Оформлення звіту
Звіт про виконану роботу на стандартних аркушах паперу. У звіті коротко викласти мету та завдання роботи. Описати методи вивчення рельєфу, поверхневих шарів, будови і речовинного складу глибоководних шарів океанічної літосфери та методику їх проведення. Навести необхідні схематичні зарисовки.
Запитання
Схарактеризуйте методи вивчення рельєфу дна морів і океанів.
Схарактеризуйте методи вивчення поверхневих шарів морів і океанів.
Схарактеризуйте методи вивчення будови і речовинного складу глибинних шарів.
Розкрийте суть методу ехолотування.
Схарактеризуйте основні методи геофізичних досліджень морських надр.
Розкрийте суть методу безперервного сейсмічного профілювання.
Опишіть типи колонкових відбірників проб.
Схарактеризуйте типи бурових установок, що використовуються при дослідженні морських надр.
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №3
СТВОРЕННЯ КАРТО-СХЕМИ НАФТОГАЗОГЕОЛОГІЧНОГО РАЙОНУВАННЯ СВІТОВОГО ОКЕАНУ
Мета роботи: вивчення основних нафтогазоносних басейнів Світового океану та їх основних родовищ.
Завдання: Скласти таблицю основних нафтогазоносних басейнів Світового океану, де вказати основні нафтогазоносні комплекси, основні закономірності розміщення і формування родовищ нафти і газу. На контурній карті всіту створити карто-схему нафтогазогеологічного районування Світового океану.
Загальні теоретичні положення
3.1 Нафтогазоносності Світового океану
У межах Світового океану встановлено біля 70 нафтогазоносних або потенційно нафтогазоносних басейнів. За географічною ознакою басейни згруповані в сім основних регіонів: Північний Льодовитий океан, Північна Атлантика, Південна Атлантика, західна частина Індійського океану, східна частина Індійського океану, західна частина Тихого океану, східна частина Тихого океану.
Розглянемо басейни з доведеною нафтогазоносністю та з виявленими великими родовищами вуглеводнів, в тому числі: в Північному Льодовитому - 3 басейни, в Атлантичному - 13, в Індійському - 5, в Тихому - 9 басейнів (рис.3.1).
Під дном Світового океану (в основному підводних околиць континентів) зосереджена 1/2 світових запасів нафти і 2/3 запасів газу. Морські родовища характеризуються кращою насиченістю продуктом, ніж родовища континентів: середні запаси нафти в морських родовищах в два рази перевищують середні запаси родовищ континентів. Морські родовища високодебітні (в середньому 500 т/доб), що робить їх розробку рентабельною навіть при існуючих високих витратах на їх освоєння.
Дослідниками виділено три основні особливості в розміщенні морських покладів нафти і газу як в просторі, так і по розрізу: 1) зв’язок покладів з рифтами; 2) приуроченість більшості запасів вуглеводнів до пасивних околиць континентів; 3) концентрація основних ресурсів нафти у відкладенні верхньої юри і нижньої крейди, а газу - в породах пермського віку.
У межах Світового океану системи рифтів мають різний характер. Рифтова долина серединно-океанічних хребтів і зв'язані з нею трансформні розломи є молодими, сучасними швами нашої планети. У них осадовий покрив практично відсутній, але активним є базальтовий вулканізм. Все це не створює сприятливих передумов для формування тут скупчень нафти і газу. Рифтові системи шельфових зон континентальних околиць заповнені могутньою товщею осадків і характеризуються хорошої прогрітістю надр. Вони відрізняються, як правило, високою концентрацією запасів вуглеводнів.
Основні причини підвищеної нафтогазоносності рифтових систем, наступні: сприятливі умови седиментації, що забезпечують вивантаження великого об’єму осадків, в тому числі дельтових з розсіяною органікою, в порівняно невеликі по розмірах структури земної кори, і саме головне - високий ступінь прогрітості надр. Визначальний вплив температурного чинника на процеси перетворення органічної речовини в вуглеводні.
З пасивними околицями континентів пов’язано 7/8 всіх виявлених запасів нафти і газу, тільки 1/8 цих запасів доводиться на частку активних континентальних околиць.
Нафтогазоутворення в межах сучасних пасивних околиць континентів протікало в умовах рифтогенного режиму надр. Самі пасивні околиці формувалися внаслідок деструкції континентальної кори під впливом висхідних мантійних потоків. Спочатку відбувався розкол кори з утворенням системи внутріконтинентальних рифтів, надалі вони перероджувалися в морські міжматерикові рифти, які в процесі океаноутворення “розтягувалися” літосферними плитами, що розходяться. У результаті з одного і з іншого боку океану, що формується виникли пасивні околиці, що являють собою фрагменти початкових рифтових осадово-породних басейнів. Подальша еволюція пасивних околиць супроводиться опусканням їх фундаменту і додаткового осадконакопичення. З цього слідує, що пасивні околиці мають той же механізм нафтоутворення, що і рифти, а саме: лавинне осадконакопичення, в якому активно беруть участь річкові артерії; підвищений вміст у відкладах Сорг; висока прогрітість надр.
Умовні позначення до рисунка 3.1:
1-контури найбільших морських нафтогазоносних басейнів:
І- Північноаляскінський, II- дельти р. Маккензі - моря Бофорта, III- Свердрупський, ІV- Норвезький, V- Північноморський, VІ- Південно-Західної Європи, VII- Лабрадорський, VIII- Мексиканський, IX- Карибський, X- Західносередземноморський,ХІ-Східносередземноморський, ХІІ- Адріатичний, ХІІІ- Південнокаспійський, ХІV- Гвінейський, ХV- Амазонський, ХVІ-Реконкаво-Кампус, ХVІІ- Червоного моря, ХVIII- Перської затоки, ХІХ-Бомбейський, XX - Бенгальський, XXI- Західноавстралійський, ХХІІ- Явано-Суматринський, ХХІІІ- Південнокитайський, ХХІV- Східнокалімантансьний, ХХV- Папуа, ХХVІ- Новозеландський, ХХVII- Гіпсленд, ХХVIII- Південноаляскінський, ХХІХ-Південнокаліфорнійський, XXX- Гуаякіль-Прогресо, XXXI- Баренцевоморський, ХХХІІ- Карського моря, ХХХІIII — Охотського моря, ХХХІV — Чорного та Азовського морів. 2 - деякі великі родовища нафти і газу: 1-Прадхо-Бей, 2- Копаноар, 3- Хібернія,- 4 -Тромсе, 5- Статфьорд, 6- Бранд, 7- Екофіск, 8-Аренке, 9- Кантарел, 10- Болівар, 11- 28 квітня, 12- Ель-Морган, 13-Лулу-Есфандіяр, 14- Сафанія-Хафджі, 15- Беррі, 16- Маніфа, 17- Закум, 18- Бомбей-Хай, 19- Мінас, 20- Емірод
Концентрація основних ресурсів нафти в певних стратиграфичних інтервалах - ще одна важлива закономірність в розміщенні морських родовищ нафти і газу. Проведений А.А. Геодекяном, і А.І. Конюховим аналіз показав, що основні ресурси вуглеводнів зосереджені у відносно вузьких стратиграфічних інтервалах. Максимальна концентрація запасів приурочена до верхнеюрських (переважне оксфорд-кімерідж) і нижньокрейдових (апт-альб) відкладів. В перших вкладено майже 20, а у других - більше за 25 % всіх нафтових ресурсів, відкритих в океанських і морських басейнах. У основному вони пов’язані з пасивними околицями континентів. Ресурси вуглеводневого газу розподілені трохи інакше: майже половина запасів пов’язана з пермськими відкладами (14,4 млрд. м3), значні скупчення відмічені в нижньоюрських (1,4), апт-альбских (2,0), олігоцен-нижньоміоценових (2,6) і міоценових (3,6) породах. Таким чином, максимуми по нафті і газу співпадають тільки у відношенні апта-альба.