4. Методика проведення фіззанять.

а) способи організації дітей під час навчання (виховання) рухів.

Вибір певного способу організації дітей під час виконання рухів залежить від педагогічних завдань, ступеню засвоєнню ними цього руху, його складності; наявності фізкультурного інвентаря та обладнання, місця проведення занять.

Індивідуальний спосіб передбачає виконання рухів однією дитиною в той час, як інші спостерігають за нею. Цей спосіб застосовується епізодично. Він виправданий лише на початковій стадії формування навичок, коли діти ознайомлюються з новим рухом, а також у молодших групах, якщо виконуються вправи, які потребують страхування (лазіння по гімнастичній стінці, перестрибування через колоду, ходьба по гімнастичній лаві). При застосуванні цього способу моторна щільність найбільш низька.

Різновидом індивідуального способу є виконання вправ за викликом вихователя з метою уточнення деяких елементів рухової дії (одна дитина виконує, а інші спостерігають за нею). Однак індивідуальна робота з дитиною має бути при будь-якому способі ведення занять.

Фронтальний спосіб організації дітей здебільшого застосовується у підготовчій та заключній частині заняття. Цей спосіб застосовується при розучуванні нескладних рухів, які не потребують страхування та допомоги вихователя, а також при закріпленні та удосконаленні вже засвоєних рухів. Його перевага – в максимальному охоплені дітей руховою діяльністю та забезпечення високої моторної щільності заняття.

Проте фронтальний спосіб не позбавлений деяких недоліків. Основний з них той, що вихователю важко здійснювати індивідуальний підхід у навчанні і він змушений переважно вказувати на помилки, характерні для більшості дітей.

Поточний спосіб організації передбачає виконання по черзі одного й того самого руху, найчастіше шикуванням у колону. Наприклад, вправи у рівновазі, пролізанні в обруч, стрибки у довжину або висоту з розбігу. Під час виконання вправ потоком вихователь має змогу давати індивідуальні зауваження. В цьому одна із переваг цього способу.

Залежно від конкретних умов може бути організовано два або три потоки. Наприклад, старші дошкільники пролізають в обруч або ходять по гімнастичній лаві двома-трьома потоками (у двох-трьох колонах).

Починаючи із середньої групи, слід привчати дітей без нагадування підходити до спортивного знаряддя, дотримуючись своєї черги. Наприклад, при виконанні ходьби по колоді або лаві, як тільки дитина дійшла до її середини, друга починає ходьбу, а третя в той час підходить до знаряддя. Повертаючись на своє місце після виконання запропонованого руху, дитина також виконує вправу. Наприклад, після стрибка в довжину або висоту з розбігу діти йдуть в зворотному напрямку по вірьовці, яку покладено на підлозі, або підлізають під дугу. Після ходьби по гімнастичній лаві (колоді) вони пролізають в обруч або стрибають на обох ногах (як зайчики), просовуючись вперед.

При груповому способі організації діти кожної підгрупи мають своє завдання. Дошкільників розподіляють на 2-4 підгрупи, в кожній з них пропонують для виконання різні рухи. Складніші вправи виконуються під керівництвом вихователя та музичного керівника, а інші – самостійно. Потім підгрупи міняються місцями.

Змінний спосіб застосовується, коли рух виконує водночас кілька дітей, а решта спостерігають, чекаючи своєї черги. Так, коли виконується стрибок у глибину з лави (колоди), одночасно можуть стрибати 4-5 дітей, те саме – у метанні в ціль, лазінні по гімнастичній стінці (канату).

При застосуванні цього способу вихователю легше спостерігати за дітьми, дозувати навантаження, виправляти помилки, але щільність заняття нижча ніж при фронтальному способі.

Одним з ефективних способів організації старших дошкільників в основній частині занять є колове тренування. Дітей розподіляють на кілька підгруп (4-5). Кожна з них виконує свій рух певний час (2-3 хв.), а потім, за командою вихователя, переходять по колу до наступної вправи. За організацію він має багато спільного з груповим способом. Однак головна його мета –спрямованість на комплексний розвиток фізичних якостей у дітей. Тому вправи не повинні бути складними, щоб діти мали змогу повторювати їх найбільшу кількість разів.

б) поняття про загальну і моторну щільність заняття.

Головним показником продуктивності будь-якого типу занять з фізичної культури є моторна щільність – відношення часу, витраченого однією дитиною тільки на виконання фізичних вправ, до загальної тривалості заняття. Це можна зобразити у вигляді наступної формули:

М = (t2/t1) × 100%,

де М – моторна щільність,

t1 – тривалість заняття,

t2 – час, витрачений однією дитиною на вико­нання саме фізичних вправ.

Наприклад, у підготовчій групі заняття з фізичної культури тривало 40 хв. Фізичні вправи виконувались 30 хв. Знаходимо моторну щільність М = (30/40)×100%=75%. Орієнтовними можна вважати такі показники моторної щільності занять з фізкультури для дітей різного віку:

для І молодшої групи – 55-60%

для II молодшої групи – 60-65%

для середньої групи – 65-70%

для старшої групи – 70-75%

Показник моторної щільності заняття залежить від:

• підготовки вихователя до заняття та його професійної компетентності;

• організованості та дисциплінованості дітей;

• типу заняття;

• місця проведення заняття (зала, майданчик);

• місця заняття в режимі дня (перша чи друга половина дня);

• оптимального розміщення та максимального використання наявного фізкультурного обладнання;

• участі дітей-чергових у розміщенні та прибиранні переносного інвентаря тощо;

• способу організації дітей у процесі заняття, який залежить від педагогічних завдань, ступеня засвоєння дітьми даного руху, складності руху, наявності фізкультурного обладнання, місця проведення заняття.

Загальна щільність – відношення корисно затраченого часу на занятті до всієї тривалості заняття (у %).

в) фізнавантаження, шляхи його регулювання.