3.2. Національно-демократична партія в роки світової війни. Політика орієнтації.

Війна внесла істотні корективи в діяльність Української національно-демократичної партії. Окрім того, що вона вимушена була пристосувати свою стратегію і тактику до діяльності в умовах еміграції, вона втратила зв’язок зі своєю матірною територією. Для кращої співпраці і координації дій 1 серпня 1914 року українські політичні партії об’єдналися в Головну Українську Раду [6, с.201]. До названої організації увійшли представники: Української національно-демократичної, Радикальної та Української соціал-демократичної партій. Новостворена структура ставила собі за мету стати міжпартійною організацією, “котра мала би вказувати напрям загальноукраїнської політичної акції в часи війни, як також формувати українських добровольців: українських січових стрільців” [33, с.720].

3.3. У переддень Першого Листопада

Література мемуарного характеру, що належала перу діячів лівого спрямування, спричинилася до створення стереотипу в українській політичній історії, ніби в політиці Української національно-демократичної партії, фактор орієнтації на власні сили не був присутнім. Як партія ліберально-демократичного спрямування і лояльно налаштована до австрійської держави, УНДП не мала можливості відкрито декларувати свої наміри, особливо ті, що могли бути трактовані як зрада державним інтересам. Серед напрямків політичної діяльності УНДП найяскравішим проявом орієнтації на власні сили, були заходи спрямовані на витворення національної міліарної сили.

Висновки

Постання Української національно-демократичної партії на зламі століть було результатом тривалого розвитку народовецького руху та національного напрямку в Русько-українській радикальній партії. УНДП виникла як продукт процесів кристалізації та диференціації політичних сил української орієнтації. Її поява була символом реалізації консолідаційної ідеї, що супроводжувала український рух протягом всієї другої половини ХІХ ст.

Список використаних джерел та літератури:

1. Андрусяк М. Нариси з історії галицького москвофільства. – Львів: Червона калина, 1935. – 178 с.

2. Багатопартійна українська держава на початку ХХ ст.: Програмні документи перших українських партій / Упоряд. В. С. Журавський. – Київ: Науково-інформ. підприємство «Пошук», 1992. – 96 с.

3. Баран С. Наша програма і організація. – Львів: 1913. – 24 с.

4. Велика історія України від найдавніших часів до 1923 року / З передмовою Крип’якевича. Злідив М. Голубець. – Львів, 1935. – 864 с.

5. Від русофільства до москвофільства (російський чинник у громадській думці та суспільно-політичному житті галицьких українців у ХІХ столітті). Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. – 498 с.

6. Галичина: між Сходом і Заходом. Нариси історії ХІХ - початку ХХ ст. Львів: Львівський державний університет ім. І. Франка; Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1997. – 204 с. (2-е вид. доповн. 1999. – 226 с.)

7. Грицак Я. …Дух, що тіло рве до бою… . – Львів: Каменяр, 1990. – 176 с.

8. Грушевський М.С. Наша політика. – Львів, 1911. – 119 с.