Основні ринкові структури

Досконала (чиста) конкуренція монополістична конкуренція

Передбачає наявність на ринку значної кількості продавців, що пропонують подібний, але неоднорідний товар.

Передбачає наявність на ринку великої кіль-кості незалежних фірм, які самостійно вирі-шують, що і в якому обсязі виробляти, та не впливають на ціну товару, який реалізується

ОЛІГОПОЛІЯ – панування невеликої кількості фірм-товаровиробників; ОЛІГОПСОНІЯ – перевищення кількості продавців товару над обмеженою кількістю покупців

МОНОПОЛІЯ – ринок одного продавця; МОНОПСОНІЯ – ринок одного покупця і великої кількості продавців

Характеристика основних ринковиї структур

Критерії	Досконала конкуренція	Недосконала конкуренція
		Монополістична конкуренція	Олігополія	Монополія
Кількість фірм, що виробляють конкретний продукт	Велика кількість незалежних одна від одної фірм	Багато фірм	Кілька фірм	Одна фірма
Тип продукту	Однорідний	Неоднорідний (диференційований)	Однорідний, неоднорідний	Унікальний, не має аналогів
Умови входження у ринок	Вільні	Відносно легкі	Обмежені	Практично неможливі
Контроль над цінами	Відсутній	Практично відсутній	Значний, за принципом лідерства	Дуже значний, іноді повний
Приклади	Ринок с/г продукції	Виробництво одягу, взуття	Виробництво сталі,прокату, автомобілів, побут. техніки	Регіональні підприємства комунальних послуг

У нашому випадку споживач, який до цього купував шампунь з якостями протидії облисінню, у зв'язку з тим, що виробник підняв на нього ціни, може переключитись, наприклад, на купівлю шампуню для чутливого волосся, який коштує менше. У зв'язку з цим цінова конкуренція тут буде обмежена, і виробник у боротьбі за свого споживача буде йти переважно шляхом удосконалення продукції, підвищення її якості, посилення реклами і т.ін.

Особливістю цього типу конкурентної боротьби є й те, що наявність великої кількості виробників не дозволяє нікому створювати суттєві перешкоди до проникнення в галузь. Практично вільний вхід на ринок і відносно невеликий розмір стартового капіталу пояснюються відносно невеликою технологічною складністю тих товарів, які виробляються.

Отже, монополістична конкуренція характеризується: від­носно великим числом фірм на ринку; диференційованою продукцією; деяким, проте обмеженим контролем над ці­ною; неціновою конкуренцією; відносно вільним вступом у галузь і виходом з неї.

Олігополія - це такий тип конкуренції, який має місце в умовах наявності невеликої кількості виробників (три-п'ять), які виготовляють схожі товари.

Підприємства, які діють на такому ринку, як правило, займаються випуском як стандартизованої, так і нестандартизованої продукції. Прикладом першої можуть бути сталь, цемент і аналогічні їм товари, а прикладом другої можуть бути холодильники, телевізори, пральні машини тощо. І в 1-му, і в 2-му випадку це великомасштабне виробництво, яке є капіталомістким, і вже це є передумовою невеликої кількості виробників.

На такий ринок новому товаровиробнику ввійти дуже складно -перепоною виступає кілька факторів: 1) для налагодження такого складного і великомасш-табного виробництва необхідні великі кошти; 2) проблема, яка виникає перед претендентом на входження в олігополістичний ринок, пов'язана з тим, що йому необхідно мати значні джерела сировини й ринок збуту своєї продукції; 3) споживач уже звик до продукції певних виробників і змінити їх орієнтацію досить складно, а головне, недешево. Зрозуміло, що підприємства-олігополісти всіляко будуть протистояти появі новачка у сфері своїх економічних інтересів.

В умовах олігополії виробник отримує можливість вступити в зговір з іншими виробниками. Тобто, по суті, олігополія відкриває шлях до злиття, хоча воно може формально й не відбуватися. Такі угоди (здебільшого таємничі, так звані джентльменські) дають переваги фірмам-олігополістам. Вони розширюють свій ринок, зменшують витрати на виробництво і реалізацію продукції. Конкуренція між ними залишається, але вона рідко набуває форми цінової і частіше вона здійснюється неціновими методами.

Отже, олігополію відрізняють: нечисленність фірм у галузі; однорідна або диференційована продукція; всезагальна взаємозалежність фірм; значний контроль над ціною; значні перешкоди входження в галузь.

Конкурентна боротьба зовсім зникає, коли певний товар ви­робляє і продає тільки одна фірма. В даному випадку має місце монополія.

Чиста монополія – це ринкова ситуація, коли один товаровиробник виготовляє товар (послугу), у яких немає замінників. Відсутність конкурентів і відсутність диференціації товару чи послуги дає такому підприємству право повного контролю за цінами. Вхід до цього виробництва практично заблоковано і, як правило, є неможливим унаслідок причин технологічного, фінансового і правового характеру. Чиста монополія, по суті, робить конкуренцію неможливою.

Слід зауважити, що чиста монополія може бути виправданою, і тоді держава захищає таку монополію. Вона має місце там, де суспільству невигідно, а часто й небезпечно мати кілька виробників. Таким монополістом є, наприклад, залізничний транспорт, електростанції, що виробляють електроенергію. Формою чистої монополії є також авторські права, патенти.

Держава повинна захищає чисту монополію такого роду, але при цьому певним чином регулює їх діяльність, щоб монопольне становище цих підприємств не стало основою для отримання невиправданого прибутку. Інструментами держави при цьому є встановлення їм цінових параметрів, антимонопольні закони, а також контроль якості їх послуг чи товарів.

Таким чином, конкуренція, є одним з найважливіших складових елементів ринкового механізму. І коли цей елемент зазнає певного утиску (у разі, наприклад, недосконалої або недобросовісної конкуренції), то це призводить до погіршення дії механізму ринкового регулювання.

Види монополій:

Природна – монополістами є власники рідкісних та не відтворюваних ресурсів і деякі галузі інфраструктури (громадський транспорт тощо)

Штучна – об’єднання підприємств з метою одержання монополістичних переваг:

• Об’єднання великих капіталів;

• Створення дуже високого рівня технологій;

• Створення бар’єрів для входження у ринок нових фірм та обмеження їх доступу до джерел сировини.

Легальна – створюється на законних підста-вах шляхом викупу патенту, авторського права, товарного знака

Контроль за рівнем монополізації ринку вимагає певних, достатньо чітких орієнтирів з цього погляду. Одним з них є індекс Харфіндела-Хіршмана, за яким ринок є безпечним за таких умов. Якщо на ринку діє 10 і більше фірм чи підприємств, то частка найбільшої фірми не повинна перевищувати 31 % від реалізації всього обсягу продукції, дві найбільші повинні мати не більше 44 %, три найбільші - не більше 54 %, а частка чотирьох найбільших фірм не повинна перевищувати 64 % від усього випуску продукції.

В Україні рівень монополізації, що дістався нам у спадок від Радянського Союзу, надзвичайно великий, і проблема створення сприятливих умов для вільної конкуренції є однією з найгостріших. Дещо в цьому плані зроблено. Так, у 1992 р. було прийнято Закон України "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності". Цим законом встановлено, що монопольне становище має той виробник, частка якого в сукупних продажах певного товару перевищує 35 %. У 1993 р. було прийнято ще один важливий нормативний акт, а саме Закон України "Про Антимонопольний комітет України". Згодом життя змусило вітчизняних законодавців у 2001 р. прийняти ще один Закон України "Про захист економічної конкуренції". Цей достатньо ґрунтовний нормативний акт детально фіксує можливі антиконкурентні дії як суб'єктів господарювання, так і органів влади, визначає процедуру надання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання та встановлює відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Таким чином, у правовому забезпеченні захисту вільної конкуренції Україна має деякі досягнення. Це певним чином сприяє розвитку конкуренції.

Отже, чиста монополія відображає: наявність єдиного продавця на ринку; виробництво специфічного продукту, який не має близьких і досконалих замінників; ринкова влада, що забез­печує контроль над ціною; заблокований вступ в галузь.

Досконалу конкуренцію і чисту монополію називають ідеальними ринковими структурами. У сучасній практиці гос­подарювання країн світу лише деякі галузі наближено нагадують ці полярні випадки, а найбільш поширеними с моделі олігополії та монополістичної конкуренції, які відносять до реальних ринкових структур.

5. За відповідністю чинному законодавству розрізняють добросовісну та недобросовісну конкуренцію. Розглянуті вище види конкуренції відносяться до добросовісної конкуренції.

Добросовісна (конкуренція, яка здійснюється ринковими і, як правило, санкціонованими суспільством методами такі, як конкуренція за допомогою цін, реклами, патентів, диференціації продукції (виробник, за рахунок випуску нових різновидів свого товару і нових його моделей, розширює власний ринок, бо залучає більш широке коло покупців), випуску товарів-субститутів (тобто товарів-замінників, таких товарів, які в очах покупця за своїми характеристиками і ціною є більш-менш рівнозначними з тими, що вже традиційно виробляються) і т.ін:);

Недобросовісна конкуренція (неринкова) В арсеналі ії методів є ті, які в принципі не пов'язані з порушенням законів. Це можуть бути судові тяжби, лобіювання інтересів окремих виробників в органах законодавчої і виконавчої влади, боротьба за певне спрямування державних субсидій, переманювання фахівців, що працюють у конкурентів, продаж товару за цінами нижче собівартості, чи демпінг; встановлення дискримінаційних цін чи комерційних умов і т.ін. Але в сукупності методів недобросовісної конкуренції є й такі, які є нелегітимними і безпосередньо суперечать законодавству країни, з порушенням при­йнятих на ринку норм і правил конкуренції. Це підпали майна і виробництва конкурента, убивства, промисловий шпіонаж, застосування антиреклами, шантаж, рекет, використання хабарів тощо. Ці дії підпадають під карну відповідальність, і кожна держава намагається викорінити ці методи.

Недобросовісна конкуренція в цивілізованих країнах світу забороняється законодавством з охорони прав споживачів, з контролю за монополіями, а також цивільними кримінальними кодексами. (Табл.6.1.)

США, 1890 р.	Закон Шермана	Перше обмеження монопольного впливу. При­йнятий у відповідь на монопольне визнання судом дій підприємців.
США, 1904 р.	Закон Робінзона-Петмена	Захист власників дрібних магазинів.
США, 1914р.	Закон Клейтона	Більша визначеність ніж у законі Шермана відносно практичних дій конкурентів. На­дання прав судам приймати рішення щодо послаблення конкуренції.
США, 1914р.	Закон про Феде­ральну торгову комісію	Створення державного органу—Федеральної торгової комісії, яка дотепер здійснює нагляд та контроль за впровадженням та дотриман­ням антимонопольного законодавства
США, 1950 р.	Закон Целлера-Кефовера	Узагальнення попередніх законів
Англія, 1913р..	Закон «Про захист конкурентного середовища»	Для визначення монопольного становища використовується система простих та склад­них часток. Проста частка використовується для визначення домінуючого становища од­нієї або груп компаній, що контролює чверть ринку.
Німеччи­на, 1916р.	Закон «Про захист конкурентів від монопольного впливу	Згідно закону монопольним вважається до третини ринку товару або не менше, ніж дві третини загального обсягу цього товару на ринку
Японія, 1954 р.	Закон «Про заборо­ну приватної моно­полії та забезпечен­ня чесних угод»	Регламентує діяльність держави щодо запобі­гання монополізму та розвитку конкуренції
Франція, 1986 р.	Ордонанс «Про свободу цін та конкуренції»	Заборона погодженої діяльності, угод, спілок, коаліцій, які можуть стати перепоною, обмеж­ити або порушити конкуренцію на ринку
Чеська і Словацька Республіка, 1991р.	Закон «Про охоро­ну економічного змагання»	Обґрунтовуються умови та законність еконо­мічного змагання. Встановлюються закон­ність дій конкурентів та заборони.
Угорщина 1984р	Закон „Про непо­рядну господар­ську діяльність»	Юридичним і приватним особам забороняєть­ся здійснювати господарську діяльність, яка б порушувала законні інтереси конкурентів та споживачів.
Польща 1987р	Закон «Про протидію моно­полістичним діям у народному господарстві»	Регулює порядок об'єднання господарських одиниць, які класифікуються як монополіс­тичні та регламентує заходи відповідальності щодо його порушення
Китай 1980р.	Тимчасове по­ложення про роз­гортання захисту конкуренції	Провінційним та місцевим органам надані права створювати власні зовнішньоеконо­мічні компанії
Росія, 1991р.	Закон «Про конку­ренцію і обмежен­ня монополістич­ної діяльності на товарних ринках»	Регламентує засади конкурентного серед­овища у Росії. Закон відображає правила по­ведінки виробників в умовах ринку та основи державного контролю за додержанням норм та законних дій конкурентів.
Україна 3 серпня 1990р	Закон «Про еконо­мічну самостій­ність України»	Встановлені засади й основні принципи економіч­ної самостійності України як суверенної держави, мехаизмгосподарювання, регулювання економіки і соціальної сфери, організацію фінансової бюджет­ної, кредитної та грошової системи України.
Україна 18 лютого 1992р	Закон «Про обме­ження монополіз­му та недопущен­ня недобросовіс­ної конкуренції в підприємницькій діяльності»	Визначив правові основи обмеження і попе­редження монополізму, недопущення недо­бросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності. На основі закону здійснюється державний контроль за додержанням норм антимонопольного законодавства
Україна 26 листопада 1993 р	Закон «Про анти-монопольний комітет України»	Стеження за умовами конкуренції в Україні. Рішення про адміністративну відповідаль­ність за дії, які визначені як недобросовісна конкуренція

Міжнародний аспект конкуренції. Зі збільшенням інтернаціоналізації виробництва і відкритості економіки вітчизняні виробники вступають у конкурентну боротьбу на світовому ринку і це має велике значення вже для всієї держави. Слід зазначити, що стартові позиції України вже й не такі погані. Ми маємо кілька конкурентоспроможних галузей. Це, перш за все, літакобудування. Наша держава належить до 7 країн, які мають повний цикл літакобудування, починаючи від проекту й закінчуючи виготовленням літаків. Наші літаки АН-70, АН-140 є найдосконалішими серед літальних апаратів такого типу. Вагомі досягнення має і танкобудівна галузь. Танки "Булат" і "Оплот" належать до найсучасніших, і Україна у виробництві цієї продукції посідає почесне місце серед 5 країн світу, які мають повний цикл танкобудування. До того ж наші танки значно дешевші від своїх зарубіжних аналогів. Великі можливості має і наше суднобудування. Україна може виробляти і виробляє високоякісні кораблі будь-якого призначення. Ще одна галузь з потужним конкурентним потенціалом - це ракетно-космічна. Участь нашої держави в проектах "Морський старт" і "Глобалстар" є підтвердженням високоякісних досягнень України в цій надскладній і високотехнічній галузі. Великі потенційні можливості мають також інші галузі, зокрема, сільське господарство. Але для цього уряду країни необхідно постійно піклуватись про посилення і реалізацію наших конкурентних переваг.

Головне призначення конкуренції полягає в тому, що бажання виробника отримати найбільший прибуток спонукає його постійно шукати умови для найліпшого (з позиції прибутку) виробництва і збуту своєї продукції.