2. Пряме і переносне значення слів. Метафора. Метонімія, Синекдоха.

Багатозначні слова мають пряме і переносне значення. Пряме значення – це основне лексичне значення слова: плач – протяжний звук людини.

Переносне значення слова – вторинне значення слова, яке виникло на основі прямого, наприклад:

• Свіжа трава (ще не втратила своїх природних властивостей).

• Свіжий вигляд (молодий, повний сил).

• Свіжий погляд (нова точка зору).

• Свіжі вареники (недавно приготовані).

• Свіжа ідея(нова).

• Свіжий сніг (недавно випав).

Розрізняють такі типи переносних значень: метафору, метонімію і синекдоху.

Метафора (від грец. metaphora - перенесення) - це тип переносного вживання слова, що ґрунтується на подібності тих або інших ознак. Найчастіше відбуваються метафоричні перенесення ознак, властивостей предметів на істоти і навпаки, наприклад: І земля, і вода, і повітря - все поснуло.

Метафора може бути побудована на:

В основі метафори лежить схожість:

1) за кольором: зелений туризм, чорний піар, жовта преса;

2) за формою: гірський хребет, круглий стіл;

3) за розташуванням: ніс корабля, хвіст потягу;

4) за виконуваною функцією: двірник (в машині), місто-супутник, причепа (череда)  та ін

Різновидом метафори є персоніфікація (уособлення).

Персоніфікація – це різновид метафори, в якому перенесення назви відбувається з особи на предмет, тобто відбувається своєрідне олюднення. Персоніфікація характерна художньому стилю. Класичні приклади персоніфікації – звірі чи рослини поводять себе, як люди – говорять, думають, журяться тощо (Засмутилось кошеня, думав баранець).

Метонімія – це перенесення назви з одного предмета на інший за суміжністю (близькістю).

При метонімії простежується зв’язок між:

1) автором та його твором: читати М. Хвильового (замість: твори М. Хвильового), слухати М. Лисенка (замість: оперу М. Лисенка);

2) між предметом і матеріалом: спортсмен узяв золото (замість: золоту медаль), продається порцеляна (замість: порцеляновий посуд);

3) між посудиною і вмістом: чайник закипів (замість: вода в чайнику), випив склянку соку (замість: сік зі склянки);

4) між місцевістю і людьми, які в ній перебувають: Запоріжжя аплодує (замість: мешканці Запоріжжя); об’єднана Європа заявила (замість: європейські країни, що об’єдналися);

5) між дією і її виконавцями: ревізія виявила (замість: члени ревізійної комісії), студентська рада розглянула проект (замість: члени студентської ради).

Синекдоха – це перенесення назви з одного предмета на інший за кількісним співвідношенням між ними. Синекдоха – це різновид метонімії.

При синекдосі вживається:

1) частина замість цілого: накивати п’ятами (замість: втекти), сто голів худоби (замість: сто тварин);

2) однина замість множини: карась добре ловиться (замість: карасі добре ловляться), соняшник у полі (замість: соняшники в полі);

3) множина замість однини: буде наших заробітчан і по Туреччинах, і по Німеччинах (замість: будуть вони працювати і в Туреччині, і в Німеччині).

3. Види зміни обсягу вторинного значення (розширення, звуження, зсув) значення.

Багато слів у мові з часом набувають інших лексичних значень. Ці зміни проходять у трьох напрямках: розширення, звуження і зсув (переосмислення).

При звуженні обсягу значення назва стає конкретнішою.

Слово печиво колись означало “усе спечене з борошна”, тепер — “кондитерські вироби з борошна”.

При розширенні обсягу значення кількість охоплюваних словом предметів, явищ зростає. Наприклад, колись слово основа означало “подовжні нитки в тканині” (від “снувати”), тепер, крім цього, — «те, на чому що-небудь тримається».

Унаслідок семантичного зміщення те саме слово починає позначати інші речі. Наприклад, колись слово берег означало “гора”, тепер — “край землі, що межує з рікою, озером, морем”.