4. Місце права інтелектуальної власності в системі права України

   Право інтелектуальної власності є відносно новою підгалуззю цивільного права - державній системі правової охорони інтелектуальної власності виповнилося лише 15 років. За цей час в Україні прийнято сучасну нормативно-правову базу в сфері інтелектуальної власності, що, в загальному, відповідає міжнародним нормам, створено систему забезпечення правового захисту інтелектуальної власності, сформовано дієздатну інфраструктуру для забезпечення реалізації державної політики у цій сфері. Проте поряд із позитивними процесами мають місце і проблемні питання щодо правової охорони інтелектуальної власності, зокрема, потребують вирішення питання впровадження та удосконалення дієвих механізмів реалізації правових норм інтелектуальної власності, удосконалення законодавства щодо ряду об’єктів права інтелектуальної власності.

5 . Поняття та види джерел правового регулювання відносин інтелектуальної власності

Законодавство у сфері інтелектуальної власності включає до себе ЦК України та інші нормативно-правові акти. Відносини у цій сфері регулюються і Конституцією України, ст. 54 якої закріпила основні засади охорони інтелектуальної власності: кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом. Центральне місце серед джерел права інтелектуальної власності посідає ЦК, якого "Право інтелектуальної власності" регулює приватно-правові відносини у сфері створення та використання інтелектуального продукту. Її структура містить загальні та спеціальні положення. Виділення загальних положень, які завжди є зовнішньою ознакою підгалузі права, обумовлено тим, що всі об'єкти інтелектуальної власності мають спільні риси: вони є результатом інтелектуальної, розумової діяльності людини, а тому належать до благ нематеріальних; режим охорони забезпечується через надання створювачу виключних прав; чинність майнових прав обмежена певним строком. Тому у гл. 35 "Загальні положення про право інтелектуальної власності" увійшли норми про коло об'єктів і суб'єктів інтелектуальної діяльності, основні принципи охорони інтелектуальних прав, строк їх чинності, зміст особистих немайнових та майнових прав інтелектуальної власності, загальні правила використання інтелектуального продукту та передачи майнових прав іншим особам, засади захисту порушених прав. Незважаючи на спільну природу, всі об'єкти інтелектуальної власності досить специфічні за процесом створення, призначенням і способами використання. Тому ці питання потребують спеціального регулювання, яке здійснюється ЦК, а також спеціальними законами, що присвячені охороні різних об'єктів інтелектуальної власності. Функціями спеціальних законів є комплексне регулювання відносин у сфері використання того чи іншого об'єкта, включаючи і публічно-правову сферу, деталізація врегульованих ЦК майнових відносин, визначення усіх важливих понять і термінів. експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування».  Численні підзаконні акти (постанови Кабінету Міністрів України, накази Державного департаменту інтелектуальної власності, Міністерства освіти і науки України) присвячені питанням державної реєстрації інтелектуальних прав, видачі охоронних документів, встановленню мінімальних ставок винагороди за використання, видачі примусових ліцензій на об'єкти промислової власності, встановленню ліцензійних умов певних видів діяльності у даній сфері.