Тема 3. Креативність журналістської творчості

«Креативність - це просто створення зв'язків між речами.

Коли творчих людей питають, як вони щось зробили,

вони відчувають себе трохи винуватими, тому що вони

не зробили нічого насправді, а просто помітили.

Це стає їм зрозумілим з часом.

Вони змогли зв'язати різні шматочки свого досвіду

і синтезувати щось нове.

Це відбувається тому, що вони пережили й побачили більше,

ніж інші, або тому, що вони більше про це міркують»

Стів Джобс.

1.Основні підходи до розуміння креативності.

Креативність є невід’ємною складовою в творчій роботі журналіста. Без неї неможливі новоутворення і створення нового журналістського продукту.

Проблема креативності одна з основних проблем для психології особистості та її розвитку. У перекладі з англійської мови креативність – це творчість, тобто створення нових, оригінальних, більш досконалих матеріальних і духовних цінностей. В загальному розумінні креативність – це здатність людини до нових ідей, пошуку оригінальних рішень, відхилення від стандартного типу мислення.

Вперше використав поняття «креативність» в 1922 році У. Сімпсон. Під цим терміном він зазначав здібність людини відмовлятися від стереотипного мислення. Цікавим прикладом такого мислення є свідчення поета із розповіді Карла Чапека «Поет».

В наукових працях, присвячених дослідженням та розвитку креативності, можна виділити чотири напрямки щодо розуміння поняття «креативність»:

1. Дослідження творчості за її продуктами (вивчення основних характеристик творчого продукту: кількість, якість, значимість). Серед представників такої теорії можна виділити таких дослідників, як К. Тейлор, Д. Тейлор. На їх думку креативність розглядається як дуже високий рівень вказаних характеристик такого продукту.

2. Вивчення креативності як процесу. В даному випадку розглядаються різні стадії, рівні та типи процесу творчого мислення. Так, як і в будь-якому процесі, розрізняється початок, пролонговані у часі зміни і завершення. Причому завершенням є отримання творчого продукту – предметного чи мисленнєвого (ідея, думка).

3. Розгляд креативності як заданої здібності. Однією з перших робіт в цій сфері була робота Сімпсона, який визначив креативність як здатність людини відмовитися від стереотипних способів мислення. Е. Фромм запропонував визначати креативність як здатність дивуватися та пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, націленість на відкриття нового й здатність до глибокого усвідомлення свого досвіду. Провідними дослідниками в даній сфері є Дж. Гілфорд та Е. Торренс. Гілфорд спрямовував свої експерименти в основному на діагностику рівня креативності і дослідження взаємозв’язку з деякими когнітивними факторами особистості, а Торренс вивчав креативність в динаміці, розглядаючи можливості цілеспрямованого впливу на розвиток креативності як здібності.

Дж. Гілфорд, визначив шість критеріїв креативності:

• здатність до виявлення та постановки проблеми;

• здатність до генерування великої кількості ідей;

• здатність до продукування різноманітних ідей;

• здатність нестандартно реагувати на подразники;

• здатність удосконалювати об’єкт, додаючи деталі,

• здатність вирішувати проблеми (здатність до аналізу та синтезу).

4. Орієнтований на дослідження особливостей особистості.

Л. Гольдштейн, К. Роджерс, А. Маслоу пов’язували творчий процес з самоактуалізацією особистості, а Л. Терстоун визначив, що в творчій активності важливу роль відіграють особливості темпераменту, здатність швидко засвоювати й продукувати нові ідеї (а не лише критично ставитися до них).