НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«Київський політехнічний інститут»

Факультет лінгвістики

Кафедра української мови, літератури та культури

Конспект лекцій

з курсу

«Засади усного професійного мовлення (риторика)»

Укладач – Ю.А. Маковецька-Гудзь

Київ - 2016

ЗМІСТ

Вступ	3
Лекція 1. Природа спілкування і комунікації	5
Лекція 2. Семантика та смисли у комунікації	10
Лекція 3. Елементарні компоненти та засоби комунікації	15
Лекція 4. Лінгвістична риторика	20
Лекція 5. Публічна промова	24
Лекція 6. Оратор та аудиторія	28
Лекція 7. Особливості ділового спілкування	33
Лекція 8. Особливості професійного дискутивно-полемічного спілкування	40
Лекція 9. Форми колективного обговорення професійних проблем	46

ВСТУП

На сьогодні перед кожним майбутнім фахівцем стоїть мета оволодіти навичками ефективного мовленнєвого впливу, практичними навичками спілкування, які будуть допомагати їм краще володіти власною мовою та досягти успіху у професійній діяльності.

Багато студентів не можуть спілкуватися в різних життєвих ситуаціях, тобто: виступати з інформаційним повідомленням, доповіддю; брати участь в дискусії, переконливо аргументуючи свою точку зору; виступати з публічною промовою; ввічливо попросити, відмовити, порадити, оцінити що-небудь і т. д.

Спостереження засвідчують, що далеко не кожен студент володіє уміннями й навичками роботи з текстом, може чітко і логічно висловлювати свої думки, формулювати тези, надавати докази, ставити запитання і відповідати на них, брати участь у дискусії, композиційно оформляти свою промову, сприймати й аналізувати виступи інших, переконувати співрозмовника та виробляти власний ораторський стиль.

Риторика як наука і мистецтво ефективної усної комунікації, безумовно, становить фундамент професіоналізму лідерів суспільства різних сфер діяльності. Курс «Засади усного професійного мовлення (риторика)» акумулює найважливіші здобутки комплексу гуманітарних наук (теорія комунікації, лінгвістика, психологія, педагогіка, філософія, логіка, еристика, літературознавство, етика тощо), які в діалектичній єдності зорієнтовані на формування і розвиток мисленнєвої, мовленнєвої комунікативної культури, удосконалення і оптимізацію ефективного мовленнєвого спілкування.

Курс «Засади усного професійного мовлення (риторика)» сприяє вдосконаленню мовної риторичної компетенції студентів, навчить прийомів підготовки й виголошення вступів на практичних заняттях, семінарах та захистах курсових (дипломних) робіт, допоможе опанувати методики мовного впливу на співрозмовника, ознайомить з прийомами і засобами для створення ефективних презентацій (усних та комп'ютерних).

Мета навчальної дисципліни — розвинути мисленнєві, нормативні мовленнєві уміння та навички; опанувати форми ефективної комунікації переконання за нестандартних ситуацій життєвого і професійного спілкування; оволодіти основами ораторського мистецтва, розвинути майстерність писати і виголошувати публічні промови, розвинути навички створення та ефективного використання мультимедійних презентацій у професійній діяльності.

Основними завданнями вивчення дисципліни «Засади усного професійного мовлення (риторика)» є:

1. Опрацювати теорії сучасного ораторського мистецтва.

2. Навчити застосовувати вербальні і невербальні засоби спілкування у професійній сфері.

3. Надати необхідні знання про мовний вплив та умови лінгвістичного маніпулювання поведінкою опонента.

4. Навчити підготовці виступу на захисті курсових (дипломних) робіт та вмінню презентувати його.

5. Навчити вести полеміку на різну тематику.

6. Надати необхідні знання про усні та мультимедійні презентації.

7. З’ясувати ораторські вміння і навички у контексті професійної діяльності.

Пропонована програма дисципліни «Засади усного професійного мовлення (риторика)» зорієнтована на потреби сьогодення — навчання ефективній технології комунікації, що є безумовним свідченням комунікативної компетентності студента і фахівця, і враховує сучасні наукові здобутки в осмисленні таємниць мистецтва словесного вираження і впливу на аудиторію.

Програма складається із взаємопов’язаних і взаємозумовлених частин, які разом із урахуванням певної послідовності відтворюють логіко-структурну модель навчальної дисципліни:

• Спілкування як основа професійної компетенції фахівця.

• Форми фахового спілкування (дискусії, наради).

• Основи ораторського мистецтва.

• Методика створення ефективних презентацій.

Навчальний курс «Риторика» призначений для студентів денного відділення технічних спеціальностей НТУУ «КПІ» та є дисципліною з циклу вільного вибору студента і розрахований, у першу чергу, для студентів-технарів. Також пропонований курс лекцій може бути корисним для магістрів, аспірантів, викладачів вищих навчальних закладів, а також для тих, хто бажає ознайомитись із секретами спілкування. Кожному постійно потрібно вчитися мистецтву спілкування, безперервно практикуватися й удосконалювати свої навички спілкування. Якщо людина вміє грамотно побудувати висловлювання, то вона вміє і чітко висловити свої думки, уявлення, погляди, пропозиції та рекомендації, а це означає, що вона має більше шансів найкоротшим шляхом досягти своєї мети в будь-якій сфері діяльності.

Лекція 1. Природа спілкування і комунікації.

Базові поняття мовної комунікації. Комунікативна лінгвістика. Категорії комунікативної лінгвістики. Функції спілкування. Види і форми спілкування. Основні закони спілкування. Стилі спілкування.

СРС

1. Відмінності спілкування людей і тварин.

2. Особливості міжособистісного спілкування.

3. Елементарні компоненти комунікації.

Література

1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики : Підручник для студ. вищих навч. закладів / Ф. С. Бацевич . – Київ : Академія, 2004 . – 342 с. – Режим доступу: http://lib.ltd.ua/основи-комунікативної-лінгвістики-бацевич.html

2. Стернин И.А. Основы речевого воздействия. Учебное издание. – Воронеж: «Истоки», 2012.- 178 с. – Режим доступу: http://sterninia.ru/files/757/4_Izbrannye_nauchnye_publikacii/Rechevoe_vozdejstvie/Osnovi_rechevogo_vozdeistviya2013.pdf

3. Яшенкова О.В. Основи теорії мовної комунікації: навч. посіб. / О.В. Яшенкова. – К.: ВЦ «Академія», 2010. – 312 с.

4. Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням. / С.В. Шевчук., І.В. Клименко. – К.: Алерта, 2011. – 696 с. – Режим доступу: http://futurestudents.at.ua/Dowlands/Shevchuk_S_V_Klimenko_I_V_Ukrayinska_mova_za_p.pdf

5. Томан І. Мистецтво говорити. – К., 1986 - 293 с. – Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/599794/

Комунікати́вна лінгві́стика — розділ мовознавства, предметом якого є процеси спілкування людей з використанням живої природної мови, а також з урахуванням усіх наявних складових комунікації (фізичних, фізіологічних, психологічних, соціальних, контекстних, ситуативних та ін.).

Предметом комунікативної лінгвістики є вивчення мови в реальних процесах спілкування.

Основні питання комунікативної лінгвістики

• загальні закони комунікації;

• специфіка комунікації залежно від різних умов (соціальних, культурних тощо);

• структура мови (мовний код) у процесах спілкування;

• закономірності взаємодії мовних і позамовних засобів комунікації;

• залежність організації мовного коду від позамовних явищ;

• етапи і закономірності породження і сприйняття мовлення в різних комунікативних умовах;

• причини комунікативних невдач;

• методи дослідження мови і засобів інших семіотичних систем у процесах комунікації.

Базові категорії комунікативної лінгвістики

Комунікативна лінгвістика оперує такими поняттями та категоріями: комунікація, спілкування, інтеракція, трансакція, комунікативна дія, комунікативний акт, комунікативна діяльність, мовлення, мовленнєва діяльність, інформація, значення, комунікативна ситуація, комунікативна невдача, мова, мовний код, вербальні та невербальні засоби засоби спілкування, комунікативна інтенція, повідомлення, іллокутивна сила, перформатив, констатив, асерція, пресупозиція, комунікативний шум, комунікативний паспорт мовця тощо.

Спілкування і комунікація

Фа­хівці в галузі створення та впровадження нової техніки вважають, що сама технічна ідея лише на 20 % забезпе­чує успіх нової розробки; 80 % успіху залежать від спіл­кування: слід довести нову ідею до спеціалістів, переко­нати, що вона є новою та ефективною, одержати дозвіл на апробацію, знайти охочих взяти участь у впрова­дженні, «проштовхнути» в реалізацію, використовую­чи рекламу та інші засоби тощо.

Часто у побутовому мовленні, а іноді й у науковій лі­тературі спілкування ототожнюють з комунікацією. Од­нак поняття «спілкування» і «комунікація» різняться між собою. Поняття «спілкування» є більш загальним, а «комунікація» — конкретним, що позначає лише один із типів спілкування.

Спілкування — сукупність зв’язків і взаємодій людей, суспільств, суб’єктів (класів, груп, особистостей), у яких відбувається обмін інфор­мацією, досвідом, уміннями, навичками та результатами діяльності.

Це комплексне поняття, що охоплює всі можливі ти­пи процесів взаємозв’язку і взаємодії людей: інформа­ційний (обмін інформацією), інтерактивний (зв’язки і впливи учасників) і перцептивний (сприйняття органа­ми чуттів).

Спілкування — одна з необхідних і всезагальних умов формування і розвитку суспільства й особистості. Комунікація ж, як правило, пов’язана лише з інформа­ційним зв’язком.

Комунікація (лат. commumco — спілкуюсь із кимось) — смисло­вий та ідеально-змістовий аспект соціальної взаємодії; обмін ін­формацією в різноманітних процесах спілкування.