1.Вибір глибини закладення ростверку.

Оскільки будівля має підвал, то основним фактором, що визначає глибину закладення ростверка, будуть конструктивні міркування.

Підвал має невелику глибину, тому приймаємо рішення з високим підколонником (при більшій глибині підвалу доцільне рішення з колоннами в підвальній частині).

Обріз фундаменту за вимогами уніфікації має відмітку

–0,15м. (див.рис.)

Защімлення стовпчастого ростверку у грунті підвалу має бути не менше 0,75м. Оскільки навантаження на фундамент суттєве, то приймаємо це защімлення d₁=1,15м, при чому забезпечується загальна висота ростверку 2,85 – 0,15 = 2,7м, яка задовольняє вимогам уніфікації (кратність 150мм).

Глибина закладення ростверку від поверхні планування d = 2,85 – 0,7 = 2,15м, що більше за глибину сезонного промерзання.

Загальна висота ростверку достатня для утворення стаканного стику (розміщення низу колони на відмітці -1,000). Глибина стакану при цьому 1,0 – 0,15 + 0,05 = 0,9м, а товщина дна стакану 2,7 – 0,9 = 1,8м 0,4м.

2.Вибір довжини і марки паль.

З геологічного розрізу видно, що усі грунти, розташовані нижче підошви ростверку можуть служити основою для паль, але глинисті грунти з показником текучості I_L = 0,4 не є найкращою основою, тому перевагу віддаємо піску середньої крупності. При цьому враховуємо також і те, що навантаження на фундамент достатньо суттєве.

Заглиблення забивних висячих паль у піски середньої щільності має бути не менше 1,0м. З забезпечення цієї вимоги, а також заведення паль у ростверк на величину не менше 5см, приймаємо палі С8-30. Положення паль у грунті показане на рис.

3.Визначення несучої спроможності паль.

Несучу спроможність забивної висячої палі в грунті визначаємо за формулою (позначення згідно 5,7)

_n

F_d = _c (_CR RA + u _i h_i _ci ) (4)

i=1

За табл. 5 при забиванні паль дизель-молотом _CR=1; _c=1; _c=1.

Розрахунковий опір грунту під нижнім кінцем палі за табл. 5 R=4000кПа, площа поперечного перерізу палі А=0,3х0,3= 0,09м², периметр поперечного перерізу палі u=4 х 0,3=1,2м.

Для визначення несучої спроможності по боковій поверхні палі розбиваємо її по довжині нижче підошви ростверку на ділянки довжиною не більше 2м. При цьому межі між геологічними шарами служать і межами елементарних шарів (для зручності роботи з таблицями норм).

Визначаємо відстані від середини кожного елементарного шару до поверхні планування (Ні) (див. рис.).

Подальший розрахунок виконуємо в табличній формі:

№ п/п	Ні, м	і, кПа	hі, м	і hі	Вид грунту
1	2,925	25	1,55	38,8	IL=0,4
2	4,7	23	2,0	46	IL=0,5
3	6,7	25	2,0	50	-“-
4	8,2	26	1,0	26	-“-
5	9,4	64	1,4	89,6	Сер.крупн

 = 250,4