Основи конституційного права україни

1. Конституційне право як галузь права

   • поняття та предмет конституційного права

   • поняття конституції

   • види конституцій

2. Структура Конституції України

3. Конституційні основи державного та суспільного ладу України

4. Конституційниі права і свободи людини та громадянина

5. Громадянство України

1. Конституційне право як галузь права

Конституційне право – це галузь права, що регулює принципи організації та порядок функціонування інститутів державної влади, правовий статус особи та її взаємовідносини з державою.

Основним джерелом конституційного права є конституція, норми якої мають найвищу юридичну силу в державі (інші нормативно-правові акти держави повинні відповідати їй).

Термін «конституція» (від лат. constitutio – встановлення, устрій) вживається вже багато віків – від часів Давньої Греції та Стародавнього Риму. Так називали ще акти, що видавалися римськими імператорами. До XVIII століття термін «конституція» вживався переважно як синонім форми держави, а точніше, її устрою. Лише в епоху буржуазно-демократичних революцій поступово утверджується трактування конституції як сукупності правових норм.

Цікаво знати. Перша прийнята конституція в світі – Конституція 1710 року, складена Пилипом Орликом, гетьманом українського козацтва.

«Найстарша» чинна конституція – це Конституція США, яку було прийнято в 1787 році в м. Філадельфія.

Найбільша за своїм обсягом – Конституція Індії, вона складається з 465 статей, 12 великих додатків, а також близько 70 поправок, окремі з яких за обсягом дорівнюють усій Конституції США.

Нині під конституцією розуміють систему загальнообов’язкових норм, що мають вищу юридичну силу і регулюють основи відносин між людиною і суспільством, а також засади організації самої держави та її відносин зі світовим співтовариством.

Конституція – це Основний Закон держави (єдиний нормативно-правовий акт або їх сукупність), що має найвищу юридичну силу і врегульовує найважливіші суспільні відносини. Конституція є джерелом усіх норм, інститутів та галузей права, які існують та діють у державі.

Існує певна класифікація конституцій.

А. За формою вираження – писані, неписані, змішані:

- писана конституція – це коли існує один або кілька документів (законів), які визначені власне як конституція держави (наприклад, Конституція Греції)

- неписана конституція – група політико-правових уявлень, концепцій, доктрин стосовно організації державного життя у суспільстві. Це явище є рідкісним

- змішана конституція – в ній органічно поєднуються елементи писаної і неписаної конституцій (прикладом може бути Англія)

Микола разом із батьками поїхав до Великобританії. Коли у книжковому магазині він вирішив придбати собі конституцію цієї країни, то продавець відповіла, що у Великобританії немає конституції. Це дуже здивувало Миколу, оскільки він завжди думав, що будь-яка держава має конституцію. Чи правильно, на Твою думку, відповіла продавець, пояснивши Миколі, що її країна не має конституції? А як ти гадаєш, чому краще, щоб конституція держави була сформована у вигляді єдиного та цілісного нормативно-правового акта?

Б. За порядком прийняття – даровані, народні, договірні:

даровані конституції – підготовлені і введені в дію одноособовим актом монарха, диктатора, хунти. Такі конституції також називають октройованими

народні конституції – приймаються загальновизнаними демократичними способами: шляхом всенародного референдуму або ж парламентським шляхом (наприклад, Конституція України від 28 червня 1996 року)

договірні конституції – приймаються через укладення відповідної угоди між різними суб’єктами конституційного процесу (наприклад, Конституція СРСР 1924р.).

В. За порядком внесення змін і доповнень – гнучкі і жорсткі:

гнучка конституція – до неї зміни і доповнення вносяться в порядку, встановленому для будь-якого іншого закону Однією з найбільш гнучких конституцій є Конституція Індії, зміни до якої вносяться або безпосередньо включенням у текст, або ж як додатки до основного тексту. Причому незмінними є лише ключові принципи конституції, всі ж інші її положення можуть зазнавати змін у встановленому порядку.

жорстка конституція – тут внесення змін і доповнень передбачає наявність особливої процедури. Наприклад, у залученні до внесення змін і доповнень спеціального суб’єкта (парламент вносить зміни в конституцію, але вони стають чинними після референдуму). Прикладом жорсткої конституції може слугувати Конституція США. Зміни до неї вносяться або 2/3 членів обох палат вищого законодавчого органу – Конгресу США, або ж спеціальним конвентом, який скликається за ініціативою 2/3 штатів, після чого запропоновані зміни мають бути ратифіковані законодавчими зборами 3/4 штатів, або ж 3/4 спеціальних конвентів штатів. Внаслідок цього до Конституції США із запропонованих за більш ніж два століття її дії приблизно 1000 поправок було внесено лише 27.

Конституція України за своїми юридичними ознаками – це писана, унітарна, напівжорстка конституція.

Її приналежність до жорстких конституцій підтверджується тим, що:

1) законопроект про зміни до Конституції України може вносити вузьке коло суб’єктів (Президент або не менше третини від конституційного складу парламенту);

2) необхідне повторне затвердження змін у Конституції на наступній черговій сесії Верховної Ради, а змін до низки її розділів – на Всеукраїнському референдумі;

3) неможливе внесення до Конституції змін, спрямованих на скасування чи обмеження прав людини і громадянина, ліквідацію незалежності чи порушення територіальної цілісності України;

4) розгляд законопроекту про внесення змін до Конституції України можливий лише за наявності відповідного висновку Конституційного Суду.

Етапи прийняття сучасної Конституції:

• проголошення 16.07.1990 р. Декларації про державний суверенітет України;

• підготовка декількох нових проектів КУ різними політичними партіями;

• створення конституційних комісій та їх робочих груп, якї протягом 1991 – 1996 рр.. підготували та розглянули декілька проектів КУ ;

• загальненародне обговорення одного з проектів , внесення деяких змін до тексту проекту;

• червень 1995 Конституційний Договір між Президентом та Верховною Радою, якмй діяв до прийняття нової КУ;

• прийняття КУ 28.06.1996