- •Лабораторний практикум
- •Лабораторний практикум
- •1.2 Основні фізичні властивості морської води
- •1.3 Геологічна будова та рельєф дна світового океану
- •Оформлення звіту
- •Запитання
- •Лабораторна робота №2 методи вивчення геологічної будови морів та океанів
- •Загальні теоретичні положення
- •2.1 Метод та методика вивчення рельєфу і поверхні океанічного дна
- •2.2 Методи вивчення поверхневих шарів
- •2.3 Методи вивчення будови і речовинного складу глибоких шарів океанічної літосфери
- •2.3.1 Сейсмічні дослідження
- •2.3.2 Гравіметричні дослідження
- •2.3.3 Магнітометричні дослідження
- •2.3.4 Електрометричні дослідження
- •2.3.5 Геотермічні дослідження
- •2.3.6 Морське буріння
- •Оформлення звіту
- •Запитання
- •3.2 Основні закономірності формування та розташування родовищ нафти і газу в Світовому океані
- •3.3 Перспективи нафтогазоносності надр Світового океану
- •Оформлення звіту
- •Запитання
- •Лабораторна робота №4 нафтогеологічне районування північного льодовитого океану та створення графічної моделі геологічної будови основних родовищ нафти і газу
- •Загальні теоретичні положення
- •Оформлення звіту
- •Запитання
- •Лабораторна робота №5 нафтогеологічне районування індійського океану та створення графічної моделі геологічної будови основних родовищ нафти і газу
- •Загальні теоретичні положення
- •Оформлення звіту
- •Запитання
- •Лабораторна робота №6 нафтогеологічне районування атлантичного океану та створення графічної моделі геологічної будови основних родовищ нафти і газу
- •Загальні теоретичні положення
- •Оформлення звіту
- •Запитання
- •Лабораторна робота №7 нафтогеологічне районування тихого океану та створення графічної моделі геологічної будови основних родовищ нафти і газу
- •Загальні теоретичні положення
- •Оформлення звіту
- •Запитання
- •Лабораторна робота №8 нафтогазогеологічне районування та створення моделі геологічної будови чорного та азовського морів
- •Загальні теоретичні положення
- •Родовища нафти і газу. Український сектор:
- •Оформлення звіту
- •Запитання
- •Перелік рекомендованих джерел
2.3.2 Гравіметричні дослідження
Гравірозвідка – один з важливих методів морських регіональних досліджень, за допомогою якого одержують дані про глибинну будову земної кори.
Сучасні гравіметричні вимірювання здійснюються безперервно під час руху судна гравіметрами, що установлені на гідростабілізуючих платформах на одному з бортів корабля або на буксирних гондолах. При вирішенні деяких геолого-геофізичних завдань в окремих точках морського дна застосовують донні гравіметри. При використанні донних гравіметрів існують певні технічні труднощі у виконанні цих робіт з суден. Вони пов’язані з витратою великої кількості часу на їх занурення і підняття. При набортних дослідженнях процес ускладнюється наявністю прискорення і нахилів судна, на якому ведеться робота. У цьому випадку для отримання істинних значень величин сили тяжіння вводяться різні поправки. Використання донних гравіметрів спрощує задвдання. Бортові гравіметри зазвичай споряджені електричним термостатом та електромагнітним термокомпенсатором. Виміри реєструються у цифровому вигляді.
У донному варіанті використовують гравіметри з кварцовою чуттєвою системою, а також високоточні гравіметри з металевою пружиною.
У зв’язку з невисокою точністю бортові гравіметри суден використовують переважно для регіональних досліджень та дрібномасштабної зйомки, а донні гравіметри та гравіметри підводних човнів і апаратів – для виконання зйомки масштабів 1:50 000–1:200 000 та створення опорних гравіметричних пунктів.
Інтерпретація карт аномалій в редукції Буге ΔgБ якісна, а при наявності опорних геолого-геофізичних профілів (як правило сейсмічних) може бути і кількісною. У результаті гравіметричних і сейсмічних досліджень великих територій континентів і океанів встановлюють пряму залежність між товщиною земної кори і ΔgБ. Встановлено, що в геосинклінальних областях відмічаються інтенсивні від’ємні аномалії (до – 400·10-5 м/с2), платформи характеризуються невеликими аномаліями різного знаку, а на акваторіях спостерігаються додатні аномалії (до 400 ·10-5 м/с2).
Інтерпретація гравіметричних даних свідчить про існування великих за розмірами аномалій, які вказують, що океан має блокову будову. Блоки розділені субвертикальними границями. Океанічна кора знаходиться переважно (на 90 %) в ізостатичній рівновазі. Аномалії можуть бути обумовлені: неоднорідністю мантії, густинною неоднорідністю і товщиною земної кори, структурними особливостями та літологічними змінами у будові осадового чохла.
2.3.3 Магнітометричні дослідження
Магніторозвідка ─ це метод, який базується на дослідженнях геомагнітного поля Землі. З використанням магнітометрів визначається напруженість магнітного поля, його вертикальна та горизонтальна складові. Використовується для вивчення будови дна, геологічного картування, виявлення магнетитових руд та інших корисних копалин, а також геоісторичних цілей. Це є практично єдиний геофізичний метод, який має історичну пам’ять. Побудова карт магнітних полів дозволяє фіксувати зони розривних порушень, встановлювати величини горизонтальних зміщень по них. Геохронологічна інтерпретація магнітних аномалій базується на явищах палеомагнетизму і дозволяє визначити вік магнітних аномалій, а також швидкість розширення океанічного дна у рифтових зонах.
Для виміру складових магнітного поля користуються магнітометрами.
Магнітометри використовують для вимірювання напруженості (А/м) або індукції магнітного поля (Тл), магнітного потоку (Вб), а також для визначення магнітного моменту (А•м2), намагніченості (А/м), магнітної сприйнятливості гірських порід.
Виділяють наступні типи магнітометрів: магнітостатичні з чутливими елементами у вигляді постійного магніту, які підвішені на пружних нитках; ферозондові з датчиками з магнітонасичених матеріалів; протонні (ядерно-резонансні), засновані на явищі ядерної прецесії; квантові, що використовують прецесію атомів. Магнітометр можна розміщувати на борту літаків або в гондолах, що буксируються кораблями.
Методи інтерпретації магнітного поля океанів і морів розділяють на якісні, кількісні і геохронологічні (геоісторичні). У першому випадку визначають морфологію аномального поля і проводять його районування: виділяють зони, що розрізнюються за простяганням, амплітудою, періодом магнітних аномалій. У другому – встановлюють кількісне значення магнітного поля, глибину залягання магнітозбурених мас тощо. Геохронологічна інтерпретація магнітних аномалій заснована на явищі палеомагнетизму і дозволяє визначити вік магнітних аномалій, а також швидкість розширення океанічного дна у рифтових западинах.