фіра, теліга, мажа;

г) внаслідок розвитку багатозначності слів.