6.2. Механізм дії ринку: попит, пропозиція, ринкова рівновага

Ринковий механізм – це механізм взаємозв’язку та взаємодії основних елементів ринку, їх чотири. Це — попит, пропонування, ринкова ціна і конкуренція та основних економічних законів. Як же працює ринковий механізм? Щоб відповісти на це запи­тання, необхідно розглянути його складові елементи.

Споживачі на ринку виступають як покупці, їх поведінку описує категорія попит – тобто потреба в певному товарі, що забезпечена грошима. А підприємства виступають як продавці; їх поведінку описує категорія пропозиція.

Розрізняють індивідуальний попит (попит окремої людини) і ринковий (сукупний) попит (попит певного угруповання людей, а в більш широкому вимірі - це попит усього населення). Відповідно до закону зростання потреб, попит, як індивідуальний, так і сукупний, постійно зростає. Вимірюють попит у грошовій формі.

Попит – це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару. Обсяг попиту– кількість товару, який буде придбано споживачем за прийнятну ціну у певний проміжок часу. Попит на товари й послуги в кожному конкретному випадку визначається під впливом різноманітних чинників, але найважливішим фактором, який впливає на попит, є ціна і кількість товару, яку бажають придбати покупці.

Закон попиту: Чим вища ціна товару, тим нижчий (за незмінності інших чинників) попит на нього і навпаки.). Математичний виразом закону попиту є функція попиту. Графічним відображенням функції попиту є крива попиту, яка є спадною. (рис. 1.8.) D=f (Р,І, Z,W, Рсом,, Рсуб.,N,В) Р – величина цін; І – доходи покупців; Z – смаки споживачів; W – очикування споживачів; Рсом - ціни на комплементарні (взаємодоповнюючі) товари; Рсуб. – ціни на товари субститути (замінники); N- кількість покупців; В – інші фактоори.

Фактори впливу на попит класифікують на цінові та нецінові. Дія цінових факторів призводить до зміни величини обсягу попиту, рухаючи його у інші точки кривої попиту. Якщо попит знаходиться в точці Е, то це означає, що за даного рівня цін (Р₂) споживачами буде куплено товарів у кількості О₁. За умови зменшення цін до рівня Р₁ попит на товари зросте і становитиме О₂.

Але окрім ціни, є й нецінові чинники впливу на попит:

• розміри ринку;

• зміна доходів населення;

• зменшення податків;

• ціна на товари замінники та комплементарні товари;

• моду, сезон, смаки, споживчі очікування тощо.

Дія нецінових факторів призводить до зміни попиту, та зміщує крииву попиту вправо, якщо він зростає, та вліво, якщо він падає. Якщо, наприклад, зростають доходи населення, то зростає і попит. При цьому крива попиту буде переміщуватись вправо і займе положення А₂В₂. За зменшення доходів, навпаки, вона зміститься вліво в положення А₁В₁. Нецінові чинники суттєво впливають на розмір попиту, але вирішальним фактором впливу залишається ціна.

Друга важлива категорія ринку - це пропонування (пропозиція). Пропозиція - це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару. Обсяг пропозиції- це кількість товарів, які виробник бажає виробити та продати на ринку за даного рівня цін у конкретний період часу. Його розмір визначається кількістю товарів, що пропону­ються для продажу в певний період часу за існуючими цінами. Розрізняють індивідуальну та ринкову пропозицію.

П ропонування товару, як і попит, здійснюється окремими виробниками, але весь обсяг запропонованих товарів та послуг визначається як сукупне пропонування. Залежність обсягу пропозиції від цін визначається законом пропозиції, яка зображується кривою з позитивним нахилом (тобто залежність зворотна).

Закон пропонування: Чим вища ціна, тим більшою буде пропозиція товарів і навпаки. Графічно це відповідає руху вздовж кривої пропозиції. Так, у разі ціни Р₁ пропозиція товарів буде в обсязі О₁ (рис.), а в разі зростання ціни до Р₂ і пропозиція товарів зросте до обсягу О₂.

Математично вона визначається:

S =f (Рр., Р, К, Т, N, Со, В)

Рр. – ціни ресурсів; Р – ціни на інші товари; К – технології виробництва; Т – податки та субсидії; N - кількість продавців; Со- споживчі очікування; В – інші фактоори

Нецінові чинники впливу на пропозицію:

- ціни на виробничі ресурси;

- зміни в технології виробництва;

- зміни в галузі податків;

- структура ринку;

- зміна цін на інші товари;

- допомога держави в організації виробництва того чи іншого товару;

- наявність необхідних виробничих потужностей і т. ін.

Нецінові фактори змінюють пропозицію, що графічно відображається зміщенню ії кривої. Скажімо, якщо держава зменшує податковий тиск, то підприємець тим самим стимулюється до збільшення випуску продукції. У цьому випадку крива пропозиції S переміститься в положення S₁.

Взаємодія попиту й пропозиції здійснюється на основі цінового механізму та конкуренції і характеризує сутність ринкового механізму і визначає ринкову рівновагу – тобто стан ринку, за якого обсяги попиту та пропозиції збігаються. Рис. 6.7. Попит і пропонування — дві протилежні сили, які виклика­ють зростання і падіння ціни. Вони однаковою мірою діють на ціну, якщо не береться до уваги фактор часу. Коли при аналізі він враховується, то ця умова порушується. У межах короткостроко­вого періоду пріоритет отримує попит (тому що пропонування більш інерційне). Коли ж розглядається довгостроковий період, роль головної ціноутворюючої сили переходить до пропонуван­ня. Причому чим триваліший період часу, що аналізується, тим сильніший вплив пропонування на ціни порівняно з попитом.

Р_{1 - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - Товарний надлишок}

Р₀ - - - - - - - Е _{Товарний дефіцит}

Р_{2 - - - - -- - - - - - - - - - - - - - - - --}

Q₀

Рис. 6.7. Ринковий механізм.Ринкова рівновага

Оскільки в суспільстві на кожний даний момент завжди потрібна певна кількість продукції, а її випуск у масштабах усього суспільства ніхто не планує і не ставить завдання на їх виробництво, саме ринок самостійно в автоматизованому режимі регулює необхідну кількість товарів та послуг, які з'являються на ринку. Отже, якщо накласти один графік на другий, то в певному місці во­ни перетнуться. Точка, в якій дві криві перехрещуються, відображає збіг інтересів продавців і покупців, відповідність попиту і пропону­вання, рівновагу ринку. Так відбувається дія цінового механізму. Якщо якогось товару виготовлено недостатньо, з погляду задоволення сукупного попиту, тоді ціна на нього на ринку буде зростати. Для виробника це сигнал і водночас дуже потужний стимул до розширення виробництва. І навпаки, коли сукупна пропозиція більша, ніж сукупний попит на товари, ціна падає, а це зменшує прибутковість виготовлення продукції. При цьому в тих виробників, у яких індивідуальні витрати виробництва вищі від середніх у суспільстві з виробництва даного товару, прибутковість їх виготовлення може зникнути, і вони стають банкрутами. Випуск продукції скорочується і в такий спосіб регулюється обсяг пропонування.

Взаємодія попиту і пропозиції через ціни регулює не тільки кількість необхідної для ринку продукції, а через це й обсяги виробництва. Ця взаємодія впливає і на технічний прогрес, і на якість продукції.

Отже, ринкова ціна — є результатом взаємодії покупців та продавців. Вона врівноважує попит та пропозицію в результаті дії конкурентних сил. Роз­різняють ціни попиту, пропонування і рівноваги. Під ціною попи­ту розуміють граничну максимальну ціну, за яку покупці ще згодні брати товар, а під ціною пропонування — граничну мінімальну ціну, за яку продавці ще готові пропонувати свій то­вар. Ціна рівноваги — це ціна, за якої розмір попиту дорівнює розміру пропонування.

Якщо виробник, завдяки новому обладнанню, більш високому, ніж в інших виробників, рівню організації виробництва, новим технологіям тощо підвищить якість продукції - то він буде отримувати додатковий прибуток. Прибуток зросте і в разі зменшення витрат. Це спонукає кожного виробника шукати шляхи зменшення своїх витрат. А оскільки визначальним напрямом у цьому сенсі є застосування досягнень науки і техніки, то це стимулює прогрес. Але коли зменшення витрат виробництва на конкретний товар стане загальним для більшості виробників, цей надприбуток зникає, бо змінюється (падає) вартість виробленого товару, а разом з нею зменшується і ціна. І знову гонитва за додатковим прибутком буде стимулювати виробника застосовувати досягнення науки і техніки з метою зменшення індивідуальних витрат виробництва.

Як уже відзначено, ринок впливає і на поліпшення якості продукції. Якщо якість продукції в конкретного виробника зросла, то за інших рівних умов він може продавати цей товар навіть за ринковою ціною на аналогічні товари з нижчими якісними характеристиками. Його виграш у вигляді зростання його прибутку буде пов'язаний з тим, що покупець у разі можливості вибрати з двох аналогічних і однакових за ціною товарів обере той, який є більш якісним. Це стимулює виробників до постійного пошуку технологій, які б забезпечували максимальну якість продукції, що виробляється. Розглянутий механізм діє тільки тоді, коли покупець є компетентним у визначені якості товару. Це має місце не завжди, і тоді підприємство чи фірма шляхом кропіткої праці створює собі бренд, який для споживача стає чимось на кшталт знака якості.

Еластичність – поняття для визначення чуттєвості попиту та пропозиції до зміни цін. Еластичність попиту показує, на скільки процентів зміниться попит у відповідь на зміну ціни на 1%.

Ер = ∆Q_D/∆Р

Товар є тим більше еластичним за ціною, чим більше замінників він має (тобто,чим менше він потрібен споживачу), а також чим більша частка витрат на його придбання ібюджеті споживача.

І нарешті, конкуренція Вона являє собою процес суперництва між окремими продуцентами, постачальниками і покупцями то­варів за найвигідніші умови їх виробництва та реалізації.

Чого ж не може ринок? По-перше, ринок не в змозі регулюва­ти так звані «зовнішні ефекти» економічної діяльності. Вони не мають грошового виміру, але реально впливають (позитивно чи негативно) на добробут суб'єктів економічних відносин. Це, на­приклад, такі соціальні наслідки виробництва в умовах конку­ренції, як безробіття або забруднення навколишнього середови­ща. У даному випадку вплив негативний, і його хтось повинен компенсувати. Або інший приклад. Підприємець вкладає гроші в якісне медичне обслуговування своїх робітників. Від цього виг­рає не тільки він і вони, а й суспільство в цілому (зменшується ймовірність епідемічних захворювань, збільшується продуктив­ність суспільної праці тощо). Те ж саме від підвищення професій­ної майстерності робітників — соціальний ефект буде позитив­ний. Як його виміряти і компенсувати витрати ініціаторам? Ри­нок це зробити не може, такі функції має брати на себе держава.

По-друге, ринковий механізм не в змозі врахувати потреби знедолених груп населення: безробітних, непрацездатних і мало­забезпечених, їхні потреби, як правило, не забезпечені грошима, і тому ринок їх не бачить. У результаті, наприклад, кішка багатого господаря може одержати молоко, необхідне дитині з бідної сім'ї.

По-третє. Ринок не може забезпечити країну суспільними бла­гами. Йдеться насамперед про товари і послуги колективного користування, в споживанні яких беруть участь усі громадяни без ви­нятку (оборона, освіта, управління, охорона правопорядку тощо).

По-четверте, ринок не бачить перспективи. Криві попиту і пропонування відображають поточні потреби суспільства. Такі ж стратегічні цілі розвитку країни, як здоров'я нації, достатній рівень освіти населення, культура, здорове навколишнє середо­вище, структурна перебудова економіки під впливом НТП і ви­черпання продуктивних ресурсів, залишаються за межами інте­ресів суб'єктів ринкових відносин. Часто-густо інтереси підпри­ємців і суспільства стосовно цих питань протилежні.

Отже, існує ряд проблем, вирішення яких мають взяти на себе державні і громадські інститути. Це — регулювання зовнішніх ефектів встановлення соціальної рівноваги, забезпечення насе­лення соціальними благами, перспективний розвиток країни.

Таким чином, ринковий механізм має певні межі своєї дії. Біль­ше того, його ефективне функціонування передбачає наявність певних умов. Однією з них є розвинута інфраструктура ринку.