Зм. 6. Суть, структура і суб’єкти ринкової економіки

6.1. Ринок: його суть та функції. Класифікація ринків.

6.2. Механізм дії ринку:попит,пропозиція, ринкова рівновага.

6.3. Конкуренція та її сутність.

6.4. Інфраструктура ринку.

6.1. Ринок: його суть та функції. Класифікація ринків

Ринок—основна форма організації господарської діяльності людини. Ринок є організаційною формою існування товарного вироб­ництва. Історія останнього налічує близько 6 тис. років. При­близно стільки ж років існує і ринок.

Історично слово «ринок» характеризувало певне місце, де продавалися та купувалися товари. Як правило, це була торгова площа в центрі міста або спеціально обладнане приміщення, де зустрічалися продавці (власники товару) і покупці (власники грошей), за домовленістю встановлювалися ціни на то­вари. Сьогодні економісти під терміном «ринок» розу­міють — систему економічних відносин, пов'язаних з об­міном товарів та послуг на основі широкого використання різно­манітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредит­них механізмів.

Суспільне господарство, яке функціонує на цих засадах, нази­вають ринковою економікою її антиподом є командна економіка, в якій діяльність господарюючих суб'єктів централізовано регу­люється державою, народногосподарські пропорції формуються на базі директивних планів, а ціни встановлюються адміністра­тивним шляхом. Отже, ринок — багатоаспектне поняття, яке характеризується як:

• механізм взаємодії покупців і продавців;

• система відносин між попитом і пропозицією;

• сукупність відносин товарного обміну;

— сфера обміну, що пов'язує в єдиний механізм виробників і споживачів товарів.

Основні умови та причини виникнення ринку зображені на рис. 6.1.

Основні умови та причини виникнення ринку

• Безмежні потреби людей;

• Обмежені ресурси виробництва;

• Економічна відособленість товаровиробників;

• Самостійність товаровиробника;

• Суспільний поділ праці.

Рис. 6.1. Умови та причини виникнення ринку

Для нормального функціонування реального ринку потрібні певні умови. До них належать:

• наявність суб'єктів ринкових відносин, які, будучи економічно та юри­дично незалежними, можуть вступати у рівноправні партнерські відно­сини з приводу купівлі-продажу. Досягти цього можна створенням різних власників — індивідуальних, приватних, акціонерних, держав­них, кооперативних, змішаних;

• еквівалентний обмін товарів. Ринок не передбачає економічної допо­моги, пільг;

• конкуренція, яка надає усім господарюючим суб'єктам можливість вільної підприємницької діяльності, свободи вибору покупців, поста­чальників, контрагентів, примушує підприємців використовувати най-передовішу техніку і технологію, сприяючи цим зменшенню витрат ви­робництва, підвищенню ефективності економіки;

• вільне ціноутворення, яке, будучи елементом конкуренції та головним 'механізмом регулюючої функції ринку, сприяє поєднанню інтересів гос­подарюючих суб'єктів, стимулюючи їх раціонально використовувати „ елементи виробництва;

• реальна інформація про ринок і його суб'єктів.

Якщо подібних умов не створено, то те, що називають ринком, на­справді є псевдоринком, де гроші не виконують своїх функцій.

Суб'єкти ринку — продавці, покупці та держава.

Якщо розглядати еволюцію ринку з точки зору суб'єктів рин­ку, то ми побачимо, що спочатку це були безпосе­редньо виробники і споживачі товарної продукції. Потім, у міру його розвитку й відокремлення в самостійні галузі торгівлі та грошового обігу, активними учасниками ринкових відносин ста­ють торговельні й фінансові посередники: комерційні агенти, комівояжери, консигнатори, брокери, ділери та ін. Названі суб'єкти, діючи на правах фізичних або юридичних осіб, відіграють всезростаючу роль у ринковій економіці, і не ви­падково. Ринок являє собою складний механізм виявлення й уз­годження економічних інтересів. Саме цим і займаються торгові й фінансові посередники. Вони вивчають стан справ з пропону­ванням і попитом тих чи інших товарів, динаміку цін, установлю­ють ділові контакти, прогнозують ринкову ситуацію тощо. Їхня діяльність вважається вкрай необхідною і високо оці­нюється суспільством. Існує навіть думка, що в ринковому ме­ханізмі посередницькі ланки виконують роль керуючої системи.

Продавці — це господарюючі товаровиробники, фірми, під­приємства, які пропонують споживачам свої товари і послуги.

Домогосподарства, населення продають підприємствам і фірмам ресурси (фактори) виробництва—працю, землю, капітал, інформацію, підприємницькі здібності, наукові відкриття. Фірми і підприємства продають населенню, домашнім господарствам вироблені товари і послуги.

Покупці — це домогосподарства, підприємства і фірми, які споживають вироблені товари і послуги. Домогосподарства купують у підприємств і фірм вироблені ними товари і послуги. Фірми і підприємства купують у домашніх господарств ре­сурси (фактори) виробництва, сплачуючи при цьому відповідні доходи — заробітну плату, ренту, прибуток, відсотки.

Таким чином, усі учасники ринку почергово виступають то в ролі покупців; то в ролі продавців.

Держава встановлює «правила гри» для всіх суб'єктів ринку та виступає основним їх арбітром.

Кожен суб'єкт ринкових відносин має власний бюджет — розклад грошових доходів (надходжень) і витрат (використання), що складається для держави, місцевих органів управління, фірм, підприємств, сімей чи окремої особи.

Споживчий бюджет — це бюджет домогосподарства, який характеризує баланс доходів і витрат сім'ї, що є відображенням рівня життя різних верств населення.

Доходна частина бюджету домогосподарства визначає величину сукупного доходу сім'ї (при цьому натуральні надхо­дження перераховуються в грошові) в цілому та за джерелами надходжень.

Витратна частина бюджету домогосподарства: фіксуються всі витрати і заощадження. Витратна частина дорівнює доходній частині.

Бюджети домогосподарств різняться в різних соціальних груп, що дозволяє визначити тенденції руху їх життєвого рівня. Для цього розробляються нормативний, середній та мінімаль­ний (прожитковий мінімум) бюджет домогосподарства.

Останній визначає мінімум заробітної плати, пенсії, які необхідні для нормального відтворення населення.

Бюджет фірми — план доходів і витрат фірми, підприємства на певний період часу (місяць, квартал, рік і. т. ін.). В бюджеті фірми відображаються витрати, інвестиції, виробництво, продаж, що до­зволяє фірмі планувати свою майбутню економічну діяльність та, порівнюючи ці дані з видатками, успішніше вести господарство.