О. М. Трубенко

ГЕОЛОГІЯ І нафтогазоноснІсть МОРСЬКИХ надр

Лабораторний практикум

Міністерство освіти і науки України

Івано-Франківський національний технічний

університет нафти і газу

Кафедра геології та розвідки нафтових і газових родовищ

О. М. Трубенко,

ГЕОЛОГІЯ І нафтогазоноснІстЬ МОРСЬКИХ надр

Лабораторний практикум

Івано-Франківськ

2013

УДК 551.35+553.042

ББК 26.325.3

Т-73

Рецензент:

Ляху М.В. кандидат геолого-мінералогічних наук, доцент кафедри геології та розвідки нафтових і газових родовищ ІФНТУНГ

Рекомендовано методичною радою університету

( протокол № 5 від 28.05.2013 р.)

О. М. Трубенко

Т-73. Геологія і нафтогазоносність морських надр: лабораторний практикум. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2013. – 114 с.

МВ 02070855-5075-2013

У практикумі наведено змістовну частину і порядок проведення лабораторних робіт із визначення історії розвитку та освоєння ресурсів Світового океану, а також вивчення загальних характеристик геологічної будови морського дна. В роботи включено загальні характеристики морських басейнів та родовищ нафти і газу.

Призначений для самостійної роботи при вивченні дисципліни студентами денної та дистанційної форм навчання напряму підготовки 6.040103 - “Геологія” .

© Трубенко О.М.

© ІФНТУНГ, 2013

УДК 551.35+553.042

ББК 26.325.3

МВ 02070855- 5075 -2013

ЗМІСТ

Вступ	5
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1 ПОБУДОВА ГІПСОМЕТРИЧНОЇ КРИВОЇ СВІТОВОГО ОКЕАНУ	7
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №2 МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ГЕОЛОГІЧНОЇ БУДОВИ МОРІВ ТА ОКЕАНІВ	21
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №3 СТВОРЕННЯ КАРТО-СХЕМИ НАФТОГАЗОГЕОЛОГІЧНОГО РАЙОНУВАННЯ СВІТОВОГО ОКЕАНУ	38
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №4 НАФТОГЕОЛОГІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ ПІВНІЧНОГО ЛЬОДОВИТОГО ОКЕАНУ ТА СТВОРЕННЯ ГРАФІЧНОЇ МОДЕЛІ ГЕОЛОГІЧНОЇ БУДОВИ ОСНОВНИХ РОДОВИЩ НАФТИ І ГАЗУ	46
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №5 НАФТОГЕОЛОГІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ ІНДІЙСЬКОГО ОКЕАНУ ТА СТВОРЕННЯ ГРАФІЧНОЇ МОДЕЛІ ГЕОЛОГІЧНОЇ БУДОВИ ОСНОВНИХ РОДОВИЩ НАФТИ І ГАЗУ	53
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №6 НАФТОГЕОЛОГІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ АТЛАНТИЧНОГО ОКЕАНУ ТА СТВОРЕННЯ ГРАФІЧНОЇ МОДЕЛІ ГЕОЛОГІЧНОЇ БУДОВИ ОСНОВНИХ РОДОВИЩ НАФТИ І ГАЗУ	60
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №7 НАФТОГЕОЛОГІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ ТИХОГО ОКЕАНУ ТА СТВОРЕННЯ ГРАФІЧНОЇ МОДЕЛІ ГЕОЛОГІЧНОЇ БУДОВИ ОСНОВНИХ РОДОВИЩ НАФТИ І ГАЗУ	80
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №8 НАФТОГАЗОГЕОЛОГІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ ТА СТВОРЕННЯ МОДЕЛІ ГЕОЛОГІЧНОЇ БУДОВИ ЧОРНОГО ТА АЗОВСЬКОГО МОРІВ	89
Перелік рекомендованих джерел	113

Вступ

В останні роки нестримно росте роль нафти і газу в паливно-енергетичному балансі світової промисловості. За останні десятиліття зростає видобуток нафти та газу з надр Світового океану. Понад 30 країн здійснює промисловий видобуток нафти і газу в межах акваторій та ще понад 80 країн ведуть пошуково-розвідувальні роботи. Понад 25 % cвітового видобутку нафти пов’язано з акваторією. Орієнтовні запаси вуглеводнів під дном морів і океанів за найнаближенішими підрахунками оцінюються значними цифрами, і вже зараз перевищують половину запасів нафти і газу, які виявлені на континентах.

Україна є теж морською державою і має свої економічні та наукові інтереси у Світовому океані. Беручи до уваги відповідні положення Конвенції ООН з морського права 1982 року, Верховна рада прийняла в 1995 р. закон про виключну (морську) економічну зону України. За цим законом, морські райони, які зовні прилягають до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать, становлять виключну (морську) економічну зону України. Ширина цієї зони становить до 200 морських миль.

За останні десятиліття збільшується видобуток нафти та газу на акваторіях Світового океану. Понад 30 країн здійснює промисловий видобуток нафти в межах акваторій та ще понад 80 країн ведуть пошуково-розвідувальні роботи. Понад 25% світового видобутку нафти приходиться на акваторії.

Предметом курсу "Геологія і нафтогазоносність морських надр" є вивчення геологічної будови, закономірностей еволюції земної кори та розподілу родовищ нафти і газу в морських надрах.

Лабораторний практикум складено згідно діючої програми дисципліни “Геологія і нафтогазоносність морських надр”.

Основними задачами практикуму є:

• ознайомлення з історією вивчення Світового океану і освоєння його ресурсів та внеском вчених у дослідження морської геології;

• вивчення геологічної будови шельфу, материкового схилу, материкового підніжжя, перехідної зони, серединно-океанічних хребтів і ложа океану;

• з’ясування геологічних факторів з формування рельєфу морського дна, розгляд гіпотез походження океанів і короткої історії їх геологічного розвитку;

• ознайомлення з методами пошуків і розвідки родовищ нафти і газу в акваторіях морів;

• ознайомлення з основними нафтогазоносними басейнами у межах окремих океанів і внутрішньоконтинентальних морів;

• ознайомлення з геологічною будовою і нафтогазоносністю окремих родовищ нафти і газу;

• ознайомлення з розвитком видобутку нафти і газу в морських акваторіях;

• встановлення основних критеріїв перспектив нафтогазоносності морських басейнів;

• вивчення основних питань з морського міжнародного права.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1

ПОБУДОВА ГІПСОМЕТРИЧНОЇ КРИВОЇ СВІТОВОГО ОКЕАНУ

Мета роботи: ознайомитись з загальними характе­ристиками Світового океану, основними фізичними властивостями морської води, а також геоморфологічною зональністю дна Світового океану.

Завдання: cхарактеризувати океани та моря, побудувати гіпсометричну криву, а також навести основні характеристики мікрорельєфу дна Світового океану.

Загальні теоретичні положення

1.1 Загальна характеристика Світового океану, динаміка його берегів

Світовий океан - це частина гідросфери Землі, що включає в себе всі моря і океани, сполучені один з одним природними протоками. Об'єм Світового океану рівний 1,3410⁹ км³ (біля 94 % об’єму всієї гідросфери).

Площа Світового океану в 2,5 рази перевищує площу суходолу (відповідно 70,8 і 29,2 % земної поверхні). Розподіл суші і води на поверхні Землі нерівномірний: в північній півкулі це співвідношення дорівнює 39,3 і 60,7 %, а в південному 19,1 і 80,9 %. Світовий океан в значній мірі умовно ділять на чотири океани: Тихий, Атлантичний, Індійський і Північний Льодовитий (табл. 1.1).

Світовий океан - основне джерело вологи в атмосфері і на поверхні суші. Щорічно з його поверхні випаровується біля 505 тис. км³ води - це шар товщиною 1395 мм. У той же час на поверхню всіх морів і океанів в рік випадає 458 тис. км³ осадків, що відповідає шару води товщиною 1267 мм. З континентів в Світовий океан щорічно поступає 47 тис. км³ води - шар товщиною 128 мм. Нарешті, льодовий стік в океан рівний 1,4 тис. км³. Таким чином, загальний водний баланс Світового океану в цей час позитивний, що призводить до повільного підвищення його евстатичного рівня. За останні 60 років це відбувається з швидкістю 1,5 мм в рік.

Від континентів Світовий океан відділений береговою лінією, положення якої в просторі непостійне: при припливах і нагінних вітрах вона зміщується у бік суші, а при відливах і відгінних вітрах - у бік моря. Тому насправді берегова лінія - це зона шириною в сотні метрів, іноді до перших кілометрів. Лінія безпосереднього зіткнення вод океану з сушею в конкретний момент часу називається лінією врізу.

Таблиця. 1.1 - Деякі параметри океанів

(За Ю. В. Істошиним і СЕС (1988 р.)

Океан (з морями)	Площа, тис. м2	Частка від Світового океану, %	Об’єм, тис. км2	Глибина, м		Місцеположення найбільшої глибини
				Серед-ня	макси-мальна
Тихий	179 784	50	711699	4028	11022	Маріанський жолоб
Атлантичний	91 655	25	329707	597	8742	Жолоб Пуерто-Ріко
Індійський	76 174	21	282745	3711	7729	Яванський жолоб
Північно-Льодовитий	14 756	4	17072	1205	5527	Котловина Нансена
Світовий	361 369	100	1341223	3794	11022	Маріанський жолоб

Частина океану, більш-менш відокремлена суходолом або підвищенням рельєфу дна, називають морем. Затоками переважно називають водні басейни, що глибоко врізаються в суходіл. Затоки, захищені від хвиль та вітру, називають бухтами, а вузькі затоки з крутими берегами, що глибоко врізані в суходіл – фіордами. Лиманом називають мілководну видовжену затоку з невисокими але звивистими берегами, що являє собою затоплену морем долину пригирлової частини річки внаслідок тектонічного опускання. В більшості випадків лимани відгороджені від моря косами. Прикладом лиманів є Дніпровський, Дністровський та ін. Естуарієм називають лійкоподібну затоку, що розширюється в бік моря і утворилося в результаті розмиву та розширення гирла річки припливно-відпливними течіями. Прикладом естуаріїв є гирла річок Амазонки, Темзи, Сени та ін. Лагуною називають витягнуту вздовж берега моря мілководну затоку з солоною або солонуватою водою, яка сполучена з морем невеликою протокою або зовсім відокремлена від моря косою. Моря поділяють на внутрішні, які глибоко врізаються в суходіл (Балтійське, Середземне, Чорне) та окраїнні, які мають широкий зв’язок з океаном (Карське, Північне). Проте звернемо увагу, що деякі моря називають затоками (Гудзонова, Перська) – (табл. 1.2).

Протокою називається відносно вузька частина водного простору, що сполучає дві сусідні водойми і роз’єднує ділянки суходолу. Прикладом проток є Босфор, який з’єднує Чорне і Мармурове моря, Берингова протока, яка з’єднує Чукотське і Берингове моря та ін.

Таблиця 1.2 - Класифікація морів

За ступенем ізоляції від океану	За морфологією дна	За глибиною	Приклади
Моря–затоки океану	Плесові	Мілководні Глибоководні	Чукотське Аравійське
Окраїнні моря	Плесові Басейнові	Мілководні Глибоководні	Північне Берингове
Внутрішньоматерикові моря	Плесові Басейнові	Мілководні Мілководні Глибоководні	Жовте, Азовське Балтійське Чорне
Моря–озера		Мілководні Глибоководні	Аральське Байкал